Медицина / 7. Клиническая медицина

І.М. Декун, Т.Ю. Декун, Т.А. Пузанова, Л.І. Лисовец

КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ДОР»

Діагностика мієлодиспластичного синдрому за допомогою лейкоконцентрату венозної крові.

Мієлодиспластичні синдроми (МДС) – гетерогенна група клональних порушень кровотворення внаслідок набутих генетичних аномалій стовбурових кровотворних клітин, що проявляється різними варіантами цитопеній в периферичній крові при нормо- і гіперклітинному складі кісткового мозку (у більшості хворих) і високим ризиком трансформації в гострий лейкоз та інші гемобластози.

Метою дослідження є удосконалення способу діагностики мієлодиспластичного синдрому, без пункції кісткового мозку. Матеріалом дослідження було використано венозну кров 50 пацієнтів, які не мали точного діагнозу. Серед цієї групи 10 % пацієнтів мали встановлений діагноз рак або підозра на рак. Кількість людей у контрольній групі склала 20 чоловік.

В результаті було встановлено, що з 50 пацієнтів у трьох пацієнтів були виявлені ознаки мієлодиспластичного синдрому. Середній вміст бластних клітин склав 12,79 ± 7,57 клітин. Для діагностики мієлодиспластичного синдрому скористались методом лейкоконцентрату венозної крові.

Дані про стан кісткового мозку, отримані за допомогою клітинних характеристик венозної крові, можуть бути використані на ранніх етапах розвитку патологічного процесу, що дозволяє зробити своєчасні дії щодо профілактики трансформації синдрому в злоякісний процес.

В процессі розмноження та специалізації стовбурової кровотворної клітини (СКК) формуются клітини чотирьох основних напрямків диференціювання: - еритроїдного (еритроцити); - мегакаріоцитарного (тромбоцити); - мієлоїдного (гранулоцити та моноядерні фагоцити); - лімфоїдного (лімфоцити).

Будучи гістогенетично єдиною, кровотворна система в своєму функціонуванні характеризується певною поведінкою окремих паростків кровотворення. СКК знаходяться у стані постійної та інтенсивної репопуляції, тобто мігрують з одних кровотворних органів до інших через кров. Якщо МДС є результатом мутаційного пошкодження СКК, то можна зареєструвати вихід в кровоносне русло функціонально і морфологічно пошкоджених клітин. Таким чином, венозна кров може служити матеріалом для діагностики МДС.

Для доказу робочої гіпотези використана технологія отримання лейкоконцентрату венозної крові людини, суть якої зазначена в спонтанному осадженні ядерних форм гепаринізованої крові, з послідуючим вивчанням морфології ядерних клітин венозної крові.

Показники лейкограм лейкоконцентрату венозної крові контрольної групи, кількість яких склала 20 чоловік, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Найменування показника	Показник (%) або знак
Середні лімфоцити	15,0-20,0
Малі лімфоцити	5,0-10,0
Мікролімфоцити	до 0,1
Лімфоцити з ядерними конволютами	0-0,30
Гіпербазофільні лімфоцити	до 1,00
Мієлобласти атипові	0-0.1
Промієлоцити	0-0,1
Мієлоцити	до 0,2
Метамієлоцити	до 0,8
Палочкоядерні нейтрофілоцити	до 6
Сегментоядерні нейтрофілоцити	40,0-60,0
Нейтрофілоцити з ознаками деградації ядра	0-0,3
Гіперсегментовані нейтрофілоцити	0-0,3
Еозинофіли	1,1-6,3
Базофіли	0,5-1,1
Монобласти	до 0,02
Моноцити	8,0-12,0
Нормобласти поліхроматофільні	до 0,2
Нормобласти оксіфільні	до 0,2
Нормобласти базофільні	до 0,2
Анізоцитоз	(-)-(+)
Анізохромія	(-)-(+)
Недиференційовані бласти	до 0,1

Діагностика мієлодиспластичного синдрому базується на виявленні атипових клітин в венозній крові: - аплазія ядерного материалу бластних клітин; - мієлодиспластичний синдром з бластозом та рефрактерною анемією; - бластні клітини, як ознаки лейкозу; - загроза трансформації МДС в лейкоз.

