Сіромах Д.С.

Сухарева Л.О. к.е.н., професор

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ КОМПОНЕНТИ В ТЕОРІЇ АУДИТУ

Мета:узагальнення думок вчених щодо головного концепту наукового знання про аудит.

В економічній літературі існують різні думки та визначення відносно існування теорії аудиту.

Термін «аудит» не є для нас новим і незнайомим. Це слово виникло в латинській мові понад дві тисячі років тому [4, с. 17].

Значення слова – «вислуховуючи». У Римській імперії контроль за бухгалтерами, які вели облік державних видатків, здійснювали квестори, звіти яких надсилалися до Риму і там заслуховувалися екзаменаторами [4, с. 17].

У стародавніх країнах і містах, таких як Єгипет, Іудея, Стародавня Греція, Афіни, Вавилон, та інших, також ще до нашої ери були закладені перші паростки аудиту. Це проявлялось у тому, що проводилися переписи майна, складалися і перевірялись кошториси витрат, контролювалися надходження доходів у казну, подавалися та вислуховувалися звіти про наслідки господарювання тощо. Тобто з часів рабовласництва та феодального ладу з розвитком державності, створенням цивілізованих устроїв і способів господарювання, а також у зв’язку з відокремленням власника від процесу управління коштами та майном виникає потреба в аудиті як в незалежній формі контролю. В одній із найбільших авторитетних праць з аудиту - книзі «аудит Монтгомері» сказано, що державна система обліку династії Чжоу (112 – 256 рр. до н. е.) у Китаї включала ретельно розроблений бюджет і аудит усіх урядових департаментів. В Африці V ст.. до н. е. народне Зібрання контролювало доходи і витрати держави, а її фінансова система включала урядових аудиторів, які перевіряли документи всіх посадових осіб після закінчення строку їх повноважень. У приватному секторі господарі майна самі проводили аудит своїх рахунків [10, с. 9].

Серед європейських країн перші згадки про аудит як вид професійної діяльності містяться в архівних даних Казначейства Англії та Шотландії 1130 р. Перший у Європі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий у 1285 р. королем Англії Едвардом І. Відповідно до цього Закону від імені держави надавалися певні привілеї аудиторам, якими були не тільки особи з числа довірених слуг сеньйорів, а й деякі категорії цивільних службовців [7, с. 18]. Королівським указами з 1299 р. та до 1324 р. були призначеними аудитори у графствах Оксфорд, Беркшир, Південний Емптон, Уїлс, Самсет і Дорсет. Можновладці різних рівнів прагнули отримати якнайбільші доходи, а тому для того, щоб переконатись, що їхнє майно не розкрадається, своєчасно сплачуються податки та здійснюється накопичення коштів у казні, призначали аудиторів (контролерів), які вислуховували управлінців (підзвітних осіб) та виносили свій вердикт щодо їх чесності. Головними вимогами, які ставились до аудитора у ті часи, були його чесність, добросовісність, бездоганна професійна репутація [10, с. 10].

У найрозвиненішій державі того часу - Великій Британії група знаних бухгалтерів (в основному шотландців за походженням) створили професійне об’єднання, метою якого була перевірка фінансових звітів. Ця подія стала початком розвитку незалежного аудиту [4, с. 18].

Закон про обов'язковий аудит у Великобританії був прийнятий в 1862 р., у Франції - в 1867 р., а в США - після великої депресії в 1937 р. [11, с. 17]. У Росії інститут аудиторів було введено в армії, де аудитори займалися справами, пов’язаними з розслідуванням майнових спорів. Спроби створення організації аудиторів в Росії розпочалися з 1888р. проте визнання присяжні бухгалтери, як тоді називали аудиторів, не набули [4, с. 18].

Сучасний аудит почав формуватися наприкінці ХІХ ст., з того моменту, коли почали виникати великі компанії у вигляді акціонерних товариств. Це привело до розподілу права власності і функцій управління, внаслідок чого виникла необхідність захисту інтересів власників, в основному акціонерів, які не брали участі в щоденному процесі прийняття рішень [4, с. 18].

