Венетуліс Т.А. , к.т.н., професор кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Рибіна А.О. магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Організація обліку і аналізу доходів та фінансових результатів на підприємстві

Від правильної організації обліку на підприємстві залежить достовірність зібраної інформації, яка в свою чергу впливає на фінансові результати, і своєчасне подання звітності. На основі облікових даних фінансових результатів здійснюється необхідний аналіз позитивних і негативних факторів, які дають уявлення про вірогідність досягнення успіху діяльності підприємства. При проведенні аналізу виявлені фактори враховуються у діяльності на майбутнє: так позитивні надбання примножуються, а негативні зводяться до мінімуму. Завдяки аудиту виявляється правильність організації обліку, достовірність інформації фінансових результатів у звітності.

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи та фінансові результати діяльності, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 “Дохід”, норми яких поширюються на підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ) [1,2].

Основними завданнями організації обліку і контролю доходів діяльності підприємства є забезпечення:

- правильного визначення та достовірної оцінки доходів підприємства;

- правильного і повного документального оформлення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів та результатів діяльності;

- контролю за виконанням договорів по реалізації продукції;

- контролю за правильним визначенням фінансового результату від звичайної діяльності з метою оподаткування;

- своєчасного одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;

- контролю за рухом та наявністю прибутку на підприємстві;

- узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) підприємства, тощо.

Для визначення моменту визнання доходу потрібно знати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. За принципом превалювання змісту над формою дохід від продажу (реалізації) може бути визнаний як на дату відвантаження, так і до чи або після неї.

Разом з тим окремі види доходу мають певні особливості визнання. Не визнаються доходами такі надходження:

§ суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

§ суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

§ суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

§ суми авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

§ суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

§ надходження, що належать іншим особам;

§ надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Отже, такі суми виключаються з доходу. Наприклад, суми, отримані комісіонерами у результаті реалізації товару комітента, не спричиняють збільшення його власного капіталу, а отже не є доходом. Замість цього доходом є сума комісійної винагороди. Разом з тим, вище наведені суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства. До загальної суми валового доходу такі суми потрапляють і відображаються в бухгалтерському обліку по кредиту рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, а потім виключаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Отже, на фінансові результати списуються тільки суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій [3,4,5].

Аналітичний облік доходів організовується за видами діяльності підприємства, при цьому окремо обліковуються доходи і результати від операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності. Такий порядок організації дозволяє одержувати інформацію для складання Звіту про фінансові результати (ф. № 2) без додаткової обробки облікових даних. Крім цього, дані аналітичного обліку надаються для цілей управління підприємством з метою надання інвесторам, власникам та іншим зацікавленим особам інформації про одержані доходи, а також для оперативного коригування управлінських рішень і дій.

Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку. Відносний показник прибутковості - це рівень рентабельності. Прибуток і рентабельність - важливі показники ефективності виробництва. У збільшенні прибутку та високій рентабельності зацікавлені і підприємства, і держава, оскільки, з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, а з другого - вони забезпечують сталі й зростаючі надходження до державного бюджету. Разом з тим відомо, що приросту прибутку можна досягти не лише шляхом збільшення внеску трудового колективу підприємства, а і в результаті певних порушень державної дисципліни (найчастіше - порушенням порядку встановлення цін), іншими протиправними діями, що тягнуть за собою карну відповідальність, бо викликають негативні явища в розвитку економіки держави [4,5].

З огляду на це на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, використання і розподілу прибутку, щоб знати величину чистого прибутку, його складові частини і основні тенденції їх зміни. На підприємствах проводиться підсумковий (ретроспективний) та прогнозний (перспективний) аналіз прибутку.

Мета підсумкового аналізу: дати кількісну оцінку причин, що викликали зміна прибутку, податкових платежів з прибутку до бюджету, виявити вплив витрат на зміну прибутку або вплив на прибуток зміни цін, викликаних ринковою кон'юнктурою. В умовах ринку керівники підприємств більше схильні проводити прогнозний аналіз прибутку, тобто зіставляти різні варіанти одержання прибутку в майбутньому, ніж витрачати час на аналіз результатів фактичного виконання шляхом їх порівняння зі стандартним рішенням або оцінкою прибутку в динаміці. При цьому слід враховувати, що методика факторного аналізу застосовна як при аналізі показників прибутку за звітний період, так і при обґрунтуванні плану. Вибір напрямків аналізу прибутку визначається цілями управління. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить маса отриманого прибутку, її структура, фактори, що впливають на її величину. Податкова інспекція зацікавлена в отриманні достовірності вірної інформації про всіх доданків балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних результатах діяльності підприємства тощо [3]. Аналіз кожного доданка прибутку підприємства має не абстрактний, а цілком конкретний характер, тому що дозволяє засновникам і акціонерам вибрати значимі напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз складу прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від вкладень в дане підприємство.

В ході аналізу для збільшення прибутку, до підприємства можуть бути доречними такі заходи:

- контролювати стан розрахунків з покупцями по відстрочених (простроченим) заборгованостях;

- по можливості орієнтуватися на більше число покупців в цілях зменшення ризику несплати одним або декількома великими покупцями;

- стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості;

- використати спосіб надання знижок при достроковій оплаті;

- використати акредитивну і вексельну форми розрахунків;

- використати факторинг;

- використати форфейтинг;

- використати страхування від ненадходжень або від несвоєчасного надходження платежів.

Список використаних джерел:

1. portal.rada.gov.ua - Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.

2. www.nau.ua ‑ Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».

3. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів): Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2006. — 282 с.

4. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. К.: ЦНЛ, 2009. – 670 с.

5. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л.Хом’яка, В.І.Лемішовського. – 7-ме вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-захід», 2008. – 1224 с.