Откаленко О.М, студ. Бабій В.О

Вінницький торговельно-економічний інститут

КНТЕУ

м.Вінниця

Аналітичні аспекти балансу підприємства

Сучасному рівню економічної інтеграції властива інтернаціоналізація економіки. Її важливим призначенням є сприяння підвищенню конкурентоспроможності та привабливості підприємств для інвесторів. За цих умов фінансова звітність суб’єктів господарювання є джерелом інформації про майновий та фінансовий стан підприємств. Однією з її обов’язкових форм є бухгалтерський баланс, який відображає інформацію про активи, зобов’язання та власний капітал. Використання такої інформації забезпечує здатність адаптуватися до змін середовища, в якому функціонують підприємства.

Концепція складання звітності, а особливо балансу є досить спірним питанням щодо формування системи національних стандартів обліку в економічній літературі країн ринкової економіки і не достатньо висвітлена. Дослідженнями цієї проблеми займалися відомі вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: Білуха М.Т, Голов С.Ф, Дем’яненко М.Я, Сопко В.В, Верига Ю. І, Задорожний З.В, Крупка Я.Д, Ватерсон К. Віддаючи належне їх розробкам, слід зазначити,що відсутність поглиблених досліджень, які б висвітлювали методику складання звітної форми “Баланс” за Національними та Міжнародними стандартами та їх вплив на управління, виробництво на окремо взятому підприємстві зумовило актуальність даного дослідження. [1]

Мета даного дослідження – висвітлити питання вдосконалення методики аналізу бухгалтерського балансу, обґрунтувати необхідність та показати можливості застосування нормативних динамічних моделей стратегічного регулювання фінансової стійкості в аналізі фінансового стану підприємства.

Розвиток бухгалтерського обліку підтверджує незмінність покладеного на нього основного завдання – забезпечення об’єктивного визначення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства та обчислення конкретних їх показників. Це завдання вирішується застосуванням рахунків, подвійного запису, оцінки, калькуляції, балансового узагальнення, звітності. Оскільки основними користувачами облікової інформації є інвестори та фінансові аналітики, банки і постачальники, які зорієнтовані переважно на інформацію бухгалтерського балансу, останньому як методу бухгалтерського обліку та якості його інформації вчені і практики стали приділяти більше уваги.

Зміст і форма балансу, вимоги до розкриття його статей регламентує НП(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності ”, яке поширюється на підприємства усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Однак необхідно зауважити, що баланс та інші форми фінансової звітності, незважаючи на суттєві зміни, внесені під час їх трансформування, все ще не повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів обліку й фінансової звітності [2].

Баланс підприємства складається відповідно до Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що знаходяться у тісному взаємозв’язку. Наприклад, основні засоби у балансі підприємств відображаються згідно з НП(С)БО 1, тоді як безпосередньо їх облік здійснюється згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби” і т.д.

Балансове узагальнення характеризується подвійним характером відображенням об'єктів і синтетичним узагальненням інформації, що дозволяє звести часткові показники в цілісну систему узагальнених даних.

При побудові бухгалтерського балансу потрібно дотримуватися наступних принципів:

- грошового вимірника – показники наводяться в єдиному грошовому вимірнику, що узагальнює об’єкти бухгалтерського спостереження в єдину

інформаційну модель;

- автономності підприємства – бухгалтерський баланс відноситься до підприємства, а не до осіб пов’язаних з ним (власників, кредиторів, дебіторів), тобто в активі обліковується майно, що належить підприємству на правах власності або знаходиться під його повним контролем;

- безперервності – припущення, що підприємство працює і буде працювати в доступному майбутньому (майно, що відображається в балансі ,оцінюється за обліковою вартістю, а у випадку ліквідації підприємства робиться особлива відмітка і показники балансу оцінюються за іншими критеріями);

- історичної собівартості – активи, як правило, відображаються в балансі на момент їх придбання за сумою грошових коштів чи їх еквівалентів (первісна вартість), а не за ринковими цінами.

- обачності – при оцінці наведеної у звітах інформації слід уникати завищення активів доходів або заниження витрат і зобов'язань підприємства, тобто зобов'язання потрібно відображати в балансі відразу ж після отримання відомостей про ймовірність виникнення, а активи лише тоді, коли вони реально отримані [3].

В бухгалтерському обліку баланс розглядається як звітна форма і як економічна категорія, що відображає певні властивості і відносини представлені в балансі на момент складання.

Практика використання нормативної бази обліку та склад звітності дозволили стверджувати про наявність неузгодженостей та термінологічних різниць. Тому для отримання достовірних значень фінансових показників доцільно здійснити низку змін у структурі балансу [4].

Успішне вирішення теоретико-методичних питань складання звітності, трансформація її структури дозволять підвищити якість звітної інформації та ефективність використання її для управлінських потреб.

Список використаних джерел :

1. Заббарова О.А Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: практ. посібник. – К.: Лібра, 2005. – 333с.

2. НП(с) БО № 1„Загальні вимоги до фінансової звітності ” від 07.02.2013 № 73

3. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник / Шиян Д.В., Строченко Л.І. – К., 2009. – 240 с.

4. Кулинич М.Б.,Еволюція предмету і методу бухгалтерського обліку .М.Б Кулинич // Науковий вісник ВДУ Економічні науки, 2010 - №7.- 216 с.

5. Гринів Б. Проблеми бухгалтерського балансу: його використання в аналізі Б.Гринів// Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – №1. – с. 11-15.