На території України державний контроль існував на також початку ХІХ ст.., проте незалежний аудит, як і загалом у Росії, поширення не набув. У Радянському Союзі взагалі і в Україні зокрема існував тільки народний, державний і партійний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольно-ревізійне управління [4, с. 18].

Перехід до нових економічних відносин насамперед був зумовлений змінами у відносинах власності. В лютому 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про власність» [5, с.4], в якому суб’єктами права власності України були визначені народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Закон надає реальні права індивідуальної власності широким верствам населення, та все ж аудит почав активно розвиватися після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993р. в редакції № 140-V від 14.09.2006 р. Відповідно до цього почали проводити сертифікацію аудиторів, створювалися аудиторські фірми та видавалися ліцензії на цей вид діяльності [5, с. 4].

Дуже важливим с погляду теорії і практики аудиторської діяльності є визначення терміну «аудиту», адже від нього залежить правильне розуміння його мети, завдань, об’єктів та суб’єктів. З цього приводу у спеціальній літературі та нормативних документах не існує єдиної точки зору. Тому визначення аудиту потребує глибокого і всебічного наукового дослідження й уточнення, з тим щоб воно відбивало сучасний стан його розвитку та майбутню спрямованість [10, с. 14].

Наведемо деякі визначення терміна «аудит»: (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1

Трактування терміна «аудит»

Автор	Трактування
В. Рудницький	Аудит – це процес зменшення до прийнятого рівня інформаційного розвитку для користувачів фінансових звітів [6, с. 3-8].
Ф. Бутинець	Аудит – це розділ науки про господарчу діяльність [3, с. 16-26].
Р. Адамс	Аудит – це суто практична діяльність, і тому не зовсім зрозуміло, навіщо було створювати її теорію [1, с. 57].
Е. А. Аренс, Дж. К. Лоббек.	Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує та оцінює свідоцтва про інформацію, котра підлягає кількісній оцінці та належить до специфічної господарської системи, щоб визначити та висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям [2, с. 7].

Процес наукового мислення в аудиті об’єктивний, безперервний, що під впливом динамічного розвитку аудиторської практики вимагає постійного подальшого руху пізнання вперед [8, с. 859].

Процес пізнання в аудиті, який досяг теоретичного рівня наукової стадії мислення, - це постійний процес отримання нового знання про аудит, сформулювавши необхідні, але не достатні умови появи знання про аудит. Достатньою умовою буде розробка конструкції науки про аудит.

Нами визначено, що структуру наукового знання в аудиті потрібно розглядати в п’яти основних аспектах: логічному, язиковому, методологічному, функціональному, змістовному [8, с. 859].

Зміст і характеристики структури знання про аудит наведені в таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Структура наукового знання про аудит [9, с. 46].

Аспект структури	Зміст і характеристики
Логічний	1.Підстави. 2.Закони. 3.Принципи. 4.Специфічне поняття – «філософські установи і цілісні фактори». 5.Постулати. 6.Поняття і категорії. 7.Теорії. 8.Концепції. 9.Ідеї
Язиковий	Язикова знакова система аудиту – референціонно – емпірична.
Методологічний	Епістеміологічний підхід, при якому увага спрямована на систуме наукового економічного знання.
Функціональний	1.Теоретичне знання. 2.Емпіричне знання – знання, накопичені в практичній роботі. 3.Парадигмальне знання української школи аудиту. 4.Інструментальне знання і навички по технології дослідницької роботи, методи наукових досліджень. 5.Інструментальне знання, основою якого є стандарти аудиту.
Змістовий	Структура наукового економічного знання в аспекті його змісту, яке визначається диференціацією наукових парадигм ( науково – дослідницьких програм) і сформованих на їх основі наукових направлень, шкіл і традицій.

Також необхідно розкрити поняття «теорія аудиту», що в широкому розумні – розкривається, як система наукового знання, яка описує та пояснює теоретичні аспекти системи незалежного фінансового контролю – аудиту, і пояснює відкриті в цій сфері закономірні зв’язки до єдиного початку [9, с. 46].

Визначені характеристики і ознаки аудиту наведені в таблиці 1.3

Таблиця 1.3

Ознаки і характеристики теорії аудиту [9, с. 48].

