Історія/1. Вітчизняна історія

Рябоконь Юлія

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ВЕЛИКИЙ ПОЛЬСЬКИЙ ПРОМИСЛОВЕЦЬ ІГНАТІЙ ЯСЮКОВИЧ ‒ БАТЬКО «ЕКОНОМІЧНОГО ДИВА» У с.КАМ’ЯНСЬКОМУ (нині м.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬК)

Кінець 1870-х років і 1880-ті роки характеризуються початком бурхливого розвитку металургійної промисловості у Російській імперії. Серед помітних заводів того часу – завод Товариства Варшавського сталеливарного і рейкового виробництва, заснований у 1878 р. та згодом перейменований на Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство. Вподальшому, разом із персоналом, був перенесений на Україну – в с.Кам’янське, що на правому березi Дніпра, за 35 верст від Катеринослава. Якби не це, село так би і залишилось відомим як місце зимівлі запорозьких козаків.

Товариство постало 16 травня 1886 р., а з 1 вересня 1888 р. на посаду його керівника було запрошено тодішнього директора Путивльського заводу Ігнатія Ігнатійовича Ясюковича. Про авторитет Ігнатія Ясюковича свідчить той факт, що Санкт-Петербурзький Міжнародний Комерційний банк надав на його ім’я кредит у сумі 500 тисяч карбованців, необхідних для закінчення будівництва Дніпровського заводу [1].

Вже через півроку після переїзду Ігнатія Ясюковича в с.Кам’янське там було введено в дію першу доменну піч. Надалі, із запаморочливою швидкістю, був введений в експлуатацію весь завод, розвиток якого сприяв розвитку всього селища. Ігнатій Ясюкович займався безліччю питань. Так, він замінив некваліфікований персонал із іноземців на більш компетентний місцевий. Запровадив зразковий порядок, дотримуючись норм трудового законодавства свого часу. Назначав, із затвердження управління Товариства, цехову платню, виходячи зі здібностей робітника. Мінімальною заробітною платою вважалося щоденна платня чорнороба, яка переглядалась один раз на три роки. За традицією перша платня видавалася виключно золотом [2].

Ігнатій Ясюкович вважався не лише втіленням мудрого й завбачливого керівника гігантського заводу, але й учителем і другом своїх підлеглих. Під його керівництвом було виховано кілька сотень фахівців-службовців заводської справи.

Величезний колектив, керований умілою рукою, став у авангарді російської та європейської металургії, гегемонія Уралу була зламана, ціни на металургійну продукцію в імперії були значно знижені, Кам’янське по праву отримало титул металургійної столиці півдня Росії, а Ігнатій Ясюкович висунувся в лідери російської промисловості.

Селище, зване Кам’янським, ділилося на три складові частини: власне село та дві рівнини, які являли собою заводське поселення. Рівнини послужила місцем для будівництва житлових споруд, а також будівель громадського характеру. На початку 1890-х рр. Кам′янське переживало будівельний бум [3]. Уся забудова здійснювалася за єдиним планом, з урахуванням досягнень житлово-комунальної техніки. Тому аристократична частина Кам’янського дуже швидко набула рис району, що згодом став центром перетворення села на справжне місто [4]. Саме за наказом І. Ясюковича були побудовані Верхня і Нижня колонії на рівнинах. У Верхній колонії жили власники заводу, польські інженери, а у Нижній колонії - майстри й висококваліфіковані робітники.

Дворянин за походженням, І. Ясюкович відкриває в Кам′янському школи, а пізніше чоловічу і жіночу гімназії. За його ініціативи та під його керівництвом була заснована на Дніпровському заводі зразкова школа, де до Першої світової війни навчалися 1800 дітей робітників.

Також з ініціативи І. Ясюковича при заводі створили Товариство споживачів, що сприяло забезпеченню працівників якiсними продуктами за дешевою ціною; заводський клуб Дніпровського заводу (у його приміщенні нині музей Дзержинки), що забезпечував дозвілля робітників; Літній і Зимовий яхт-клуби; Народну аудиторію для робітників (у ній нині – міський Драматичний театр ім. Л. Українки); заводський оркестр, на утримання якого завод витрачав щорічно близько 15 тисяч карбованців, і бібліотеку для службовців і робітників, яка нараховувала 8 тисяч томів [3].

Ігнатій Ясюкович вирішує негайно розпочати будівництво в Кам’янському двох християнських храмів: спочатку православного, а потім і католицького [5]. Недалеко біля костелу знаходився римо-католицький притулок, нині – це одне з відділень 1-ї лікарні м.Дніпродзержинська. На першому поверсі розміщувався сам притулок і бібліотека, якою дозволялося користуватися всім жителям, на другому поверсі – польська школа [3].

Стараннями Ігнатія Ясюковича Кам′янське перетворилося на справжнє місто. Цей польський інтелігент і дворянин надавав допомогу як словом, так і ділом. Завдяки такій щедрій підтримці всяке діло у Кам'янському процвітало.

Література:

1. Слоневский О. Жизнь. Смерть. Вознесение. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002.

2. Слоневский А. Игнатий Ясюкович. Имя в истории. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2009.

3. Буланова Н. Кам’янські етюди в стилі ретро. – Дніпропетровськ: Січ, 2011.

4. Слоневский О. Видатні люди Дніпродзержинська //Експедиція ххl. – 2010, №12.

5. Буланова Н.М. Як будували і як нищили церкви в Кам’янському. – Дніпропетровськ, 2007.