Цареградська К. В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Соціально-комунікативні особливості ділових іншомовних переговорів

Професійне іншомовне мовлення є дуже складним та багатоаспектним явищем, а отже потребує вивчення з різних точок зору. Розглядаючи методику навчання іноземної мови, можна стверджувати, що найважливішими аспектами є психологічні, лінгвістичні та соціально-комунікативні особливості. Приділення особливої уваги саме цим аспектам надає нам можливість трансформувати фактори природного професійного спілкування у компоненти процесу навчання.

Для того, щоб визначити соціально-комунікативні особливості усних ділових іншомовних переговорів як складової професійного спілкування майбутніх фахівців галузі міжнародної економіки необхідно виокремити основні види усних ділових переговорів майбутніх економістів-міжнародників, визначити притаманні їм регістри та функції спілкування.

Лише в останні двадцять років вивчення переговорів їх було поставлено на систематичну наукову основу, тому на сьогоднішній день наука має суттєву теоретичну базу дослідження переговорного процесу. Аналіз наукової літератури свідчить про наявність різних типів переговорів [1; 3; 4] і діапазон їхнього видового розмаїття є досить широким. Типологія переговорів залежить від тих критеріїв, за якими буде проводитись класифікація. До таких критеріїв належать: зацікавленість сторін в переговорах, рівень представництва на переговорах, потреби учасників переговорів, проблеми, які обговорюють, кількість учасників переговорів, ступінь регулярності переговорів [3]. Переговори як вид ділового спілкування мають ряд характерних особливостей [4, с.11–12]:

· наявність проблеми;

· схожість або розрізненість інтересів (змішані інтереси);

· взаємозалежність учасників переговорів (неможливість здійснити свої інтереси власними силами);

· складна структура (підготовча стадія, взаємодія (власне переговори) та стадія виконання домовленостей);

· спілкування сторін;

· спільне вирішення проблеми.

Таким чином, переговори – це діалог між сторонами, які обговорюють ідею, інформацію та альтернативи з метою досягнення взаємовигідних домовленостей [4, с.12].

Досліджуючи явище ділових переговорів, Г. Уїнхем, американський вчений, стверджував, що переговори – це процес зняття інформаційної невизначеності за допомогою поступового з’ясування сторонами позицій один одного, що дозволяє більш точно реалізувати основну функцію переговорів – спільне вирішення проблеми [5, p.87–114]. Крім цієї основної функції також виділяють такі [4, с.12–13]:

· інформаційно-комунікативна (з’ясування точок зору сторін, налагодження каналів зв’язку, обмін точками зору);

· регуляційна (здійснення регуляції та контролю дій учасників переговорів);

· пропагандистська (вплив на суспільну думку, формування суспільної думки з метою роз’яснення своєї позиції, виправдання своїх дій або бездіяльності в той чи іншій ситуації, залучення спільників або звинувачення іншої сторони);

· функція вирішення власних завдань.

З огляду на те, які функції притаманні переговорам, робимо висновок щодо вмінь та навичок професійного спілкування в цьому жанрі, якими необхідно оволодіти майбутнім фахівцям галузі міжнародної економіки. Професійна діяльність людини, безперечно, впливає на її стиль спілкування, а тому можна говорити про професійно типовий стиль економіста, інженера, педагога тощо. Отже, взаємодія у професійній сфері – це необхідний елемент спільної діяльності, в основі якої лежать міжособистісні контакти та дії. Залучення людини до спілкування є процесом входження, включення її в співпрацю, через яку вона долучається до групи осіб і стає реальним учасником комунікації [2, с.42].

Спільною характерною рисою усіх видів висловлювань у сфері ділових переговорів є точна продуманість змісту, цілеспрямованість, інформаційна насиченість. Професійно спрямоване усне висловлювання у переговорах завжди має мету, тему, засоби і способи спілкування. Регістр спілкування переважно офіційний, за винятком окремих випадків неофіційного спілкування під час знайомства, до початку переговорів та обговорення певних проблем тощо.

Професійне іншомовне спілкування в рамках нашого дослідження є процесом встановлення та розвитку контактів, взаємодії двох сторін в іншомовному діловому середовищі у переговорному процесі. Воно є викликаним потребами спільної професійної діяльності, спрямованим на обмін інформацією, вирішення спільних проблем з метою досягнення взаємовигідного результату. Отже, професійне іншомовне спілкування тісно пов’язане з процесом соціалізації людини, а тому у ході педагогічно організованого процесу навчання необхідно не тільки максимально наближувати учбове, професійно спрямоване спілкування до ситуацій та умов реального професійного спілкування, а й звертати увагу на соціокультурні особливості країни, з представниками якої мають відбуватися переговори.

Таким чином, дослідження соціально-культурних особливостей ділових іномовних переговорів є необхідним для успішного навчання майбутніх фахівців галузі міжнародної економіки. При створенні методики навчання студентів ділових іншомовних переговорів необхідно враховувати соціально-культурні особливості різних культур, а отримані результати ґрунтовно аналізувати з метою точного прогнозування їхнього впливу на процес проведення ділових іншомовних переговорів.

Література:

1. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 271 с.

2. Максименко Л. О. Навчання професійно спрямованого англомовного діалогу майбутніх менеджерів невиробничої сфери : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Максименко Людмила Олександрівна. – К., 2011. – 285 с.

3. Шеретов С. Г. Ведение международных переговоров. – Алматы: Данекер, 2004. – 154 с.

4. Шеретов С. Г. Ведение переговоров: Учебное пособие. – Алматы: Издательство «Юрист», 2008. – 92 с.

5. Winham G. Negotiation as a management process // World Politics. – №1. – 1977. – P. 87–114