Класифікаційна ознака	Показники, характеристики, ознаки
1.Значення вживання категорії	1.1.Широке – синонім категорії знання. 1.2.Вузьке – знання суворо визначеної форми	1.1.1.Теорія аудиту 1.2.1.Запозичення теорії: теорія агентів, математичні теорії, економічні теорії, теорії бухгалтерського обліку, теорія управління, імперативна теорія, утилітарна теорія, теорія генералізації.
2.Рівень теорії	2.1.Обгрунтованість 2.2.Доказовість 2.3.Специфіка і ступені впливу на відповідну соціальну систему.	Рівень обґрунтованості й доказовості високий, оснований на науковому всебічному і динамічному аналізі і систематизації дійсності.
3. Ступень узагальнення	3.1.Загальні 3.2.Окремі	За ступенем узагальнення теорія аудиту – це приватна теорія, така як сфера значення окремої науки про аудит, а досліджувана теорією сфера діяльності – ринковою економікою громадського суспільства.
4. Форми специфіки об’єкта	4.1. Природно наукові 4.2.Соціальні	4.2.1.Соціальні
5.Рівень впевненості	5.1. Позитивний 5.2.Негативний	5.1.1.Теорія аудиту являється теорією з позитивним рівнем. Судження теорії або підтверджуються фактами, або перевіряються звертанням до фактів.
6. Види теорій	6.1. Рівень формалізації 6.2.За методом формування 6.3.За методом дослідження реальності	Теорія аудиту за рівнем формалізації - змістовна; за методом формування – змішана; за методом дослідження реальності – діалектична, теоретична (рух от практики до теорії).
7.Структура теорії	7.1.Вихідні основи 7.2.Ідеалізований об’єкт досліджуваних предметів 7.3.Логіка теорії 7.4.Совокупність структурних елементів та тверджень	7.1.1.Постулати, закони, принципи, аксіоми, філософські установи і ціннісні фактори 7.2.1.Предмет, об’єкт, суб’єктів, аудитор 7.3.1.Метод дослідження 7.4.1.Концепція, гіпотеза, ідея, понятійний апарат

Таким чином, аналіз наукового доробку попередників свідчить про те, що теорія аудиту як явища формувалась у певних соціоісторичних умовах. Поступово формувались основні риси: об’єктивна істинність, логічна цілісність і формальна несуперечність, здатність до розвитку, відносна самостійність, активний вплив на практику.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамс Р. Основи аудиту /Пер. англ.; Под ред. Я. В. Соколова. – М., 1995 -398 с.

2. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

3. Бутинець, Ф. Ф. Аудит [Текст]: підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" ВНЗ / Ф. Ф. Бутинець. - 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП "Рута", 2002. - 672 с. – IBSN 966-75070-96-70.

4. Давидов Г. М. Аудит [Текст] : підручник / Г. М. Давидов. - К.: Знання, 2004. – 511 с. – IBSN 966-620-054-6.

5. Закон України «Про аудиторську діяльність», затверджений ВРУ від 22.04.93р. №3125-ХІІ. Режим доступа < http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12 >

6. Рудницький В. С. тенденції і проблеми розвитку аудиту в Україні //Вісник Львівської комерційної академії.– Сер. Економічна. – Вип. 16. – Л., 2004. – С 3-8.

7. Кулаковська, Л. П. Основи аудиту [Текст] : навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / Л. П. Кулаковська, Ю. В. Піча. - К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2002. - 504 с. – IBSN 966-7827-18-6.

8. Кужельний М. В., Давидов Г. М. Структура наукового зання про аудит: 36 наук. Праць //Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип.208: В 4 т. – Т.Ш. – Дніпропетровськ, 2005. – С 848-861.

9. Кужельний М. В., Давидов Г. М. Теория аудита // Бухгалтерский учет и аудит, 2006. – С 44-51.

10. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація. – К., 2003. – 260 с.

11. Шеремет, А. Д. Аудит [Текст]: учеб. для вузов / А. Д. Шеремет. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 352 с. – ISBN 6-16-000274-x.