к.е.н., доц. Лобачова І.Ф., Григулець Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Методичні прийоми аналізу та оцінки видатків на оплату праці в бюджетних установах і організаціях

У сучасних умовах діяльності бюджетних установ і організацій, при здійсенні їх оцінки використовують фінансовий та економічний аналіз. Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні (як аналіз економіки на мікро- та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні (як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий і управлінський, аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю організацій та установ.

Формування видатків на оплату праці є одним з центральних питань докорінної перебудови управління економікою. Головний напрямок удосконалення всієї системи оплати праці - забезпечення прямої і жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів діяльності трудових колективів.

Щоб не допустити перевитрат та непродуктивних виплат, кожна установа зобов’язана організувати систематичний аналіз використання коштів на оплату праці.

Задачі аналізу використання фонду оплати праці полягають у:

- оцінці використання фонду заробітної плати з урахуванням результатів праці;

- виявленні причин відхилення фактичного фонду від розрахункового;

- усуненні непродуктивних виплат заробітної плати;

- визначенні співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати [1, c.55].

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка видатків на оплату праці працівників, найпоширеніші такі:

· метод абсолютних і відносних величин;

· метод середніх величин;

· метод порівняння;

· побудова рядів динаміки;

· метод групування;

· балансовий метод;

· індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг діяльності, сума видатків на оплату праці тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, питома вага, індекс, темп зростання, тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Середні величини — це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати видатки на оплату праці з метою виявлення закономірностей їх формування.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі видатків на оплату праці в бюджетних установах і організаціях. Саме з нього, звичайно, розпочинається розв’язання багатьох аналітичних задач, саме цей метод задає напрямок аналітичному дослідженню видатків на оплату праці. У аналізі розрахунків по видаткам на оплату праці застосовуються такі порівняння:

· показників видатків на оплату праці у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

· фактичних (звітних) показників видатків на оплату праці за аналізований період з плановими;

· звітних даних суми виплаченої заробітної плати з середніми (у межах установи, організації, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

· просторові порівняння з даними роботи інших установ.

Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач аналізу) — це досягнення зіставності показників щодо видатків на оплату праці, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з’являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базуються на порівнянні.

Для відображення розвитку аналізованої суми для видатків на оплату праці у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості видатків на оплату праці. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних щодо видатків на оплату праці, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам [2, c. 201].

Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу діяльності бюджетних установ і організацій є їх формування під впливом факторів. Якщо зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений функціонально, тобто через модель, в аналітичній практиці найчастіше застосовуються такі прийоми елімінування, як:

· індексний метод;

· метод ланцюгових підстановок;

· метод різниць тощо.

Індексний метод видатків на оплату праці застосовується для вивчення їх. Прикладом об’єкта аналізу даним методом є сума видатків для оплати праці, який формується під впливом величини видатків для нарахування заробітної плати, ставки податку з доходів фізичних осіб і ЄСВ. Відомо, що у кожної установи чи організації, обсяг сплаченого податку з доходів фізичних осіб і ЄСВ з року в рік змінюється, так само як і змінюються обсяги їх доходів та ставки, які є обов’язковими для відрахування з цих доходів (згідно Податкового кодексу України ПДФО складає 15% від доходу фізичної особи[3,c.8] та згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ЄСВ складає 3,6 % із заробітної плати працівника[4,c.20]).

Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі — структурні, в останню чергу — якісні.

Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які — похідними, які – вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів на кінцеву суму, необхідну для виплати заробітної плати, крім заміненої.

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв’язок між складовими, які визначають розмір видатків на оплату праці має у собі лише два співмножники то для визначення факторів, які впливають на зміну показника в динаміці (або у порівнянні з планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок — метод різниць.

Отже, здійснення аналізу видатків на оплату праці в бюджетних установах і організаціях потребує не тільки чітко визначеної програми та плану його проведення, а й вибору методичних прийомів, які забезпечать якість, об’єктивність та ефективність його проведення.

Список використаних джерел літератури:

1. Зарплата держслужбовців стала вищою // Вісник пенсійного фонду. – 2011. – №8. – С.54-55.

2. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: навч посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 250с.

3. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI за станом на 08.07.2010р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. Вид-во, 2010. – 8с. – (Бібліотека офіційних видань).

4. Податковий кодекс України: за станом на 07.07.2011р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. Вид-во, 2012. – 20с. – (Бібліотека офіційних видань).