Медицина/5. Педіатрія
К.м.н. Подаваленко А.П.
Харківська медична академія післядипломної освіти,
Україна
Формування післявакцинального імунітету
у дітей
з різними показниками імунної системи
Ефективність
імунопрофілактики інфекційних захворювань залежить від імуногенності вакцин,
науково обгрунтованих схем імунізації та стану імунної системи на момент
проведення щеплення [1, 3]. У осіб з імунодефіцитами, ураженнями нервової
системи, алергічними захворюваннями можливі відхилення від норм показників
імунної системи [1, 4], що може сприяти послабленню імунної відповіді на
вакцинний препарат [9]. Також, значний вплив на імунну систему людини спричиняють
негативні фактори довкілля [2, 8]. Так, у регіонах з високим рівнем
техногенного забруднення спостерігається зниження післявакцинального імунітету
у дітей [7]. Тому, вивчення післявакцинального імунітету у осіб, які мешкають
на екологічно забруднених територіях, та мають порушення в показниках імунної
системи є актуальним в сучасних умовах.
Метою роботи
стала оцінка формування специфічного імунітету у дітей, які мешкають на
території Луганської області, в залежності від показників імунної системи.
Луганська
область знаходиться у східному регіоні і характеризується розвитком вугільної,
металургійної та хімічної промисловості.
За обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря область
посідає третє місце в Україні після Донецької та Дніпропетровської областей.
Для
дослідження відбір дітей проводили за такими критеріями: вік 8-10 років;
щеплені за віком згідно з чинним календарем щеплень; мешкали від народження на
території Луганської області; на момент обстеження діти були практично здорові.
У 158 дітей вивчали
протидифтерійний та протиправцевий імунітет в реакції пасивної гемаглютинації
(РПГА), у 155 дітей – протикоровий імунітет та у 190 дітей – протикраснушний
імунітет за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Протидифтерійний,
протиправцевий та протикоровий імунітет оцінювали за величинами, вираженими в
антилогарифмах з основою 2 (log2), протикраснушиний імунітет – в міжнародних одиницях (МО/мл). У
цих дітей вивчали також показники імунної системи, зокрема концентрацію
імуноглобулінів (Ig) А і Е методом ІФА, компонентів системи комплементу С3 і С4
– імунотурбідиметричним методом та С-реактивного білку – методом латексної
аглютинації. За біологічні референтні інтервали показників імунної системи у
дітей приймали значення, які відповідають їх вiковій групі [5].
Статистичну
обробку результатів проводили з використанням пакету комп’ютерної програми SPSS
(версія 19). При перевірцi
статистичних гіпотез про вид розподілу був застосований критерій Shapiro-Wilk's. Для описування одержаних даних, що не підпадали
під нормальний розподіл, використовували медіану (Ме) та квартилі (при квартильних
інтервалах 25-75%). Всередині кожної групи порівнювали незалежні вибірки з
використанням непараметричного U-критерію Манна – Уітні. Нульові гіпотези, які
перевірялися критеріями, відхилялися при Р<0,05. Задля встановлення зв’язку
були розраховані коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (rs) та
статистична значущість цієї величини (р) [6].
У дітей, які
підлягали імунологічним дослідженням, концентрацiя С-реактивного бiлка була в
межах біологічних референтних інтервалiв, що підтверджує відсутність у них
гострого періоду запалення на момент дослідження.
Серед 158 дітей (загальна група), у яких вивчали
протидифтерійний та протиправцевий імунітет, а також показники імунної системи
(IgA, IgЕ, C3 та C4), у 70 (44,3%) дітей були виявленi відхилення від біологічних
референтних інтервалів показників імунної системи. Так, у 32 (45,7%) дітей спостерiгалися відхилення за одним показником імунної системи, у 26 (37,1%)
дітей – за двома показниками, у 10 (14,3%) дітей – за трьома показниками, а у 2
(2,9%) дітей – за чотирма показниками. Серед 155 дітей (загальна група), у яких
вивчали протикоровий імунітет, порушення в імунній системі мали 62 (40%) дитини.
