Панченко Валерій Валентинович,

здобувач Академії муніципального управління

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

У європейських державах зміст культури відображається у зв’язках з економікою, освітою, охороною здоров’я, молоддю та спортом, плануванням, промисловістю та ін. Тому для України надзвичайно важливим може бути європейський досвід управління та тлумачення поняття “культура”. У державній політиці більшості європейських країн уже відбувся перехід від традиційного вузького тлумачення культури і мистецтв до визнання їхньої ролі у суспільстві та їхнього впливу, прямого чи непрямого, на сучасну економіку. Загалом же необхідність залишатися конкурентноздатною у світі, що швидко змінюється, призвела до того, що Європа зосередила свою увагу й інвестиції на нових галузях сучасної економіки. Особливу роль тут відіграють економіка знань, використання інновацій, розвиток творчих індустрій, створення і захист інтелектуальної власності, що важливо як на національному, так і континентальному рівні [1, с. 42].

На відміну від України, для більшості держав Європи вагомим є концептуальний підхід, який поєднує “культуру і добробут”, “культуру і зайнятість”, “культуру і регенерацію”, “культуру і подолання соціальної нерівності”. Перший концепт відображає, як культура і мистецтво сприяють добробуту громадян. Йдеться про економічні вигоди. Другий – демонструє, в який спосіб культура створює нові робочі місця у сфері культури, які, порівняно із сільським господарством чи промисловістю, потребують значно менше державних субсидій. Концепт “культура і регенерація” відображає, що культурний аспект постає часто вирішальним у питаннях відновлення і формування сталого розвитку територій чи навіть відродження занепалих індустріальних регіонів. Розвитку національної ідентичності, підтримці форм культурного самовираження, присутності різних марґіналізованих груп відповідає концепт “культура і подолання соціальної нерівності”. Подібні підходи до соціальної спрямованості культури доречно врахувати під час розробки Концепції державної політики у сфері культури України.

Значимість культури у європейському середовищі красномовно підтверджує соціологічне опитування, наведене нижче. Так, загальноєвропейське соціологічне дослідження “Євробарометра” (міжнародний проект регулярних опитувань громадської думки, що здійснюється під егідою Єврокомісії) та європейської соціологічної служби, оприлюднене 27 вересня 2007 р. на Європейському форумі культури у Лісабоні продемонструвало, наскільки культура є важливою складовою життя європейців. Також учасники опитування висловили думку, що чекають більшого від Євросоюзу у сфері культури. У рамках дослідження “Євробарометра” було опитано 26 тисяч респондентів із 27 країн-членів ЄС.

За результатами дослідження, 77% громадян ЄС називають культуру важливою складовою їхнього життя. 89% європейців вважають, що інституції ЄС мають приділяти більше уваги розвитку культури. 88% європейців усвідомлюють важливість культурних обмінів та вбачають в інституціях ЄС один із основних механізмів розвитку міжкультурного діалогу в Європі. 76% респондентів вірять, що ключовою характеристикою Європи є її культурне розмаїття, і саме воно сприяє посиленню впливу європейської культури в світі. 67% європейців твердять, що, порівняно з іншими континентами, культури країн Європи мають чимало спільного. 58% європейців називають позитивним вплив глобалізації на європейську культуру, вважаючи, що вона надає культурі ЄС більшого динамізму та підсилює її вплив у світі. 56%респондентів вважають, що вивчення іноземних мов у школі допоможе європейцям ліпше взнати один одного [2].

Європейські виклики сьогодення у царині культури національних держав розкривають такі важливі питання, що постають перед урядами щодо підтримки сфери культури та сектору мистецтв, зокрема:

1. Якою повинна бути роль уряду (держави) у сфері культури та мистецтв.

2. У який спосіб подолати існуючий дисбаланс між різними підгалузями культури і мистецтв для досягнення рівноваги між ними.

3. Вибір оптимальної моделі державного управління у сфері культури.

4. Демонстрування ефективності загальнодержавного (національного, федерального) уряду у підходах до розвитку мистецтв та реалізації культурної політики.

