доц. Ґудзь В. В., маг. Самсонова К. С.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

З ІСТОРІЇ ВІДРОДЖЕННЯ ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» НА МЕЛІТОПОЛЬЩИНІ

Про діяльність громадських організацій на Запоріжжі в період перебудови написано вже немало. Але більшість публікацій мають публіцистичний або мемуарний характер. Першою узагальнюючою роботою з цієї тематики є дослідження професора Запорізького національного університету Ф. Г. Турченка. Один із розділів його роботи присвячений діяльності «Просвіти» в обласному вимірі [1, с.141-161]. Метою нашого дослідження є аналіз процесу відродження і діяльності «Просвіти» на зорі незалежності в Мелітопольському районі.

Як відомо, радянська влада заборонила засноване ще у 1868 р. товариство «Просвіта». Та в період горбачовської «перебудови» комуністи змушені були реагувати на запити мас.

Проте на скликаних обкомом компартії 13 січня 1989 р. установчих зборах Товариства шанувальників української мови заготовлений сценарій був порушений. За пропозицією доцента Тараса Шевченка головою Товариства було обрано не кандидатуру обкому, а професора Запорізького держуніверситету, доктора філологічних наук Віктора Антоновича Чабаненка [2, с. 346].

Водночас із обласним центром йшло відродження Товариства української мови (ТУМ) в регіонах. Так, у Мелітополі до керівництва ТУМ, щойно організованого при редакції міської газети «Серп і молот», за ініціативою її редактора Степана Ткаченка був покликаний доцент місцевого педагогічного інституту (МДПІ) Віктор Ґудзь. Установчі збори Мелітопольського міськрайонного обєднання Товариства української мови, які офіційно оформили майже піврічну роботу його ініціаторів з гуртка шанувальників української мови, відбулися 25 квітня 1989 року [3, арк.1]. На момент подання Головній раді ТУМ ім. Тараса Шевченка (13 червня 1989 року), міськрайонне об’єднання налічувало 9 осередків у Мелітополі і районі – всього 87 чол. [3, арк.1]. Серед перших активістів Мелітопольського ТУМ були поети Віра Кулішова, Олег Гончаренко, вчителі Тетяна Дроздинська, Микола Семенченко, лікар Валентин Ринковенко, вчений-біолог Віктор Бленда та ін.

У селі Констянтинівці Мелітопольського району осередок товариства очолила вчителька української мови Тамара Чорненька, у с. Терпіння – вчитель трудового навчання Василь Федоренко, у Мелітопольському педагогічному інституті – викладачка Людмила Синяєва, на заводі «Автокольорлит» – фотограф Федір Чуб, на заводі «Побутмаш» – слюсар Вячеслав Пітерський [3, арк. 1-2].

Мелітопольське Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка досягло помітних успіхів у поширенні знань, формуванні національної свідомості, утвердженні української мови як державної мови України у всіх ділянках суспільного життя краю. Завдяки вимогам «Просвіти» збільшилася кількість україномовних назв вулиць, торговельних закладів, установ, тощо. З підтримкою «Просвіти», члени якої збирали підписи батьків першокласників, була створена національна гімназія у Мелітополі і українська школа у Костянтинівці, збільшилася кількість українських груп в дитсадках і класів – у школах. Проте, як і в Запоріжжі, партапарат тут проявляв «обережність» щодо впровадження Закону про мови. Про це, зокрема, свідчить наведена в газеті мелітопольського Руху «Возрождение» інформація про спробу відкрити у 1989 р. єдиний у місті україномовний клас:

«Думаете, от желающих отбоя не было? К сожалению, это не так. По словам директора школы Левинок Ж. ей пришлось вести переговоры-уговоры с родителями все лето. 1 сентября открыли класс, в котором всего 12 учеников» [4].

Товариство спільно з місцевим Рухом видавало свою газету – «В сім'ї вольній, новій». Першим редактором її був В. Ґудзь. Тираж газети становив 200-300 екземплярів. Для епіграфа видавці взяли Шевченкове: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Всього за 1989-1990 рр. вийшло 5 номерів цієї газети, з яких три номери за 1990 р. зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського. Підписали ці номери в.о. голови ТУМ М. Дуденко і член товариства А. Калініченко. Газета «В сім'ї вольній, новій» та інші документи свідчать, що просвітницька діяльність організації мала широкий розголос у місті і районі.

Якщо проаналізувати звіт Мелітопольського міськрайонного товариства української мови (ТУМ) за травень 1989 – лютий 1990 рр., то в роботі організації виявимо значну питому вагу саме політичних акцій, які були невіддільними від власне просвітницької роботи. Так, представники Мелітопольського ТУМ за цей період взяли участь у 4-х мітингах НРУ в Києві, готували і проводили мітинг 1 жовтня в Мелітополі, взяли участь в 5 дискусіях з питань виборчого і мовного законодавства, відносин власності, національної політики, поточної політичної ситуації в місті і країні в організованому за їх участю міському політичному клубі «Діалог». Членами секції інформації і гласності ТУМ за цей час було проведено близько 50 лекцій в установах і на підприємствах, 36 виступів у пресі та 3 – по міському радіо. Випущено 2 номери стінної газети міськрайоб’єднання «Вересень», 1 номер газети «В сім’ї вольній, новій.» На вимогу членів ТУМ та ін. організацій вулиці Жданова надано ім’я місцевого письменника Павла Ловецького [5].

