к. пед. н., доцент, ст. наук. співробітник

докторант Інституту педагогіки НАПН України, Київ Україна

Ципко В. В.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ: ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Кожна людина народжується для якоїсь справи.

Кожен хто ходить по землі, має свої обов’язки в житті.

                                                          / Ернст Хемінгуей /

      Сьогодні сучасні економічні та соціально-політичні умови потребують підготовку працівника «нового типу» – професійно і соціально мобільного, здатного до технічної та соціальної творчості, готового до роботи в різних умовах організації праці та виробництва. На основі досліджень сучасної педагогіки розглянемо особливості професійної підготовки студентів Національного транспортного університету спеціальності «Професійна освіта (транспорт)» – майбутніх фахівців інженерно-педагогічного профілю.

         У відповідності освітньо-кваліфікаційних  характеристик  майбутні випускники технічних університетів, до яких відноситься Національний транспортний університет, повинен мати не тільки уявлення про сучасний стан розвитку техніки та інженерії, а й розбиратися в соціальних, геополітичних, економічних при­чинах, що призводять до змін загального середовища і виникненню нових тенденцій в різних напрямах соціально-технічного розвитку суспільства.     

      Це, в свою чергу, викликає необхідність зміни стратегії підготовки фахівців. Якщо завданнями традиційної стратегії була підготовка фахівця, здатного виконувати професійну діяльність у відповідності з вимогами місця працевлаштування, то нині нова стратегія передбачає підготовку фахівця, здатного самостійно поглиблювати знання і застосовувати способи виконання професійної діяльності в мінливих соціально-економічних умовах. Отже, проблема вдосконалення навчального процесу на нинішньому етапі розвитку вищої освіти України постала настільки гостро, що потребує негайного вирішення. Тому переважна більшість університетів проводять експерименти в пошуках нових технологій навчання та підвищенні якості освітніх послуг для удосконалення процесу формування фахової компетенції майбутніх спеціалістів.

      Не обходять ці питання і Національний транспортний університет (НТУ), де, починаючи з 2003/2004 навчального року, ведеться підготовка спеціалістів по спеціальності «Професійна освіта (по профілю транспорт)» по направленню підготовки «Професійна освіта за профілем «Експлуатація та ремонт місцевого та автомобільного транспорту».

Можна стверджувати, що з 2004 року, почався новий етап розвитку інженерно-педагогічної освіти (ІПО) в Національному транспортному університеті. Перед ним поставлена мета – задоволення потреб суспільства в професійних освітянських послугах шляхом підготовки висококваліфікованих, духовно багатих особистостей, з урахуванням їх інтересів і здібностей. Вирішення цієї цільової установки передбачає, що випускники інженерно-педагогічного профілю в своїй багатогранній педагогічній діяльності будуть готові здійснювати підготовку фахівців для машинобудівної галузі народного господарства України.

Особливості роботи фахівця інженерно-педагогічного профілю характеризує різнобічність його діяльності як педагога і як інженера. Розглядаючи найбільш характерних функцій інженера-педагога можна виділити такі сфери його діяльності:

Ø     навчально-виховна – передбачає проектування, реалізацію дидактичних проектів на практиці і подальший аналіз їх ефективності;

Ø     виробничо-технічна – спрямована на забезпечення ефективного функціонування і розвитку технологічних систем у сфері професійно-технічної освіти. Даний вид діяльності характеризує самостійність і зрілість фахівця як педагога, його вміння в доступній формі доносити до суб’єктів навчання навчальний матеріал;

Ø     інженерна – передбачає розробку та ефективне функціонування машинобудівних технологій, програмування, роботу з різними професійними прикладними програмними продуктами тощо. Розглядаючи значення інженерної підготовки, необхідно відзначити, що, в першу чергу, вона потрібна для вирішення педагогічних завдань, а саме: для відбору і систематизації навчального матеріалу дисциплін закладів системи професійно – технічної освіти;

Ø     організаційно-керівна – пов’язана з керуванням колективом людей. Цей вид діяльності є відповідальним і вимагає  від керівника спеціальних знань, уміння працювати з людьми, великої нервової напруги, цілеспрямованості тощо. До такого виду діяльності фахівець повинен готуватися заздалегідь (ще у ВНЗ);

Ø     науково-інформаційна – забезпечує розробку і вдосконалення технологічних систем, формування і реалізацію науково-технічної політики, поширення прогресивних нововведень, навчання і підвищення кваліфікації фахівців та виробничого персоналу[1,105].

