Історія / 3. Історія науки і техніки

Кукумань Т.Ю., Погрібна В.Я.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Вплив християнства на формування
етичних норм в епоху середньовіччя

Етика як і будь-яка інша наука має свою історію розвитку, певні його етапи, а також чинники, які вплинули на його хід. Одним з важливих чинників є релігія, так як вона і досі впливає на світогляд і формування моралі.

Середньовічне етичне мислення ввало основою для тлумачення моральності не розум, а релігійну віру. Мислителі Середньовіччя в своїх трактатах відводять розуму другорядну роль, як в осягненні самої сутності моралі, так і у виборі індивідуальної моральної позиції.

Вчені серед яких Гусейнов А. А., Ірліттц Г., Кондрашев В.А., Зубанова С. Г та ін. виокремлюють такі значні новації, які християнство привнесло в інтерпретацію морального життя:

1) у противагу ідеалу мудреця, християнство звернене до простих людей, «вбогим духом»;

2) світова релігія проголосила рівність людей перед Богом, виробила поняття «ближнього»;

3) джерелом моралі вважається голос Бога в душі особистості (те, що в сучасній моралі називається совістю), що дозволяє їй самостійно приймати моральні рішення;

4) головним мотивом моральної поведінки проголошується любов (а не розум, як вважала антична етика);

5) висунутий цілісний етичний ідеал - Ісус Христос, а не просто набір чеснот, як це було в давньогрецької етики;

6) новий моральний ідеал припускав і нові чесноти: віру, надію, любов, а також смиренність, лагідність, милосердя, всепрощення. Таким чином, вперше була сформульована ідея гуманізму як співчутливого ставлення до конкретної людини.[1,2,3]

Середньовічна етика стала докладним інтелектуальним обґрунтуванням християнської моральної позиції. При цьому виявився ряд етичних проблем:

• проблема виправдання Бога за існуюче в світі зло, розроблена в рамках теодицеї (вчення про богооправдании);

• проблема співвідношення божественної благодаті і вільної волі людини в його моральному поведінці;

• проблема порятунку душі.[4]

Також у зв'язку зі збільшенням впливу релігії на етику з'явилося безліч теорій. Наприклад, Августин Блаженний запропонував теоцентрическую теорію, згідно з якою джерелом моралі є Бог. Сама воля Бога і є моральність. При цьому Бог не пов'язаний жодними моральними правилами, інакше існували б правила понад Бога, а це неможливо за визначенням. Все, що виходить від Бога, - благо, тому наш світ - найкращий з усіх можливих, і справжнього зла в ньому немає. Августин вважав що те, що людині здається злом, в сукупності Божественного задуму обертається добром. На відміну від Августина Блаженного Фома Аквінський запропонував синтетичну теорію, засновану на положеннях Аристотеля. Таким чином він намагався синтезувати мораль і релігію. Він вважав, що воля ззовні орієнтована розумом, зовнішнім двигуном, який повідомляє їй спонтанність і гарантує її свободу. Таким розумом є Бог. Мораль же практично є організацією руху до Бога. Значущими здібностями людини стають сполучені між собою воля і розум. Розумність волі в цілеспрямованості її до вищої мети, яка і є Бог. А найвищою метою було досягнення досконалості, тобто богоподібності.[1,2]

Таким чином, можна зробити висновок, що релігія в Середньовіччі мала великий вплив на становлення світогляду людей, зокрема на формування норм моралі. Бог був основою всіх положень етики.

Література:

1. Аникин Д. А., Зубанова С.Г. Этика. Конспект лекцій-2000 г.

2. Гусейнов А.А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М.: Мысль, 1987

3. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. — М.: Гардарики, 2003. — 472 с.

3.Кондрашев В.А. Этика: История и теория. Р н/Д: Феникс, 2004. – 544с.