Результативною була культурно-просвітницька діяльність мелітопольської «Просвіти». Як повідомлялося в часописі Мелітопольського Товариства української мови «В сім’ї вольній, новій...», у березні 1990 року в місті Мелітополі, у міському палаці культури імені Т.Г.Шевченка Товариство провело вечір під гаслом: «Уклін тобі, Кобзарю!», присвячений 175-й річниці від дня народження великого Кобзаря. Школи міста і району в цей вечір показали багату і цікаву виставку рукоділля. Самодіяльні художні колективи: хор Мелітопольського інституту механізації сільського господарства і ансамбль бандуристів «Джерела» під керівництвом Зінаїди Кривошей дали цікавий концерт. «Мелітопольські вечори» з просвітницьким і музично-пісенним змістом, виставками-вернісажами на центральній площі Перемоги були прикметною особливістю міста на зорі незалежності [5].

Результативною була робота секції екології Товариства (керівник – викладач МДПІ, канд. пед. наук Микола Дуденко). Члени секції провели екологічний захід «Зелений міст», організували поїздку гостей зі Львова на острів Хортицю, навесні возили зелену продукцію із Криму у регіони, вражені Чорнобилем, влаштовували аукціони для збору коштів на допомогу ліквідаторам чорнобильської аварії, мобілізовували членів «Просвіти» і школярів на екологічні суботники на пустирі біля 7-ї школи, на берегах р. Молочної, у лісопарку. Невтомний ентузіаст екологічного руху М. Дуденко віднаходив кошти на друк листівок та плакатів з екологічної та політичної тематики, на природоохоронні акції аж поки не був звільнений з роботи...

Товариство «Просвіта» було позбавлено приміщення в палаці культури ім. Т.Шевченка, де просвітяни оформили «Тарасову світлицю». На вимогу повернути його завідувачка відділом культури міськвиконкому Н. Сєргєєва письмово відповіла (російською мовою), що приміщення зайняті іншими національними товариствами, «Просвіти» начебто там не було...

Наростання конфлікту між міськкомом партії і мелітопольською «Просвітою» було цілком логічним явищем. За ініціативою В. В. Гудзя при товаристві на початку 1990 р. був створений осередок Народного руху, який спрямовував роботу просвітян, а газета «В сім'ї вольній, новій» виходила як об'єднаний орган мелітопольського Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка і місцевого Руху. Це не відповідало лінії міськкому партії, спрямованій на ізоляцію і дискредитацію Руху. Потім Товариство виступило проти великодержавницької спрямованості проекту «Закону про мови народів СРСР» і підтримало відповідну заяву народних депутатів СРСР від України. Навесні 1990 р. в місті і районі було зібрано 500 підписів на підтримку заяви [6]. Товариство, по суті, солідаризувалося з рішеннями Установчого з'їзду Народного руху у вересні 1990 р. [7]. Врешті-решт, голова організації В. В. Гудзь у грудні 1990 р. вийшов з КПРС і продовжив сміливо пропагувати українську національну ідею.

Активність Товариства занепокоїла «батьків міста», якими відчували себе перший секретар міськкому КПУ В. Томашевич та його апаратний підлеглий П. Бєльчев. На звітно-виборчу конференцію міськрайонного об’єднання ТУМ «Просвіта» у лютому 1991 р. вони привели разом із завідувачкою міськвідділу освіти В. Повіляй понад два десятки вчителів, яких напередодні оформили членами організації, і спробували замінити голову товариства на керовану особу. Розкольники звинувачували правління «Просвіти» в політизації. Проте організація довела свою зрілість, більшістю голосів переобравши головою Віктора Ґудзя [8].

Виникло два незалежних одне від одного об'єднання: вчительська група «В сім'ї вольній, новій», що працювала в школах під контролем міськкому партії, і «Просвіта», яка продовжила лінію ТУМ ім. Т. Г. Шевченка і орієнтувалася на національні державницькі цінності.

Отже, Мелітопольська «Просвіта» в часи випробувань, пов’язаних із спробами збити її із курсу на українське духовне відродження, намаганням зробити кишеньковою обслугою проросійських шовіністичних сил, зберігала здорове патріотичне ядро. Діяльність мелітопольської «Просвіти» на зросійщеній Мелітопольщині мала яскраву національно-демократичну спрямованість й істотно вплинула в роки перебудови на українське самоусвідомлення населення, на формування самодіяльних організацій.

Література

1. Турченко Ф.Г. Запоріжжя на шляху до себе… Минуле і сучасність в документах та свідченнях учасників подій / Ф. Г. Турченко. – Запоріжжя: Просвіта, 2009. – 368 с.

2. Шевченко Тарас. Новий день Запорізької «Просвіти»: не за обкомівським сценарієм / Тарас Шевченко //«Просвіта»: історія та сучасність (1868-1998). [ред. П. Мовчан]. – К.: Просвіта, 1998. – 488 с.

3. Архів Мелітопольської міської організації «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. – Ф.1. – Оп.1. – Спр. 2.

4. Возрождение (Мелитополь). – 1990. – № 13. – Январь.

5. В сім’ї вольній, новій... Орган Мелітопольського міськрайонного товариства української мови ім Т.Г.Шевченка (РУХ). – 1990. – № 2, березень.

6. Там само. – № 3, червень.

7. Звернення Мелітопольського міськрайонного об'єднання Товариства української мови і культури імені Т. Г. Шевченка до мелітопольців. – Вересень 1989 р. – Архів Віктора Ґудзя.

8. Мелітопольські комуністи «виходять з окопів»// РУХ (Запоріжжя). – 1991. – № 1(10). – Березень.