Так, у 29 (46,8%) дітей були виявлені відхилення за одним показником імунної
системи, у 22 (35,5%) дітей – за двома показниками, у 9 (14,5%) дітей – за
трьома показниками, а у 2 (3,2%) дітей – за чотирма показниками. Серед 190
дітей (загальна група), які підлягали дослідженню протикраснушного імунітету, порушення
в імунній системі виявили у 92 (48,4%) дітей. Так, у 41 (44,6%) дитини були
виявлені відхилення за одним показником імунної системи, у 32 (34,8%) дітей –
за двома показниками, у 17 (18,5%) дітей – за трьома показниками, а у 2 (2,2%)
дітей – за чотирма показниками. Враховуючи результати імунологічних досліджень, загальні групи дітей розподілили на дві групи:
до 1-ї групи ввійшли діти без відхилень у показниках імунної системи, до 2-ї
групи – з відхиленнями від біологічних референтних інтервалів хоча б за одним
показником імунної системи (IgA, IgЕ, C3 та C4).
Порівнюючи групи дослідження за показниками
імунної системи та рівнями протидифтерійного імунітету, виявили статистично
значущу різницю між групами за концентраціями IgЕ (P<0,05) та С4 (P<0,01),
а також за рівнями протидифтерійних антитіл (P<0,01) (табл. 1).
Таблиця 1.
Показники імунної системи та рівні протидифтерійних
антитіл у дітей
|
Показники імунної системи |
Групи |
Число дітей (n) |
Ме |
Квартилі (25-75%) |
U |
Z |
Р |
||
|
IgA, г/л |
1 |
88 |
1,1 |
0,8-1,6 |
2544,5 |
-1,8 |
0,06 |
||
|
2 |
70 |
1,4 |
0,5-2,9 |
||||||
|
IgЕ, МО/мл |
1 |
88 |
33,0 |
18,5-52,7 |
2461,0 |
-2,2 |
0,03 |
||
|
2 |
70 |
45,5 |
18,7-120,2 |
||||||
|
C3, г/л |
1 |
88 |
1,2 |
0,9-1,3 |
3035,5 |
-0,1 |
0,8 |
||
|
2 |
70 |
1,1 |
0,9-1,5 |
||||||
|
C4, г/л |
1 |
88 |
0,4 |
0,3-0,4 |
1810,0 |
-4,4 |
0,01 |
||
|
2 |
70 |
0,4 |
0,4-0,5 |
||||||
|
протидифте-рійні антитіла (log2) |
1 |
88 |
8,8 |
7,3-9,3 |
2145,5 |
-3,3 |
0,01 |
||
|
2 |
70 |
8,3 |
7,3-8,3 |
||||||
Проведений кореляційний аналіз виявив прямий слабкий
зв’язок рівнів протидифтерійних антитіл у загальній групі (158 дітей) із концентрацією
IgЕ (rs=0,2, p<0,01) та зворотний зв’язок із концентрацією IgA (rs=-0,2,
p<0,01). Слід зазначити, що у 2-ій групі зв’язку між рівнями протидифтерійних
антитіл та показниками імунної системи не було виявлено, тоді як у 1-ій групі був
встановлений середній прямий зв’язок рівнів протидифтерійних антитіл із концентрацією
IgЕ (rs=0,2, p<0,01), слабкий зворотний зв’язок із концентрацією IgA
(rs=-0,2, p<0,01) та слабкий прямий зв’язок із концентрацією С3
(rs=0,4, p<0,05).
Порівнюючи групи дослідження за показниками
імунної системи та рівнями протиправцевих антитіл, виявили статистично значущу
різницю між групами за концентраціями IgЕ (P<0,05) та С4 (P<0,01) (табл.
2).
Таблиця 2.
