Медицина / 7. Клиническая медицина

І.М. Декун, Т.Ю. Декун, Т.А. Пузанова, Л.І. Лисовец

КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР»

Метод вивчення лейкоконцентрату венозної крові альтернатива лейкоцитарній формулі периферичної крові.

Сутність методу полягає в концентруванні ядерних клітин венозної крові людини з наступним вивчанням морфології клітин і диференційованим підрахунком їх процентного співвідношення.

Метод отримання лейкоконцентрату венозної крові (ЛВК) був розроблений Р.А. Поспеловою і застосовувався здебільшого в гематологічних стаціонарах для контролю лікування лейкозів, при лейкопеніях.

Отримання ЛВК здійснюється наступним чином: в стерильну вакуумну пробірку з гепарином беруть кров з ліктьової вени в кількості 5-10 мл, відстоюють при кімнатній температурі протягом 1 години. Смужку лейкоконцентрату з супернатантом відсмоктують і центрифугують при відносному прискоренні 1000 – 1500 G протягом 10 хв. Осад ресуспензують і готують препарат за принципом виготовлення мазка периферійної крові. Препарати фарбують за методом Паппенгейма і вивчають морфологію клітин.

Клітинний тест дозволяє виявити ознаки дисплазії кровотворення на ранніх стадіях патологичного процесу. Поява бластних клітин в крові є неординарною ситуацією і свідчить про порушення кровотворення і про початок формування онкогенно небезпечної ситуації: лейкозу, мієлодіспластичного синдрому.

Було досліджено 50 лейкограм при різних захворюваннях і контрольна група – 20 лейкограм умовно здорових людей. Під час аналізу лейкограм контрольної групи було виявлено відхилення майже у всіх паростках кровотворення.

Структура захворюваності із непухлинною патологією приведена в таблиці 1.

Таблиця 1. - Номенклатура патологічних станів у обстежених осіб із непухлинною патологією (деякі хворі мали декілька хронічних захворювань)

Патологія	Кількість обстежених
Серцево-судинна патологія (ішемічна хвороба серця, , гіпертонічна хвороба)	10
Патологія шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, гастрит, коліт, панкреатит)	20
Захворювання гепато-біліарної системи (гепатит, жовчо - кам'янна хвороба, холецистит)	5
Патологія нирок (нефрити, сечокам’яна хвороба)	2
Гінекологічна патологія (аднексити, ендометрити, міоми)	10
Захворювання опірно-рухомого апарату (остеохондрози, поліартрити)	15
Захворювання органів дихання (пневмонії, бронхіти, ОРЗ)	10
Захворювання ЛОР-органів (тонзиліти, поразка придатних пазух носа)	5
Захворювання центральної та периферичної нервової систем	2
Ендокринопатії (цукровий діабет, тиреотоксикоз);	4

Для ЛВК обстежених осіб не пухлинної групи характерна помірна аплазія ядер молодих гранулоцитів. Про аплазію ядер свідчила трансформація ядер (вирізки, бухти, розщеплення) потворні ядерні деформації у вигляді пелюсток квітки, глибоких вирізів та ін. Формування апластичних ядер мієлобластів, мієлоцитів робить ці елементи важкими для диференціювання при мікроскопіюванні. Такі клітини, звичайно, реєструються спеціалістами з клінічної лабораторної діагностики як моноцитоідні, мієломоноцитарні, мієломонобластні. Крім того реєструвалась вакуолізація цитоплазми і ядра. У не пухлинних хворих кількість таких елементів не досягає 0,5 %.

Нетиповість клітин лімфоїдного ряду також характеризується наявністю змін в ядерах: пікноз, двоядерність, дегенерація ядер та розпад їх на фрагменти (каріорексіс). Кількість клітин з ядерними змінами досягала 1 %. Іноді в препаратах реєструються голі ядра, мікро лімфоцити (розміром менше 6 мкм) або веретеноподібні клітини (до 0,5 %).

Ерітроцитний паросток у патологічних ситуаціях рано починає демонструвати ознаки не типовості - анізохромію та анізоцитоз.

Характерно те, що у хворих не пухлинної групи практично не виявляються мікроциnи, мегалоцити й мегалобласти. Кількість нормобластів у даної категорії обстежених досягає 6 %.

Таким чином, в осіб із не пухлинними захворюваннями в лейкоконцентраті венозної крові можна виявити невластиві нормальній лейкограмі клітинні елементи (бласти) та клітини крові з диспластичними ознаками. Незважаючи на широкий діапазон морфологічних змін клітин, можна дати цифрове вираження сутності патологічних змін та встановити верхню межу, перехід через яку, вже не можна кваліфікувати, як запальний процес або аутоімуний конфлікт. Така межа для бластних клітин визначена в 5 %, а для нетипових клітин вона визначена в 5 %, а для нетипових клітин вона визначена в 2 %. Дослідження показали, що в ЛВК проглядаються практично всі клітини, властиві для кісткового мозку.

Перспективи вивчення методу лейкоконцентрації венозної крові.

За допомогою даного методу є можливість оцінити стан усіх паростків кровотворення та діагностувати на ранніх стадіях різні захворювання, включаючи міелодисплазії, лейкемоїдні реакції, лейкози.

Впровадження методу в план медичного обстеження виробничих колективів гарантує високий економічний ефект за рахунок своєчасного виявлення патології та оздоровлення осіб працюючих на виробництві.

Можливість діагностики патологічних процесів без пункції кісткового мозку робить метод цінним тестом також для педіатричної практики.

Література:

1. Поспелова Р.А. Лейкоконцентрация в клинической практике, диагностическое значение. – М.: Медицина, 1973.-21с.

2. Меньшиков В.В. (Ред.) / Руководство по клинической лабораторной диагностике. М.: Медицина, 1982.-576 с.

3. Приходченко А.А. Исследование лейкоконцентрата венозной крови в клинической экологии. Методика исследовательская –М 123.38.005-92. НПО «Вектор», 1992.- 28 с.

4. Приходченко А.А., Коваленко А.Л. Спосіб ранньої діагностики злоякісних пухлин людини / Деклараційний патент. Заявка № 2002065207. Дніпродзержинський державний технічний університет, 2002.

5. Декун Т.Ю. Удосконалення методу ранньої діагностики мієлодиспластичного синдрому на основі лейкоконцентрату венозної крові. Науково-дослідна робота у Дніпропетровському відділенні МАН, 2012 р.