Економічні науки. Облік та аудит

Гавриленко О.Є.

Кіровоградський національний технічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПОСЛУГ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МІСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

Дослідження економічної сутності собівартості в різних літературних джерелах дає змогу автору стверджувати, що поняття собівартості розглядається вченими-економістами в основному в двох аспектах: одні дослідники визначають собівартість, як виражені в грошовій формі поточні затрати (витрати) підприємства на виробництво та реалізацію продукції [2; 4; 9]; інші розглядають собівартість у вигляді вартісного вираження ресурсів, використаних в процесі виробництва [1; 3; 8].

Вважаємо вищезгадані визначення собівартості не повними, оскільки в них не враховані витрати, пов’язані з організацією та обслуговуванням виробництва, які також включаються до собівартості продукції, тобто загальновиробничі витрати.

Необхідно зазначити, що загальне поняття собівартості продукції (робіт, послуг) на законодавчому рівні не визначене.

Навіть у П(С)БО 16 «Витрати» [10], який регламентує порядок формування в бухгалтерському обліку витрат підприємства, наведено склад витрат, що включаються до різних видів собівартості, але визначення самого поняття собівартості в ньому відсутнє.

Складність даного поняття проявляється також в тому, що в основному в економічній літературі наведені визначення собівартості продукції, проте питанням економічної сутності собівартості послуг та порядку її формування увага вчених практично не приділяється.

На підприємствах міського автомобільного та електричного транспорту, згідно специфіки здійснення їх діяльності, визначаються такі види собівартості транспортних послуг: виробнича собівартість, собівартість реалізованих транспортних послуг, повна собівартість та планова собівартість.

Визначення даних видів собівартості регламентовано діючими галузевими методичними рекомендаціями.

Так, на підприємствах міського автомобільного транспорту собівартість транспортних послуг визначається згідно з Наказом № 65 від 05.02.2001 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті (далі Методичні рекомендації № 65) [5].

Як видно з наведеного переліку витрат, він є практично однаковим з витратами, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), визначеними в П(С)БО 16 «Витрати» з однією відмінністю – відповідно до Методичних рекомендацій № 65 загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості перевезень в повному обсязі, без поділу їх на змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Як зауваження, необхідно виділити, відсутність у вищенаведених Методичних рекомендаціях переліку витрат, які включаються до собівартості реалізованих транспортних послуг. Тобто порядок формування собівартості реалізованих транспортних послуг в них взагалі не визначено. Натомість значна увага в даних Методичних рекомендаціях приділена методам обліку собівартості перевезень.

Для визначення собівартості транспортних послуг на підприємствах міського електричного транспорту розроблені Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства» № 47 від 06.03.2002 р.[6] (далі Методичні рекомендації № 47).

Але, не зважаючи на те, що дані Методичні рекомендації призначені для розрахунку собівартості послуг підприємств житлово-комунального господарства, до яких належать зокрема і підприємства міського електротранспорту, порядок визначення як виробничої собівартості так і собівартості реалізованих послуг в них відсутній. Значна увага в Методичних рекомендаціях № 47 приділена класифікації витрат та їх групуванню за економічними елементами та статтями калькуляції. Згадування про собівартість послуг в Методичних рекомендаціях міститься лише в частині визначення понять різних видів собівартості.

Таким чином, формування підприємствами міського електричного транспорту виробничої собівартості та собівартості реалізованих транспортних послуг здійснюється згідно П(С)БО 16 «Витрати».

Повна собівартість розраховується підприємствами міського автомобільного та електричного транспорту для отримання з державного бюджету компенсаційних виплат (субвенції) за перевезення пільгових категорій громадян.

На підприємствах автомобільного транспорту розрахунок повної собівартості здійснюється згідно з Методичними рекомендаціями № 65, а на підприємствах електричного транспорту - згідно з Методичними рекомендаціями щодо визначення повної собівартості послуг міського електротранспорту від 25.03.2008 р. № 72 [7] (далі Методичні рекомендації № 72).

