Сало Вікторія Анатоліївна

студентка ІV курсу історичного факультету

Полтавського національного педагогічного університету

імені В. Г. Короленка

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЕКС-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ Е. БЛЕРА

Останні 2 місяці (травень-червень 2007 року) діяльності прем’єр-міністра Ентоні Блера були позначені значною міжнародною активністю. Він зміг відстояти інтереси Сполученого Королівства у новому договорі щодо ЄС, який мав би замінити Європейську конституцію. Завдяки Т. Блеру на Великобританію не розповсюджувалося обов’язкове виконання Хартії фундаментальних прав людини. Він наполягав, що у Європейському Союзі, замість посади союзного міністра закордонних справ має бути введено лише посаду Верховного представника ЄС у справах зовнішньої політики [3, с. 10].

Проте уже 27 червня 2007 року королева Англії Єлизавета ІІ прийняла відставку Тоні Блера з посади прем’єр-міністра та призначила Гордона Брауна, канцлера Казначейства, доручивши йому сформувати уряд. Тоді ж Блер склав із себе повноваження члена Парламенту від округу Седжфілд, але залишився при цьому таємним радником королеви.

Навіть після відставки Тоні Блер продовжував політичну діяльність, був активним громадським діячем. Після нетривалого відпочинку його призначили спеціальним представником «близькосхідного квартету», ‒ об’єднання Євросоюзу, Росії, США та ООН для консолідації зусиль з мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Воно було створене у 2002 році в Мадриді, прем’єр-міністром Іспанії Хосе Марія Аснаром через ескалацію конфлікту на Близькому Сході [4].

Як зазначалося у заяві «квартету», колишній британський прем’єр-міністр буде намагатися вирішувати питання міжнародної фінансової допомоги Палестинської автономії і сприятиме економічному розвитку палестинських територій [6, с.10].

Сам Блер вказував, що палестино-ізраїльський конфлікт можна вирішити лише шляхом існування двох держав – палестинської та ізраїльської. Він доводив можливість вирішення його на прикладі урегулювання ситуації у Північній Ірландії [5].

Тоні Блер вже тоді із оптимізмом оцінював свої можливості в процесі досягнення миру між Палестиною та Ізраїлем. «Можливо, мені знадобиться дуже багато оптимізму, щоб справитися із поставленим завданням, але я, поза сумнівом, прикладу всі зусилля, щоб досягти цього», - відзначав Т. Блер у 2007 році [11].

Призначення Т. Блера спецпосланцем четвірки міжнародних посередників викликало змішану реакцію на зовнішньополітичній арені. Прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт вітав призначення Т. Блера на нову посаду і висловив упевненість у його сприятливому впливі на мирний близькосхідний процес. На думку тодішнього ізраїльського міністра закордонних справ Ципі Лівні, «досвід, знання і можливості Тоні Блера неодмінно прискорять важливі процеси на шляху досягнення цілей «квартету». Містер Блер по праву є поважним лідером країн регіону» [4].

Природно, що політичні кола арабських країн були схильні розглядати призначення Тоні Блера як спецпосланця «квартету» на Близькому Сході крізь призму участі Великобританії у військовій операції в Іраку під час перебування Блера при владі і тісного зв’язку його з тодішнім президентом США Джорджем Бушем. Більш того, скептицизм багатьох викликала обмеженість завдань, поставлених «квартетом» перед Тоні Блером – питання інституційного будівництва та економічного розвитку палестинських територій, які, слід зазначити, і нині, географічно та політично складають два анклави – сектор Газа і Західний берег ріки Йордан [13].

Саме рішення про призначення Т. Блера спецпосланцем «квартету» на Близькому Сході викликало певне незадоволення у політичних колах. Одразу після оголошення про нову посаду колишнього прем’єр-міністра Великобританії, в англійській пресі з’явилися повідомлення про те, що ініціатива у цьому питанні виходила безпосередньо від президента США Джорджа Буша, який і запропонував її на розгляд в ООН. У свою чергу, генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, відомий своєю лояльністю по відношенню до Вашингтона, доклав «всі зусилля» для того, щоб цей пост дістався Т. Блеру [6, с.10]. Тому, факт, що розмови Дж. Буша і Т. Блера щодо можливості призначення останнього на посаду спецпредставника «квартету» на Близькому Сході відбулася до того, як подібні деталі стали відомими іншим членам четвірки, а це, у свою чергу, викликало негативну реакцію.

