Чорноус В.О., Паламар А.О., Яремій І.М., Грозав А.М., Вовк М.В. *

Буковинський державний медичний університет

*Інститут органічної хімії Національної академії наук України

Синтез [5-(3-ОКСО-1-ПРОПЕНІЛ)-1Н-ІМІДАЗОЛ-4-ІЛ]ТІООЦТОВИХ КИСЛОТ та ВИВЧЕННЯ ЇХ антиоксидантнОЇ АКТИВНОстІ

В останні роки особливо стрімко розвивається хімія гетероциклічних сполук, зокрема, похідних п’ятичленних азотовмісних гетероциклів, що пояснюється значною часткою лікарських препаратів цієї групи та широким спектром їх фармакологічної дії. У схемах фармакотерапії багатьох захворювань нині широко застосовуються синтетичні лікарські засоби з антиоксидантними властивостями, які покращують перебіг захворювань завдяки їх здатності до відновлення порушеного за умов формування патологічного процесу оксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Синтетичні похідні імідазолів знайшли застосування у медицині (Тіотріазолін, Лозартан). Яскравим прикладом застосування таких сполук у медицині є Тіотриазолін, в структурі якого містяться фрагменти триазолу та тіогліколевої кислоти [1]. Антиоксидантні властивості Тіотріазоліну [(5-метил-4Н-1,2,4-триазол-4-іл)тіо]ацетат морфолінію) доведено як in vitro, так і in vivo [1,2]. Сьогодні Тіотріазолін (виробник корпорація «Артеріум», Україна, розчин для ін’єкцій, 25 мг/мл) успішно застосовується в медичній практиці [1,2] у багатьох медичних клініках України. Серед описаних в літературі сполук ряду 5-арилімідазолін-2-онів знайдено об’єкти з вираженою антиоксидантною активністю [2]. Мета дослідження. Метою роботи була розробка доступних методів синтезу функціоналізованих похідних імідазолу, що містять залишок тіогліколевої кислоти та проп-2-ен-1-oну і вивчення їх антиоксидантної дії в умовах in vitro.

Матеріали і методи досліджень. Вихідними сполуками для отримання досліджуваних речовин ([5-(3-оксо-1-пропеніл)-1Н-імідазол-4-іл]тіооцтових кислот) нами використано доступні [(1-арил-5-формілімідазол-4-іл)тіо]оцтові кислоти [3]. Синтез сполук здійснено шляхом конденсації цих сполук із арилметилкетонами в киплячому етанолі в присутності 20%-ного розчину натрію гідроксиду. Структура синтезованих сполук відповідає результатам вимірів ІЧ- та ЯМР ¹Н-спектрів. Скринінг антиоксидантної активності синтезованих сполук вивчали in vitro [4] і оцінювали за величиною інгібування швидкості Fe^2+-аскорбатзалежного вільнорадикально окислення ендогенних ліпідів (ВРОЛ) печінки щурів. Експеримент проведено згідно вимог «Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, що використовуються з експериментальною та науковою метою (ЕТS №123) (Страсбург, 18 березня 1986р.). Скринінг проводили на гомогенатах печінки білих безпородних щурів-самців. Тварин забивали шляхом декапітації під легким ефірним наркозом. Печінку швидко забирали, заморожували і на льоду готували 5%-ний гомогенат, використовуючи 50 мМ трис-НСІ-буфер (рН=7,6), що містить 12 мкм солі Мора. Хід визначення. У центрифужну пробірку вносили 0,7 мл 50 мМ трис-НСІ-буфера (рН=7,6), 0,1 мл аскорбінової кислоти (20 мг/10 мл буферу), 0,2 мл розчину досліджуваної речовини (відомої концентрації), 1 мл 5% гомогенату печінки і інкубували в термостаті при 37⁰С упродовж 30 хв. У контрольні проби замість розчину сполуки додавали 0,2 мл буферу. Для визначення початкового рівня малонового альдегіду реакцію зупиняли одразу ж додаванням 2 мл охолодженої 10% трихлороцтової кислоти. У дослідні пробірки трихлоролцтову кислоту додавали після інкубації. Проби центрифугували (1500 об/хв, 10 хв) і в надосадовій рідині визначали вміст малонового альдегіду. Принцип методу грунтується на реакції малонового альдегіду (один із кінцевих продуктів ВРОЛ) з тіобарбітуровою кислотою (ТБК): при високій температурі і кислому значенні рН середовища реакція протікає з утворенням триметинового комплексу, який містить одну молекулу малонового альдегіду і дві молекули тіобарбітурової кислоти [5]. Для визначення вмісту ТБК-активних продуктів (малоновий альдегід) до 2 мл центрифугату додавали 2 мл 0,8% ТБК і 10 хв нагрівали на киплячій водяній бані. Оптичну густину рожевого хромогену визначали на СФ-46 при λ=532 нм. Про швидкість процесів пероксидації ендогенних ліпідів судили за різницею оптичної густини проб до та після інкубації. Величину інгібування Fe^2+-аскорбат-індукованого ВРОЛ розраховували у відсотках, приймаючи за 100% концентрацію малонового альдегіду в контрольних пробах, що склала 104,84мкмоль/г тканини печінки. Синтезовані сполуки досліджували в діапазоні кінцевих концентрацій 10^-1-10^-3моль/л. Оцінювання антиоксидантної активності досліджуваних сполук проводили в порівнянні з дією Тіотріазоліну в аналогічних кінцевих концентраціях. Результати досліджень і їх обговорення. Проведені біологічні дослідження показали, що найбільшу антиоксидантну активність виявили сполуки {[5-[3-(4-хлорофеніл)-3-оксо-1-пропеніл]-1-феніл-1Н-імідазол-4-іл]тіо} оцтова кислота – 83,80% гальмування ВРОЛ in vitro у концентрації 10^-1моль/л; {[5-[3-(4-метоксифеніл)-3-оксо-1-пропеніл]-1-(4-фторофеніл)-1Н-імідазол-4-іл]тіо} оцтова кислота і {[5-[3-(4-фторофеніл)-3-оксо-1-пропеніл]-1-(4-метилфеніл)-1Н-імідазол-4-іл]тіо}оцтова кислота – 82,33% гальмування у концентрації 10^-2моль/л. Антиоксидантна активність Тіотріазоліну при цьому в досліджуваному діапазоні концентрацій не перевищувала 59%. Отже, нами розроблено ефективний метод синтезу нових [5-(3-оксо-1-пропеніл)-1Н-імідазол-4-іл]тіооцтових кислот та встановлено, що серед синтезованих сполук є речовини, які мають виражену антиоксидантну активність.

Література:

1. Савустьяненко А.В. // Новости медицины и фармации. – 2008. – №15. – С. 19–21.

2. Watanabe K., Morinaka Y., Hayachi Y. et al. //Bioorg. Med. Chem. – 2008. – № 18. – P. 1478–1483.

3. Патент № 68451, Україна МКП (2012/01) А61К31/00 С07 D 233/00 Заявл. 07.09.2011. Опубл. 26.03.2012 Бюл. № 6. – 4 с.

4. HavrylyukD., Zimenkovsky B., Vasylenko O., et al. // Eur. J. Med. Chem. – 2009 – № 44(4), Р.1396‑1404.

5.Knight J.A., Pieror R.K., McClellan I. //Clin.Chem. -1988.-V.34,N12. –P.2433-2438.