Показники імунної системи та рівні протиправцевих
антитіл у дітей
|
Показники імунної системи |
Групи |
Число дітей (n) |
Ме |
Квартилі (25-75%) |
U |
Z |
Р |
||
|
IgA, г/л |
1 |
88 |
1,1 |
0,8-1,6 |
2544,5 |
-1,9 |
0,06 |
||
|
2 |
70 |
1,4 |
0,5-2,9 |
||||||
|
IgЕ, МО/мл |
1 |
88 |
33,0 |
18,5-52,7 |
2461,0 |
-2,1 |
0,03 |
||
|
2 |
70 |
45,5 |
18,7-120,2 |
||||||
|
C3,г/л |
1 |
88 |
1,2 |
0,9-1,3 |
3035,5 |
-0,1 |
0,8 |
||
|
2 |
70 |
1,1 |
0,9-1,5 |
||||||
|
C4, г/л |
1 |
88 |
0,4 |
0,3-0,4 |
1810,0 |
-4,4 |
0,01 |
||
|
2 |
70 |
0,4 |
0,4-0,5 |
||||||
|
протиправцеві антитіла (log2) |
1 |
88 |
10,3 |
10,3-10,3 |
2856,0 |
-1,0 |
0,3 |
||
|
2 |
70 |
10,3 |
9,3-10,3 |
||||||
Проведений кореляційний аналіз не виявив зв’язку
між рівнями протиправцевих антитіл та показниками імунної системи у загальній
групі (158 дітей). Втім, у 1-ій групі встановлено зворотний зв’язок між рівнями
протиправцевих антитіл та концентрацією IgA (rs=-0,3, p<0,01), а
також слабкий прямий зв’язок між рівнями протиправцевих антитіл та концентраціями
IgЕ (rs=0,2, p<0,05), С3 (rs=0,2, p<0,05) та С4 (rs=0,2,
p<0,05). Слід зазначити, що у 2-ій групі зв’язку між рівнями протиправцевих
антитіл та показниками імунної системи не було виявлено.
Порівнюючи групи дослідження за показниками
імунної системи та рівнями протикорових антитіл, виявили статистично значущу
різницю між групами за концентраціями IgЕ (P<0,01) та С4 (P<0,01) (табл. 3).
Таблиця
3.
Показники імунної системи та рівні протикорових
антитіл у дітей
|
Показники імунної системи |
Групи |
Число дітей (n) |
Ме |
Квартилі (25-75%) |
U |
Z |
Р |
||
|
IgA, г/л |
1 |
93 |
1,2 |
0,9-1,6 |
2396,5 |
-1,7 |
0,09 |
||
|
2 |
62 |
0,9 |
0,3-2,3 |
||||||
|
IgЕ, МО/мл |
1 |
93 |
35,0 |
19,0-54,5 |
2031,0 |
-3,0 |
0,01 |
||
|
2 |
62 |
47,0 |
26,7-132,0 |
||||||
|
C3, г/л |
1 |
93 |
1,2 |
0,9-1,3 |
2849,5 |
-0,009 |
0,9 |
||
|
2 |
62 |
1,1 |
0,9-1,4 |
||||||
|
C4, г/л |
1 |
93 |
0,4 |
0,3-0,4 |
1879,5 |
-3,6 |
0,01 |
||
|
2 |
62 |
0,5 |
0,4-0,5 |
||||||
|
протикорові антитіла (log2) |
1 |
93 |
7,3 |
5,3-8,3 |
2248,5 |
-1,1 |
0,3 |
||
|
2 |
62 |
6,3 |
5,3-8,3 |
||||||
Проведений кореляційний аналіз не виявив зв’язку між
рівнями протикорових антитіл та показниками імунної системи у загальній групі (155
дітей) та у 2-ій групі. Втім, у 1-ій групі встановлено прямий зв’язок між
рівнями протикорових антитіл та концентрацією С4 (rs=0,3, p<0,01).
Порівнюючи групи дослідження за показниками
імунної системи та рівнями протикраснушних антитіл, виявили статистично значущу
різницю між групами за концентраціями IgЕ (P<0,01) та С4 (P<0,01) (табл. 4).
Таблиця 4.
