К.е.н., доцент Гончаренко Т.П.

Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Сучасні проблеми розвитку промислових підприємств викликають значний інтерес Беззаперечним фактом є визнання того, що будь-яке підприємство має не лише різні етапи розвитку власної діяльності, які вибудовуються у криву його життєвого циклу, але й установлений виробничий ритм, який має зміни протягом всього періоду його існування. Дані зміни можуть проявляться нерівномірності вироблення продукції, підйомах, скороченнях або повному припиненні виробництва на окремих стадіях життєвого циклу. Невід’ємним елементом етапу прогнозування промислового підприємства та побудови стратегічних орієнтирів його роботи на окремих сегментах ринку є вивчення стадій життєвого циклу а такої їх тривалості, що в подальшому являється підґрунтям до побудови системи управління.

Теорія життєвого циклу промислового підприємства дає можливість побачити динамічні зміни на ньому, дозволяє зробити висновки щодо своєчасності та ефективності прийняття управлінських рішень. Специфічною особливістю промислового підприємства є те, що загальний життєвий цикл його може тривати в різних діапазонах. На практиці це може залежати від часового лагу окремих стадій життєвого циклу, типу розвитку підприємства, чинників, що впливають на тривалість життєвого циклу промислового підприємства та окремих його стадій розвитку, стадії життєвого циклу галузі (в якій здійснює власну діяльність промислове підприємство), технології, яка використовується для виробництва, та продукції, яка виробляється підприємством тощо.

Дослідження життєвого циклу промислового підприємства, визначення основних стадій та їх тривалості можливо здійснювати шляхом застосування наступних груп моделей: циклів життя, етапів (фаз чи послідовності подій), розвитку (еволюційні моделі) та переходу (трансформаційні моделі).

Використання моделей циклів життя дає можливість сконцентрувати увагу на визначенні специфічних особливостей організаційного росту, який необхідно досягти з метою виконання поставлених стратегічних завдань. На практиці дані моделі можна застосовувати з метою виявлення проблем та подальшого управління ними, які характерні для кожної стадії життєвого циклу окремо.

Поряд з цим, слід зазначити, що моделі циклів життя дають можливість визначити точку, яка відповідає закінченню одного циклу та початку наступного.

Моделі послідовності подій дають можливість виявити серію етапів розвитку, які проходить промислове підприємство за певний проміжок часу, причому останній етап є не занепад підприємства, а його перехід на іншу стадію – оновлення, відродження тощо. Специфічними особливостями даних моделей є:

1) одночасне врахування не лише фактору часу, а й інших факторів;

2) врахування необов’язковості проходження послідовно всіх виокремлених етапів розвитку підприємства. Наприклад, дана модель враховує той факт, що промислове підприємство, яке знаходиться на стадії розвитку, можу бути тут практично весь загальний період існування підприємства. З впливом зовнішніх чи внутрішніх факторів фаза «зрілості» може і не наставати і відразу підприємство перейде до стадії ліквідації.

В основі еволюційних моделей покладено об’єднання основних ідей як моделей послідовності подій, так і моделей циклів життя. На практиці моделі розвитку можуть використовуватись для опису послідовності розвитку та взаємодії елементів в загальній системі організаційного розвитку промислового підприємства.

До позитивної сторони еволюційних моделей можна віднести та, що вони дають можливість зосередити увагу на важливості, важкості та критичності переходів між етапами життєвого циклу промислового підприємства. Поряд з цим, яким саме чином повинні проходити ці переходи, і які управлінські дії при цьому необхідно здійснювати з теоретичної точки зору еволюційні концепції життєвого циклу підприємства не дають відповіді.

З метою формалізації проблем та визначення перепон, які виникають при переході між етапами життєвого циклу використовуються трансформаційні моделі. Основною специфікою моделей переходу є застосування інструментарію для виявлення нестабільних процесів у діяльності промислового підприємства, які дають можливість на практиці виробити правильний напрямок подальшої її поведінки. Дані моделі в порівнянні з іншими дають можливість описувати кризи (як критичні точки закінчення одного етапу і початок наступного) та формування «управлінських реакцій» з метою збільшення часового лагу діяльності промислового підприємства в цілому.

Підводячи підсумок зазначимо, що дослідження специфічних особливостей застосування моделей життєвого циклу промислового підприємства дасть можливість зосередити увагу на характерних рисах розвитку промислового підприємства та обрати відповідні інструменти управління ним з метою збільшення тривалості стадій життєвого циклу підприємства в цілому та кожної окремо. Подальшого дослідження потребує ряд питань, направлених на формалізації впливу вищеперерахованих чинників, від яких напряму залежить тривалість стадій життєвого циклу промислового підприємства.

Список використаної літератури

1. Fox H. W. Profit Pointers for Product Managers / H. W. Fox // Advanced Management Jornal. – 1973. – Vol. 38. – P. 32-36

2. Levit T. Exploit the product life cycle / T. Levit // Harvard Business Review. – 1965. – P. 81-94

3. Lippitt G.L. Crises in a Developing Organization / G.L .Lippitt, W.H. Schmidt // Harvard Business Review. – 1967. – Vol. 45 N. 3. – P. 41-48

4. Moore G. Crossing the Chasm / G. Moore. – N. Y. : HarperBusiness, 1991

5. Бланк И. А. Управление активами / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 2000. – 720 с.