З огляду на це, європейські науковці висловлюють думку про застосування моделі (методу) реалізації політичного процесу в межах ЄС [3, с. 357-359], або концепції “багаторівневого управління”, суть якої полягає у тому, що, з одного боку, національні центральні уряди втрачають свою монополію у сфері налагодження контактів між країною та європейськими рівнями формування політики. З іншого, – залучення органів влади субнаціонального рівня до роботи на європейському рівні створило можливість для розвитку регіоналізації. Таким чином, внутрішня політика держав-членів під впливом європейської політики була частково видозмінена. Через появу фінансових стимулів відбувся розвиток нових політичних взаємин. Так, модель багаторівневого управління охоплює:

· Європейську Комісію (представник інтересів ЄС) як орган розробки програм у партнерстві з місцевим та регіональними органами влади з використанням фінансових стимулів для привернення уваги до тих чи інших проблем;

· уряди держав-членів, представлені в Раді Міністрів, які діють в умовах тиску з боку місцевих і регіональних органів влади та займаються узгодженням питань збільшення й перерозподілу бюджету;

· Європейський Парламент (представляє громадян ЄС і безпосередньо ними обирається), члени якого часто є додатковим джерелом тиску на Раду, котрий, своєю чергою, є наслідком певної політики в регіонах;

· місцеві та регіональні органи влади, що зміцнюють свої політичні позиції завдяки залученню їх до роботи на європейській арені, зокрема після 1993 р., за допомогою нової інституції – Комітету регіонів, покликаного представляти питання, які їх турбують.

Доречною буде думка польського дослідника Казимира Крістофека [4], який зазначає, що завданням державного управління в сфері культури є вплив на культурні процеси на шляху до демократизації культури через забезпечення громадян високоякісною освітою, соціалізацію в рамках громадянського суспільства та соціальну інтеграцію меншин у дусі терпимості. Культура повинна відіграти важливу виховну роль, а держава, в свою чергу, не шкодувати коштів на підтримку та розвиток культури. Найбільш послідовно така модель державної підтримки культури була зреалізована, зокрема, в скандинавських країнах та Франції. У шістдесяті, сімдесяті та дев’яності роки багато чого змінилося в практиці розв’язання проблем культурної політики: стало більш гнучким питання фінансування, управління, децентралізації процесу прийняття відповідальності між різними рівнями влади. Державне управління у сфері культури дало можливість залучити третій сектор, приватний бізнес до сфери культури. Проте держава завжди відчувала себе відповідальною за культуру, захист права на вільне вираження думок, участі громадськості в питаннях культури.

Методологія застосування європейського досвіду управління у сфері культури України відображає цілісну систему європейського управління у цій царині. Єдиною для всіх держав є думка про важливість феномену культури як першооснови соціально-економічного розвитку держави. В основі такого підходу лежить концепція сталого розвитку та стратегія європейської інтеграції, за якою, поряд із економікою, екологією, соціальним включенням, культура є ще однією важливою складовою сталого розвитку та процесу європейського управління.

Список джерел

1. Культурна політика в Україні: аналітичний огляд підготовлений в рамках участі України в програмі оглядів національних культурних політик Ради Європи [Електронний ресурс] / О.А. Гриценко ... [та ін.] // ред.-упоряд. О. Гриценко ‑ К.: УЦКД, 2007. ‑ 160с. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/index

2. Eurobarometer on culture: Europeans affirm their strong attachment to culture and expect more from the EU in this area. Brussels, 27 September 2007. – Mode of accesse:http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/07/1410&format=HTML&aged=0&language=EN&guiLanguage=en

3. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі / В. Волес, Г. Волес // Пер. з англ. Р.Ткачук. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2004. – 871с.

4. Krzysztofek Kazimierz. Jaka polityka kulturalna w epoce globalizacji i mediów elektronicznych? - Mode of accesse: http://www.bistro.edu.pl/artykul, Jaka_polityka_kulturalna_w_epoce_globalizacji_i_mediow_elektroni.html