Венетуліс Т.А. , к.т.н., професор кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Лукашева М.В. магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Облік грошових коштів за допомогою банківських

платіжних карток

Сьогодні все більшого поширення набувають розрахунки за допомогою банківських платіжних карток (БПК) [1].

Банківські платіжні картки можуть застосовуватися:

• для здійснення безготівкових розрахунків;

• для отримання готівки;

• для видачі зарплатні працівникам.

У перших двох випадках використовуються корпоративні банківські платіжні картки, які передбачають перерахування коштів на окремий банківський рахунок юридичної особи — картрахунок. Обов'язковою умовою при таких розрахунках є підписання між банком та клієнтом договору обслуговування (еквайрінгу), а також членство банку у міжнародній платіжній системі. В договорі серед інших умов передбачається комісійна винагорода банку за обслуговування, яка переважно встановлюється у відсотках від суми кожної операції, здійсненої з використанням картки.

Корпоративна платіжна картка використовується:

а) при готівкових операціях, якщо кошти спочатку знімаються з карт рахунка, а потім здійснюються розрахунки готівкою;

б) при безготівкових операціях, якщо розрахунки здійснюються не знімаючи з картки грошових коштів.

Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми [2].

Дебетова схема передбачає здійснення клієнтом операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку. Під час застосування дебетово-кредитної схеми клієнт здійснює операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, а в разі їх недостатності на картрахунку — за рахунок наданого банком кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії). При кредитовій схемі банк може надати клієнту кредит (на визначених умовах). Такий вид короткотермінового кредиту називається овердрафтом.

БПК може бути зручною у використанні при відрядженнях як у межах України, так і за кордоном. Переваги користування БПК особливо проявляються при перетині кордону. Резиденти і нерезиденти можуть ввозити платіжні картки, емітовані банками України та іноземними банками і небанківськими установами за умови усного декларування. Вивезення фізичними особами-резидентами платіжних карток, емітованих іноземними банками, здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку на відкриття рахунку в іноземному банку, при обов'язковому зазначенні їх у митній декларації.

Підприємство може визначати осіб, які мають право використовувати корпоративні платіжні картки. У випадку, коли на один картрахунок видається декілька корпоративних карток, аналітичний облік ведеться в розрізі кожної картки [2].

Операції з платіжними картками оформляються розрахунковими документами на паперових носіях і складаються за місцем здійснення операції. Такими розрахунковими документами є сліп або квитанція торговельного терміналу (вони оформляються на спеціальних пристроях відповідно — механічний пристрій — імпринтер та електронний пристрій — платіжний термінал). Сліп (невелика квитанція) заповнюється у трьох примірниках (для клієнта, для банку, для підприємства) і підтверджує здійснення операцій за карткою, містить набір даних із цієї операції та відбиток реквізитів платіжної картки. Квитанція торговельного терміналу заповнюється у двох примірниках (перший — клієнту, другий — підприємству, банк отримує електронну копію сліпу).

Підприємства під час своєї діяльності можуть мати як дебіторську, так і кредиторську заборгованість із одними і тими ж підприємствами. У цьому випадку проводиться взаємозалік сум заборгованостей. У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені чинним законодавством, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу - доручення) або оформляє вексель.

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс „клієнт банку-банк" (далі — система „клієнт - банк"). Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі розрахункових документів. Виписки банк повинен подавати підприємству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахунків.

Список використаних джерел:

1. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. К.: ЦНЛ, 2009. – 670 с.

2. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка, В.І. Лемішовського. – 7-ме вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-захід», 2008. – 1224 с.