Разом із тим, багато політичних діячів та експертів вітали призначення колишнього прем’єр-міністра Великої Британії, підкреслюючи значення його досвіду у врегулюванні складного багаторічного конфлікту в Північній Ірландії. Тут варто відзначити, що Белфастську угоду, що звершила майже тридцятирічний конфлікт, було підписано у перший же рік перебування Тоні Блера на чолі англійського уряду. Отже, Блер вирішує врегулювати палестинсько-ізраїльське протистояння на макрорівні [4].

Підводячи підсумки діяльності Т. Блера як спецпосланця миру «квартету по близькосхідному врегулюванню», важливо наголосити, що і нині він залишається однією з провідних персон у цій сфері. Проте, як свого часу наголошував один з англійських біографів Т. Блера професор Ентоні Селдон: «Цілком очевидно, що Т. Блер надзвичайно зацікавлений у встановленні миру між ізраїльтянами і палестинцями, але реальність така, що він не зміг зробити цього, будучи другою найвпливовішою людиною у світі, і не думаю, що він здатний домогтися чого-небудь значного тут, будучи просто звичайною людиною» [11].

Зазначимо, що Ентоні Блер завжди був впливовою людиною у різних сферах. Так, у січні 2008 року колишнього прем’єр-міністра Великобританії було призначено старшим консультантом в одному із найвпливовіших банків США JP Morgan Chase & Co. inc. [6,с. 10]. В офіційному повідомленні банку зазначалося, що Т. Блер приступає до виконання своїх обов’язків, починаючи з 10 січня і, на умовах неповної зайнятості, повинен консультувати JP Morgan Chase зі стратегічних питань, глобальних політичних проблем і повідомляти про поточні світові тенденції.

Крім цього, колишній прем’єр-міністр Великобританії увійшов до складу міжнародної ради JP Morgan Chase. Навколо цього факту одразу ж поповзли чутки у пресі. Так, йшли дискусії з приводу доходів Блера на новій роботі: згідно британській газеті The Daily Mail, Блер отримував близько 2, 5 млн. фунтів стерлінгів на рік; американське агентство Bloomberg повідомляє, що заробітна плата Блера складала близько мільйона доларів на рік [7]. Подібні відомості свідчили про популярність персони Т. Блера. До того ж, він уклав вигідну фінансову угоду зі швейцарською страховою групою «Цюріх файненшл сьорвісіс» (Zurich Financial Services), у якій став радником фінансової групи.

Особливої уваги заслуговує той факт, що у липні 2009 року Тоні Блер оголосив про стратегічне партнерство із Дюремським університетом, Йельським університетом і Національним Університетом Сінгапура. Метою такого партнерства було створення глобальної мережі двадцяти провідних дослідницьких університетів для просування його Ініціативи віри і глобалізації (Faith and Globalization Initiative) у співробітництві з «Фондом віри» Тоні Блера (Tony Blair Faith Foundation).

У даному контексті важливо охарактеризувати благодійницьку діяльність Ентоні Блера. «Фонд віри» Тоні Блера було створено у травні 2008 року у Нью-Йорку у штаб-квартирі медіа-групи Time Warner. У промові Блер виклав мету Фонду, а саме, що «ідеалізм стає новим реалізмом» і «однією з цілей є боротьба з екстремізмом у всіх шести провідних релігій» (згідно Фонду, це буддизм, християнство, іслам, індуїзм, іудаїзм і сикхізм) [12]. У багатьох інтерв’ю Блер заявляв, що у Фонді «я хочу провести залишок свого життя» [12].

Варто відзначити, що і така сторона діяльності Тоні Блера не оминула заяв критиків. Тим не менш, робота Фонду продовжується. Цікаво, що вона охопила і Україну. Фонд Тоні Блера і Фонд Віктора Пінчука націлені створити дві програми, які б посилювали знання про релігії серед учнів середніх загальноосвітніх шкіл і розповсюджувати розуміння ролі релігії у закладах вищої освіти [1].