      На нашу думку, професійна підготовка фахівців інженерно-педагогічного профілю повинна здійснюватися з урахуванням принципу наступності, оскільки це дає підстави включити в систему професійної підготовки компоненти, які відображають зміст дисциплін, а саме: гуманітарних та соціально-економічних; дисциплін загальноосвітньої підготовки; психолого-педагогічних; фундаментальних; фахових та ін.

Так, під час вивчення гуманітарних та соціально-економічних дисциплін у майбутніх інженерів-педагогів формуються уявлення про соціокультурні та економічні наслідки процесу технологізації усіх галузей суспільного життя, а також усвідомлюється важливість формування професійної культури. У процесі вивчення фахових дисциплін студенти здобувають професійні знання з експлуатації та ремонту автомобільного транспорту. Вивчення професійно-орієнтовних курсів (вступ до фаху, педагогіка, психологія, методика професійного навчання та ін.) студентами призводить до засвоєння наукових основ організації та планування майбутньої професійної діяльності.

      Враховуючи це, навчальний план підготовки майбутніх інженерів-педагогів в НТУ умовно  поділяється на 6 циклів:

ü                     перші два цикли – «гуманітарної та соціально-економічної підготовки» і «природничо-наукової підготовки» передбачають загальнокультурну та соціо-орієнтовану підготовку фахівця;

ü                     третій цикл – «професійної та технічної підготовки» формує його фахову підготовку як майбутнього інженера-педагога;

ü                     четвертий цикл – «професійно-орієнтованих дисциплін» дає знання, які пов’язані з експлуатацією та ремонтом автомобілів;

ü                     п’ятий цикл – «дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу» має на меті надання актуальних знань технологічних основ машинобудування; обслуговування, організації, планування та управління виробництвом;

ü                     шостий цикл – «дисципліни вільного вибору студентом».

      В структурі цього навчального плану спостерігається повна відповідність технічній (технологічній) підготовці і поступове їх заглиблення у вивчення елементів вихідного цілого. Така підготовка передбачає часткове повернення студентів до вже вивченого, розгляд його під іншим кутом, на інших рівнях та можливостях.    

       Саме тому, спочатку студенти взагалі вивчають дидактичні та виховні основи загальної педагогіки, а потім розглядають ці проблеми стосовно професійно-технічного навчального закладу, поступово ускладнюючи опанування дидактичного проектування в професійно-технічних та вищих навчальних закладах першого та другого рівня акредитації, що формує професійну підготовку майбутнього інженера-педагога. Навчальними дисциплінами, які втілюють зазначені питання, є «Теорія та історія педагогіки», «Професійна педагогіка», «Методика професійного навчання», «Технічні засоби навчання», «Психологія», «Психологія праці», «Вікова та педагогічна психологія». Студенти багаторазово на різних рівнях складності в період курсового та дипломного проектування, педагогічних практик та підготовки до Державних іспитів здійснюють проектування елементів навчального процесу в професійно-технічних та вищих навчальних закладах. 

      Така підготовка має ряд переваг: реалізується поетапне формування у студентів професійно-педагогічних навичок та умінь, між педагогічними дисциплінами і забезпечуваними ними знаннями встановлюється дуже міцний зв'язок , ряд повторень (принципи, методи, засоби, форми організації навчання та виховання), що сприяє кращому засвоєнню педагогічних знань. Але досвід підготовки інженерів-педагогів в НТУ показав, що, коли студенти перебувають на психолого-педагогічній, науково-дослідній, переддипломній та виробничій практиці, їм бракує практичних знань, організації та проведення навчально-виховного процесу, керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів, підготовки методичних матеріалів[2,84].

     Аналізування принципів підготовки студентів в Національному транспортному університеті, дозволило проаналізувати принципи удосконалення організаційно-педагогічних умов підвищення рівня професійної підготовки фахівців інженерно-педагогічного профілю.

Список використаних джерел

1.      Ашеров А. Т., Коваленко О. Е., Артюх С. Ф. Введення в спеціальність інженера-педагога комп’ютерного профілю: [навч. посіб.] / А. Т. Ашеров, О. Е. Коваленко, С. Ф. Артюх. – Харків.: ХІПА,2005. – 224 с.

2.      Бахтіярова Х. Ш. Професіографічний моніторинг якості освіти в інженерно-педагогічній галузі. Проблеми реформування освіти в Україні: вітчизняний досвід і європейські орієнтири:збірник наукових статей / за наук. ред. С. В. Волобуєвої. – К.:  Освіта України, 2011. – Випуск  5. – 180 с.