Штепа О.Ю.

Магістр кафедри обліку і аудиту

Науковий керівник: Проскуріна Н.М.

д.е.н., професор кафедри обліку і аудиту

Запорізький національний університет

ДОКУМЕНТУВАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

Згідно з МСА 230 «Аудиторська документація» аудитор повинен документально оформити хід перевірки. Це важливо з погляду формування доказів на підтримку аудиторської думки, а також є підтвердженням того що перевірку виконано згідно з вимогами МСА.

Термін «аудиторська документація» означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих доречних аудиторських доказів і висновків яких дійшов аудитор [1]. Досить часто, цей термін вживають як «робочі документи» або «робоча документація».

Аудиторську документацію використовують для таких цілей як:

- допомога аудиторській групі в плануванні і виконанні аудиторської перевірки;

- допомога членам групи, відповідальним за нагляд, в керуванні роботою аудиторів та нагляді за нею, а також виконанні обов’язків з перевірки якості відповідно до МСА;

- надання можливості аудиторській групі звітувати про свою роботу;

- збереження запису питань постійної важливості для майбутніх аудиторських перевірок;

- надання можливості досвідченому аудиторові виконувати перевірку та огляд контролю якості відповідно до МСКЯ 1;

- надання можливості досвідченому аудитору проводити зовнішні перевірки відповідно до застосовних законодавчих, нормативних або інших вимог.

При документуванні характеру, термінів та обсягу виконаних процедур аудиту в аудиторській документації зазначається ким і в які терміни вони були виконані та перевірені.

Аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації. Форма, зміст і обсяг аудиторської документації залежать від таких чинників, як: розмір та складність суб'єкта господарювання; характер процедур аудиту, які слід виконати; ідентифіковані ризики суттєвого викривлення; значущість отриманих аудиторських доказів; необхідність документувати висновок або основу для висновку, якщо їх важко визначити з документації про виконану роботу або отриманих аудиторських доказів; методологія аудиту й інструментальні програмні засоби, які використовували [1].

Аудиторська документація тісно пов’язана з отриманням та відображенням аудиторських доказів, оскільки перші документально фіксують останні. Виходячи з цього робочі документи аудитора можна класифікувати наступним чином:

- отримані від третіх незацікавлених осіб (відповіді на запити аудитора до банку, контролюючих органів, контрагентів);

- отримані від суб’єкта господарювання (оригінали та завірені копії первинних документів, облікових регістрів, звітів);

- складеними самим аудитором (зафіксовані документально особисті спостереження, результати тестів, аналітичного огляду).

До найбільш важливих функцій робочих документів, на наш погляд слід віднести: обґрунтування сформованого професійного судження, на його основі незалежної професійної думки про достовірність фінансової звітності; про відповідність виконаних процедур аудиту вимогам стандартів; полегшення процесу здійснення нагляду та контролю за якістю виконання завдання з аудиту; сприяння у виборі методичного підходу до процесу аудиторської перевірки.

Робоча документація має включати всю інформацію, яку аудитор вважають важливою для правильного виконання перевірки і яка може бути використана як доказ для обґрунтування його думки щодо достовірності фінансової звітності.

Під час оформлення робочого документу необхідно дотримуватися наступних вимог: на першій сторінці документа повинні бути вказані найменування аудиторської фірми, яка проводить аудит, найменування суб’єкта господарювання, номер, дата укладання договору, згідно з яким проводиться аудит; повинен мати назву і свій номерний індекс; сторінки мають бути пронумеровані; в кінці документа необхідно вказати прізвище аудитора, який його заповнив, проставити підпис і дату його заповнення.

Слід зазначити, що своєчасна підготовка достатньої та прийнятної аудиторської документації допомагає підвищити якість аудиту і сприяє більш ефективному огляду й оцінці отриманих аудиторських доказів і висновків, досягнутих до остаточного формулювання аудиторського звіту. Також досить важливим є те, що інформація в робочій документації є конфіденційною і не підлягає розголошенню, крім випадків визначених законодавством.

Таким чином, можна зробити висновок, що потреба в оформленні робочих документів визначається тим, що вони дають змогу підвищити ефективність проведення як процесу планування, так і самого аудиту; здійснювати контроль аудиторської роботи; мати документально оформлені аудиторські докази, які в свою чергу збирає аудитор з метою підтвердження його незалежної професійної думки про достовірність фінансової звітності.

Література

1. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року, частина 1: пер. з англ. Ольховікова О. Л., Селезньов О. В., Зєніна О. О., Гик О. В, Біндер С. Г. – К.: Міжнародна федерація бухгалтерів, Аудиторська палата України, 2010. – 846 с.