«Віра є частиною життя для сотень мільйонів людей», - сказав Т. Блер на одній з лекцій [1]. «Такі цінності, як повага, справедливість та співчуття, притаманні всім релігіям, є актуальними та важливими для єднання людей і будівництва кращого світу. Але релігійна віра може бути використана для розколу – нею можна маніпулювати, щоб роздмухувати полум’я ненависті та екстремізму» [1]. «Ось чому розуміння і толерантність по відношенню до різних віросповідань дуже необхідні в глобалізованому світі» [8]. «Спільною працею з українськими школами та університетами-партнерами, ми будемо сприяти появі когорти українських молодих людей і студентів, які активно працюватимуть на покращення відносин між різними релігіями та культурами, а також критично аналізувати вплив релігії на сучаний світ», - заявив екс-прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер [8].

Завдячуючи активній громадській і політичній роботі, зв’язкам із провідними державами світу, Блер досяг неабияких успіхів. Так, у січні 2009 року його було нагороджено Президентською медаллю Свободи. Така нагорода є одною з найвищих у США для громадян країни і вручається за рішенням президента.

У січні 2010 року Ентоні Блера було запрошено на роботу до французької групи компаній LVMH (Lois Vuitton S. A.), яка є відомим виробником предметів розкошу, одягу, алкогольних напоїв тощо [7]. У цій компанії Блер зайняв посаду особистого радника французької групи Бернара Арно.

Одним з основних напрямів сучасної діяльності Блера є вирішення економічних питань республіки Казахстан. Адже із жовтня 2011 року Блер очолює групу радників (у економічній сфері) президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Також він консультував з приводу судових і політичних реформ [2]. У 2012 році він підписав новий контракт на співробітництво з цією державою.

Отже, після відставки з посади прем’єр-міністра Великобританії, Тоні Блер продовжує фігурувати у політиці, створює власний благодійний Фонд, продовжує свою дипломатичну місію, що свідчить про багатогранність цієї постаті і великий реформістський талант.

Література:

1. Блэр намерен усилить среди украинцев религиозное взаимопонимание [Электронный ресурс] // Корреспондент. – 7 июня 2011. Режим доступу: http://korrespondent.net/ukraine/events/1225921

2. Власти Казахстана наняли Тони Блэра в советники [Электронный ресурс] // Корреспондент. ‒ 23 октября 2011. ‒ Режим доступу: http://korrespondent.net/world/1275231.

3. Зайцев Б. Тони Блэр – премьер-министр, который хочет сделать мир более безопасным / Б. Зайцев // Компасс. – 2010. ‒ № 1. – С. 83-86.

4. Майко А. Г. Деятельность Тони Блэра на посту спецправителя «квартета» международных посредников на Ближнем Востоке / А. Г. Майко [Электронный ресурс] // Институт Ближнего Востока. ‒ 2009. – 19 февраля. – Режим доступу: http://www.iimes.ru

5. Пик С. М. США – Велика Британія: «особливі відносини»: [монографія] / С. М. Пик. – К.: Знання, 2006. – 283 с.

6. Постоленко В. Непотопляемость Т. Блэра: три рекорда и три скандала в жизни британского политика / В. Постоленко // Вечерние вести. – 2009. – 2 декабря. – С. 10.

7. Тони Блэр за 2 года после отставки заработал 15 млн фунтов стерлингов [Электронный ресурс] // Newsland. – 11 янаваря 2009. – Режим доступу: ttp://newsland.com/news/detail/id/330506

8. Тони Блэр отдает доходы от продажи своих мемуаров на благотворительность [Электронный ресурс] // Корреспондент. – 16 августа 2010. – Режим доступу: http://korrespondent.net/world/1107482

9. Тони Блэр приглашен в Сенат США по делу «локербийского террориста» [Электронный ресурс] // Корреспондент. ‒ 23 июля 2010. ‒ Режим доступу: http://korrespondent.net/world/1099397.

10. Faiths Act. 7 march 2012. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.faithsAct.org

11. Tony Blair – A journey: my political lite / Тони Блэр – Путь (Путешествие): Моя жизнь в политике. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://rutrachen.org.

12. Tony Blair’s faith in new mission, by Christopher London, BBC, 13 April, 2009 [Электронный ресурс]. ‒ Режим доступу: http://www.tonyblairfaithfoundation.org.

13. Tony Blair welcomes Israel’s decision on easing measures for the West Bank and Gaza [Электронный ресурс]. ‒ Режим доступу: http://www.tonyblairoffice.org.