Опрацьовані лейкограми 50 випадків, МДС в різних варіантах виявленний в трьох випадках. Досліджені лейкограми істотно відрізняються спектром отриманих параметрів і нараховують близько 30 і більше показників. Група атипових клітин представлена групою клітинних елементів, включаючи бластні, атипові, вакуолізовані і малігнізовані елементи.

Формування апластичних ядер клітин робить їх нетиповими, такі клітини відносяться до малігнізованих. Своєю присутністю в ЛВК вони вказують на можливість початку, або перебіг онкологічного процесу в організмі. Виявлені зміни можна розподілити на три групи:

1) Порушення кількісного балансу клітин: рівень мегалобластів - 2,57%, мікролімфоцитів – 8,14% при нормі до 0,1%, мієлоцитів – 4,16%, монобластів – 2,68%, еритробластів – 1,05%.

2) Ураження двох паростків кровотворення.

3) Морфологічні аномалії клітинних елементів. Нейтрофільний ряд у цій групі обстежених варіював від нейтропенії до нейтрофілеза. Збільшення числа гранулярних лейкоцитів зазначалося у 6% обстежених. Нейтропенія зареєстрована у 46% обстежених. При цьому незрілі елементи мієлоїдного ряду поєднувалися з наявністю дегенеративних форм у одного і того ж обстеженого. Ядерні аномалії нейтрофілоцитів характеризувались пікнозом ядер, округлення сегментів, втратою міжсегментарних містків, пельгеровоподібною аномалією, поява гігантських форм, порушенням грануляції, поява токсичної зернистості, оксифілізацією цитоплазми.

У 50% обстежених виявлено ураження лімфоїдного паростка системи кровотворення, з них у 12 % виявлена гіпертрофія лімфоїдного паростка, у 5 обстежених спестерігалась лімфопенія, 6 % обстежених мали нормальну кількість лімфоїдних елементів.

Моноцитарний паросток реагував збільшенням числа моноцитів 13-18 %, збільшення розмірів клітин з появою гігантських форм та монобластів. Більшість крупних клітин мали вакуолі і характеристики подвійного диференціювання - мієломонобластних клітин.

На підтвердження поставленого діагнозу, у обстежених осіб підраховано число бластних атипових клітин, які є діагностичною ознакою мієлодиспластичного синдрому. Середній вміст бластних клітин у обстежених з підозрою на МДС становить 12,79 ± 7,57 клітин.

Таким чином, рання діагностика миелодиспластичного синдрому можлива за даними лейкоконцентрату венозної крові, тобто,є можливість обійтись без пункції кісткового мозку, що робить даний метод зручним для діагностики важких гематологічних порушень і попередників онкогенонебезпечної ситуації. Технічно метод відносно простий у використанні, а точність методу досягає 98 %.

Дані про стан кісткового мозку, отримані за допомогою клітинних характеристик венозної крові, можуть бути використані на ранніх етапах розвитку патологічного процесу, що дозволяє зробити своєчасні дії з профілактики трансформації синдрому в злоякісний процес.

Література:

1. Cancer medicine. Editors: R.C. Bastjr, D.W. Kuff, R.E. Pollock et al. An approved publication of the American Cancer Society, 2000. B.C. Dcker Inc. Hamilton. London. / Section 36. Neoplasm of the Hematopoietic System // Lewis R. Silverman, Myelodysplastic syndrome., p. 1931-1947.

2. Климкович Н. Н., Козарезова Т. И. Морфологические критерии диагностики первичных миелодиспластических синдромов// Гематология и трансфузиология. – 2003

3. Декун Т.Ю. Удосконалення методу ранньої діагностики мієлодиспластичного синдрому на основі лейкоконцентрату венозної крові. Науково-дослідна робота у Дніпропетровському відділенні МАН, 2012 р.