Як було зазначено нами вище, в Методичних рекомендаціях № 65 вказано порядок визначення лише виробничої собівартості, натомість Методичні рекомендації № 72 направлені на визначення планової виробничої собівартості та планової повної собівартості, які необхідні для встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і не мають ніякого відношення до розрахунку повної собівартості, необхідної для одержання субвенції за пільгові перевезення громадян.

Розрахунок підприємствами міського транспорту планової собівартості, що визначається для формування тарифів на послуги міського автомобільного та електричного транспорту здійснюється на основі Наказу № 96 від 25.07.2007 р. «Про порядок формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус)» (далі Наказ № 96) та Наказу № 1175 від 17.11.2009 р. «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту» (далі Наказ № 1175).

Об’єктом витрат на підприємствах міського транспорту є послуги з перевезення пасажирів. Послуги з перевезення пасажирів є єдиним видом послуг, які надають підприємства міського транспорту в межах своєї основної діяльності. Тому, всі витрати, пов’язані з підготовкою, здійсненням та обслуговуванням (загальновиробничі витрати) процесу перевезення є прямими.

Віднесення загальновиробничих витрат до собівартості реалізованих транспортних послуг на підприємствах міського електричного транспорту є значно простішим ніж на підприємствах міського автомобільного транспорту.

Це пов’язано з тим, що досліджувані нами підприємства міського електричного транспорту надають послуги з перевезення пасажирів тільки тролейбусами.

Виходячи з цього, загальновиробничі витрати включаються до собівартості перевезень в повному обсязі, тобто необхідність розподілу загальновиробничих витрат в даному випадку відсутня.

Процес включення загальновиробничих витрат до собівартості перевезень на підприємствах міського автомобільного транспорту відбувається по-іншому.

Підприємства міського автомобільного транспорту здійснюють два види перевезення пасажирів: перевезення пасажирів маршрутними таксі та пільгові перевезення пасажирів.

В даному випадку загальновиробничі витрати також є прямими, оскільки здійснюються лише для обслуговування процесу перевезення пасажирів та у фінансовій звітності у складі собівартості реалізованих послуг відображаються в повному обсязі.

Але для підвищення аналітичності інформації про собівартість кожного виду міських пасажирських перевезень та для управлінських цілей дані загальновиробничі витрати на підприємствах міського автомобільного транспорту розподіляються між двома видами міських пасажирських перевезень згідно обраної бази розподілу.

Враховуючи те, що загальновиробничі витрати на підприємствах міського транспорту на думку автора є прямими, склад витрат, що включаються до виробничої собівартості та собівартості реалізованих транспортних послуг є однаковим.

Тому, на підприємствах міського транспорту виробнича собівартість дорівнює собівартості реалізованих транспортних послуг.

Література:

1. Бідненко О.І. Сучасні обліково-економічні проблеми формування собівартості послуг та визнання доходу підприємств житлово-комунального господарства // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.//archive. nbuv.gov.ua/portal/soc-gum/biznes/2010-3/2010/03/100302.pdf/

2. Дмитриев И.А. Экономика предприятий автомобильного транспорта: Учебное пособие / И.А. Дмитриев, О.М. Жаров. – Харьков.: ХНАДУ, 2004. – 184 с.

3. Ільєнко Н., Савкова С. Собівартість продукції та її формуванням // Справочник экономиста. – Апрель 2005. – 510 с.

4. Коссой Ю. М. Экономика и управление на городском электрическом транспорте: [учебн.] / Ю. М. Коссой. – М.: Мастерство, 2002. – 352 с.

5. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті від 05.02.2001 р. № 65 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1040.644.0

6. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства від 06.03.2002 р. № 47[Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.4292.0

7. Методичні рекомендації щодо визначення повної собівартості послуг міського електротранспорту від 25.03.2008 р. № 72 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0072662-08

8. Михайлова Т.П. Оцінка чинної системи формування собівартості продукції / Т.П. Михайлова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Tiru/2009_28_3/34.pdf

9. Мякота В. Собівартість продукції: від випуску до реалізації / В. Мякота. - [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Х.: 2006. – 268 с.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16«Витрати»від 19.01.2000 р.№ 27/4248 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua.