Григоряк І. Д., Труфен А. О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Характеристика та регулювання обліку Німеччини

Найхарактернішою закономірністю сучасного світу є величезне зростання зовнішньоекономічних зв’язків країн із різним ступенем розвитку. Господарське зближення націй дедалі більше впливає на темпи і характер економічного та соціального розвитку, загальний економічний і політичний стан, тому міжнародні економічні відносини є однією з найважливіших сфер сучасного життя. Становлення та розвиток цих відносин – безпосередній результат поступової інтернаціоналізації виробництва і формування ринку. Дана тема сьогодні є досить актуальною, оскільки відображення міжнародних економічних відносин передбачає вивчення, узагальнення й аналіз міжнародної системи обліку та звітності, стандартів, рекомендацій і положень міждержавних і професійних організацій.

Особливості формування систем обліку у зарубіжних країнах, їх класифікацію за різними ознаками, досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені І.Бенько, Ф.Бутинець, С. Голов, О.Губачова, М.Кужельний, М.Лучко, С.Мельник, Л.Нишенко, О. Амат, Дж. Блейк, Х.Гернон, Д. Мітчел, Г.Мюллер, Б.Нідлз, К.Ноубс, В.Палій, М.Ткач, В.Ткач, Я.Соколов та інші [4].

Однією із розвиненіших країн ЄС, в якій склалась своя чітка практика ведення бухгалтерського обліку є Німеччина. Система обліку в даній країні належить до континентальної, до якої крім Німеччини входять також Україна, Австрія, Бельгія, Данія, Греція та ін..

Німеччина має давні традиції бухгалтерської справи. З одного боку, на бухгалтерську справу мають вплив законодавчі органи, а з другого – в країні працюють високоосвічені спеціалісти з бухгалтерського обліку.

У Німеччині є три типи компаній:

1. Компанії з обмеженою відповідальністю, акції яких вільно змінюють власників. До керівництва компаній входить однакова кількість акціонерів і працівників компанії.

2. Компанії з обмеженою відповідальністю та обмеженим правом на передачу акцій. Акції не можуть вільно переходити від одного власника до іншого. Орган нагляду створюють, якщо кількість працівників не перевищує 500 осіб.

3. Компанії, в яких хоча б одна особа несе повну відповідальність.

Важливий елемент німецького бухгалтерського законодавства – принцип обов’язковості, що повинен забезпечити надання бухгалтерських документів відповідно до податкового законодавства. Існує також зворотній зв’язок.

Для німецької бухгалтерської практики характерні дві особливості [3, с.124]:

– готовність прийняти державне втручання в економічну діяльність компанії;

– сильні традиції антиіндивідуалізму.

У результаті цього основними постачальниками капіталу стали не індивідуальні інвестори, а великі банки, які заснували свої власні аудиторські фірми та зобов’язують співпрацювати з ними, надаючи необхідну їм фінансову інформацію.

Традиції обліку сформувалися ще в 30-і рр. ХХ ст. Нині, маючи висококваліфікованих спеціалістів, держава займає домінуючі позиції в бухгалтерському облікові. У 1931 р. вона зобов’язала компанії проводити аудиторські перевірки. Визнані кваліфіковані аудитори в 1932 р. об’єдналися в професійну організацію, заснувавши свій Інститут. У 1961 р. створено офіційний орган контролю за діяльністю аудиторів під керівництвом міністерства економіки, що проводить реєстрацію всіх аудиторів.

Крім цього, існує також добровільна асоціація кваліфікованих аудиторів, в яку входить 84% із 6680 аудиторів такого рівня підготовки.

При проведенні аудиторських перевірок аудитори стикаються з такими типовими проблемами [3, с. 125]:

1. Німецькі аудиторські фірми можуть володіти більшістю акцій, що належать зовнішнім акціонерам. Клієнт такої фірми може мати тісні зв’язки з акціонерами, які володіють акціями цієї фірми. Такої практики нема в жодній європейській державі.

2. 30% доходів аудиторів надходить від консультацій керівництва компаній, а це підриває незалежність аудиторів.

3. За німецьким законодавством відповідальність аудиторів незначна, тому вони особливо не проявляють свою особисту незалежність.

Отже, дослідивши регулювання обліку Німеччини, можна зробити висновок, що облік у даній країні характеризується жорстким консерватизмом при домінуванні податкового законодавства. Державні органи мають суттєвий вплив, оскільки основним джерелом регулювання виступає законодавчий орган, а роль професіоналів є незначною. Облікова практика спрямована не стільки на інформаційні потреби кредиторів, скільки на задоволення вимог державного керівництва.

Список використаних джерел:

1. Губачова О.М., Мельник С.І. Облік у зарубіжних країнах: Підручник, – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 432 с.

2. Кочерга С.В., Пилипенко К.А. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 216 с.

3. Лучко М. Р., Бенько І. Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 205 с.

4. Гейєр Е.С. Класифікація систем та моделей бухгалтерського обліку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010_29_2/statti/6.htm