Экономические
науки/6.Маркетинг и менеджмент
Мажаренко К.П., Костенко
М.І.
Кременчуцький Національний університет ім. М. Остроградського, Україна
Проблеми
розвитку менеджменту в Україні
В умовах становлення
ринкової економіки в нашій країні особливого значення набувають питання
управління підприємством. Реальний стан українського менеджменту та його
організаційної культури є недосконалим, тому виникає необхідність осмислення
існуючих проблем і формування більш адекватної сучасним умовам господарювання
моделі вітчизняного менеджменту та його організаційної культури.
В області вивчення проблем українського менеджменту та
його організаційної культури достатньо продуктивно працюють українські вчені:
Б.П. Будзан, Ф.І. Хміль, Г.В. Щокін, Г.А. Дмитренко.
Українському менеджменту важко зробити крок вперед через
низьку конкурентоспроможність великої кількості вітчизняних підприємств. Потрібно
впроваджувати зміни в багатьох аспектах діяльності:
1. Технологічний аспект змін дає можливість розвитку технологій, створення перспектив
для впровадження інновацій, покращення якості продукції.
2. Для здійснення технологічних змін потрібні зміни в економічному аспекті.
При розподілі прибутку потрібно в першу чергу направляти кошти на модернізацію
підприємств, працювати над зниженням адміністративних витрат, над використанням
резервів росту продуктивності праці з метою підвищення ефективності
господарювання.
3. Соціокультурний аспект змін полягає у врахуванні особливостей соціального
становища людей, освітнього, політичного, культурного надбання.
4. Етичний аспект порушує питання змін норм поведінки, цінностей, сукупності
моральних правил суспільства, взаємовідносин з природою.
Таким чином, нові умови господарювання вимагають нових
підходів до управління. Постає необхідність ламати стереотипи мислення,
опановувати сучасні методи, сприйняти цінності та правила ведення бізнесу,
чинні у світовому товаристві.
Значною проблемою сучасного бізнесу, в тому числі і
українського, є те, що власники і керівники підприємств зациклені на грошах, на
збільшенні своїх прибутків будь-якою ціною, в той час як етичні норми,
соціальна відповідальність не беруться до уваги.
Першою з проблем українського менеджменту є небажання
що-небудь змінювати, схильність зберігати стабільність, прагнення охороняти
свою позицію, посаду та напрацювання, пишатися минулими заслугами та
досягненнями і продовжувати робити все, як раніше, зберігати непорушність
процесів у компанії, які одного разу призвели до успіху. Також важливою проблемою
є впевненість керівників у тому, що тільки вони знають, як чинити правильно, і
абсолютно не погоджуються з чужою думкою.
Українським підприємствам притаманна слабкість
організаційної культури. Тут постає необхідність у формуванні ефективної
організаційної культури з чіткою системою «корпоративних цінностей» та
вираженим «корпоративним духом».
До основних недоліків, які властиві організаційним
структурам вітчизняних підприємств, відноситься наступне:
– непомірна централізація управління, небажання
делегувати повноваження, переводити працівників апарату управління ближче до
виробництва;
– надмірна централізація управління, небажання
делегування повноважень;
– надмірна чисельність й мала ефективність штабного
апарату;
– відсутність уваги до аналізу ринку;
– недостатній зв’язок відділів збуту й технічного
розвитку;
– низька ефективність техніко-економічного планування;
– відсутність чіткого розподілу функцій та повноважень
між підрозділами організаційної структури;
– слабка мотивація працівників [1].
Концепція ефективної діяльності українського бізнесу повинна
базуватися на наступних чинниках [3]:
– відмова від старих принципів ієрархічних відносин та
перехід до партнерства, до принципу “спортивної команди” та тіснішої взаємодії;
– самостійний та інноваційний характер діяльності;
– прагнення не до максимального, а до соціально
обґрунтованого прибутку;
– гнучкий, швидкий та вільний перехід від однієї ролі до
іншої відповідно до нових вимог насиченого ринку;
– синтез і запровадження на практиці свободи, рівності та
справедливості;
– експериментування – перевірка різних підходів для знаходження
розуміння як трансформувати можливості в успішну реальність.
Формування дієвої моделі менеджменту неможливе також без
реалізації стратегії розвитку персоналу. Ідеться про старанний підбір кадрів,
високий та однорідний рівень їхньої кваліфікації, високу моральність [2].
Розвиток персоналу повинен пов’язати професійно-кваліфікаційну модель
робочих місць з рисами ділових та особистих якостей людини.
Важливою проблемою в Україні залишається становлення
практики менеджменту на основі формування стратегії та тактики розвитку
організації. При цьому варто врахувати як тенденції розвитку світового
менеджменту, так і ментальність українського народу.
Література:
1. Колесніков Г. Вплив ментальності українського народу на політико-економічні
процеси в суспільстві // Проблеми педагогічних технологій: Збірник наукових
праць. – Луцьк: 2000. – №2. – С. 13 - 20.
2. Колесніков Г. Концептуальні основи формування організаційної культури
українського менеджменту // Вісник Тернопільської академії народного
господарства. – 2002. – №7/4. – С.23 - 26.