Показники імунної системи та рівні протикраснушних
антитіл у дітей
|
Показники імунної системи |
Групи |
Число дітей (n) |
Ме |
Квартилі (25-75%) |
U |
Z |
Р |
||
|
IgA, г/л |
1 |
98 |
1,2 |
0,8-1,6 |
4371,5 |
-0,2 |
0,8 |
||
|
2 |
92 |
1,2 |
0,4-2,6 |
||||||
|
IgЕ, МО/мл |
1 |
98 |
29,5 |
13,0-52,0 |
2982,0 |
-3,9 |
0,01 |
||
|
2 |
92 |
46,5 |
26,2-125,7 |
||||||
|
C3, г/л |
1 |
98 |
1,2 |
0,9-1,3 |
4293,0 |
-0,4 |
0,6 |
||
|
2 |
92 |
1,2 |
0,9-1,6 |
||||||
|
C4, г/л |
1 |
98 |
0,4 |
0,3-0,4 |
2568,5 |
-5,0 |
0,01 |
||
|
2 |
92 |
0,4 |
0,4-0,5 |
||||||
|
протикрас-нушні антитіла (МО/мл) |
1 |
98 |
664,0 |
622,5-681,2 |
4317,0 |
-0,4 |
0,7 |
||
|
2 |
92 |
661,0 |
593,2-685,0 |
||||||
Проведений кореляційний аналіз не виявив зв’язку
між рівнями протикраснушних антитіл та показниками імунної системи у загальній
групі (190 дітей), але встановлено зв’язок як у 1-ій, так і у 2-ій групах між
рівнями протикраснушних антитіл та концентрацією С4, причому у 1-ій групі
встановлено прямий зв’язок між рівнями протикраснушних антитіл та концентрацією
С4 (rs=0,3, p<0,01), а у 2-ій групі – зворотний зв’язок (rs=-0,2,
p<0,05).
Висновки:
1. У 40-48% дітей, які мешкають на території
забрудненій шкідливими викидами в атмосферне повітря, виявили відхилення від
біологічних референтних інтервалів показників імунної системи (IgA, IgЕ, C3 та
C4) хоча б за одним із цих показників.
2. У дітей з відхиленнями від біологічних
референтних інтервалів показників імунної системи рівні протидифтерійних,
протикорових та протикраснушних антитіл виявилися нижчими, ніж у дітей, які не
мали порушень. Втім, статистично значущу різницю між рівнями специфічного
імунітету у групах дослідження виявлено тільки при вивченні протидифтерійного
імунітету (Р<0,01).
3. Формування післявакцинального імунітету в
деякій мірі залежить від стану імунної системи, про що свідчить виявлений
кореляційний зв’язок між рівнями специфічних антитіл та показниками імунної
системи, причому найчастіше цей зв’язок виявляли у групі дітей, які не мали
відхилень від біологічних референтних інтервалів показників імунної системи.
Література:
1.
Аллергология и иммунология: Нац. руководство/ под. ред. Р.М. Хаитова, Н.И.
Ильиной. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 656 с.
2. Глухова
О.І., Єрмаченко А.Б., Куляс В.М. Показники імунітету у дітей, які мешкають у
зоні впливу викидів териконів // Довкілля та здоров’я. – 2010. – №3. – С.
42-45.
3. Імунопрофілактика
в практиці сімейного лікаря: Навчальний посібник / Подаваленко А.П., Чумаченко
Т.О., Задорожна В.І., Кратенко І.С. – Харків: Фоліо, 2008. – 221 с.
4. Колхир
П.В. Доказательная аллергология-иммунология. – М.: Практическая медицина, 2010.
– 528 с.
5.
Лабораторный справочник СИНЭВО/ под. ред. О.В. Небыльцовой. – К.: ООО
«Доктор-Медиа», 2011. – 420 с.
6. Ланг Т.А.,
Сесик М. Как описывать статистику в медицине: Аннотированное руководство для
авторов, редакторов и рецензентов: пер. с анг. под ред. В.П. Леонова. –
М.: Практическая медицина, 2011. – 480 с.
7. Савилов
Е.Д., Ильина С.В. Инфекционная патология в условиях техногенного загрязнения
окружающей среды: клинико-эпидемиологические исследования. – Новосибирск:
Наука, 2010. – 248 с.
8. Чоп’як
В.В., Потьомкіна Г.О., Гаврилюк А.М. Клінічна імунологія для практичних лікарів
(цикл лекцій – частина перша). – Львів: Видавництво ЛНМУ ім. Данила Галицького,
2010. – 226 с.
9. Чоп’як
В.В., Потьомкіна Г.О., Подаваленко А.П. Післявакцинальний імунітет: особливості
розвитку та профілактика ускладнень: методичні рекомендації. – Донецьк:
Видавець Заславський О.Ю., 2011. – 40 с.