Садекова А.М., Шапошнікова Д.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Україна

Аудит в Україні: проблеми та напрямки розвитку

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні характеризується інтеграцією у міжнародний економічний простір, створенням акціонерних товариств. До розвитку вітчизняної економіки почали залучати як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів, кредиторів. Все це вимагає достовірної інформації про фінансово-майновий стан, перспективу розвитку та фінансову стабільність. У свою чергу інформаційне забезпечення повинно бути надійним, що досягається застосуванням стандартних підходів до проведення аудиту фінансових звітів суб’єктів господарювання. Отож, в Україні аудиторська діяльність стрімко розвивається, що потребує чіткого визначення проблем та напрямків розвитку аудиту. Цим і обумовлено актуальність вибраної теми.

Розвиток аудиту в Україні висвітлений у працях таких дослідників як: Рядська В.В., Петракова Я.В. [1], Неведрова Д.А. [2], Білик Ю.С. [3] тощо. Проте дані автори не достатньо розглянули напрямки удосконалення аудиту в Україні.

Метою дослідження є розгляд проблем та напрямків удосконалення аудиту в Україні.

Законодавче закріплення аудиту в нашій країні відбулося з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» Верховною Радою 24 квітня 1993 року. У цілому, нормативно-правова база з регулювання аудиторської діяльності в Україні достатньо велика, проте існує значна кількість проблем, які потребують вирішення. Серед таких проблем можливо виділити та конкретизувати наступні: нестабільність законодавчої бази; формальний підхід до здійснення аудиту фінансової звітності; намагання стандартизації фінансової звітності у відповідності до міжнародних стандартів; використання шаблонних методів при здійсненні аудиту об’єкта перевірки; незрозумілість для керівництва підприємства необхідності проведення аудиту; недостатній рівень розуміння аудитором діяльності підприємства тощо [1].

Так наприклад, проблеми якості аудиту пов'язані з тим, що у аудиторів часто немає чіткого уявлення про призначення аудиту, його методи й принципи роботи, права та відповідальність замовника, а також про те яку відповідальність несуть аудитори, які санкції передбачені у разі неякісного надання послуг і хто контролює якість послуг аудитора, де та яким чином можна оскаржити його неякісну роботу, звичайно це усе відбувається через непрофесійність працівників. Сьогодні підготовка українських бухгалтерів і аудиторів слабо відповідає реальним вимогам практики, не дає їм необхідних професійних компетенцій відповідно до Болонського процесу. Аудитори, які за визначенням мають бути елітою економістів із універсальними знаннями, недостатньо володіють аналітичними методиками та майже не мають уяви про зарубіжний досвід колег [2, с. 192].

Перепонами для втілення європейського досвіду з аудиту в практичну діяльність України є нормативно-правова неврегульованість цього питання, застаріла законодавча база, що регламентує здійснення державного фінансового контролю та аудиту в Україні, наявність у законодавстві великої кількості прогалин і різноманітних колізій [3, с. 37-38].

Враховуючи все вказанне, доцільно здійснити наступні заходи стосовно розвитку національної системи аудиту: треба істотно підняти рівень підготовки аудиторів і бухгалтерів, починаючи з часу їх навчання у ВНЗ, щоб рівень професійної підготовки та сертифікації аудиторів дозволив би отримати такі професійні компетенції, які давали б можливість на рівних конкурувати з іноземними фахівцями-аудиторами на міжнародному й українському ринку; удосконалити нормативно-правове забезпечення; коригувати фінансову звітність відповідно до міжнародних вимог; освоєти «культуру спілкування» з фінансовою звітністю, її складанням та вмінням читати; підвищити рівень поінформованості керівників підприємств із питань аудиторських перевірок; впровадити використання аудитором індивідуального підходу до об’єкту перевірки; удосконалити документальне оформлення аудиторської перевірки [2].

Для створення думки про можливість контролю звітності будь-якої господарської одиниці, високий професіоналізм та об’єктивність аудиторів, неминуле покарання за економічні злочини, слід широко використовувати місцеву пресу та телебачення, демонструючи результати перевірок і того, до яких негативних змін у фінансовому стані призвело приховування ревізійною одиницею достовірних відомостей про її діяльність [3].

Таким чином, виходячи з вище зазначених проблем, вдосконалення аудиту в Україні – це складний та багатогранний процес, який потребує: вдосконалення системи фінансово-господарського контролю в країні в цілому шляхом вдосконалення структури; використання комп’ютерної техніки в аудиті; вдосконалення процедур і техніки аудиту, підвищення кваліфікації аудиторів.

Література:

1. Рядська В.В., Петраков Я.В.. Аудит. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 416 с.

2. Неведрова Д.А. Проблемы развития аудита в Украине // Материалы Межвузовской научно-практической конференции молодых ученых, аспирантов и студентов "Актуальные проблемы учета, анализа и аудита в Украине". – Донецк: Донецкий национальный техначеский университет, 2012. – 281 с.

3. Білик Ю.С. Аудит фінансової звітності: проблеми та шляхи його вдосконалення в умовах трансформаційних процесів // Материалы Межвузовской научно-практической конференции молодых ученых, аспирантов и студентов "Актуальные проблемы учета, анализа и аудита в Украине". – Донецк: Донецкий национальный техначеский университет, 2012. – 281 с.