Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

К.п.н. Саєнко Н.С.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ З ІНОЗЕМНИХ МОВ

Навчання іноземної мови професійного спрямування у вищий технічній школі в науковому плані розглядається і вдосконалюється з позицій різних підходів: культурологічного, компетентнісно-орієнтованого, акмеологічного, аксіологічного, системного, диференційованого, індивідуального, діяльнісного особистісно-діяльнісного тощо. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти базуються на діяльнісно-орієнтованому підході до мовної освіти. Такий підхід найбільш наближений до професійно спрямованого навчання іноземної мови майбутніх інженерів, оскільки за вимогами Типових програм іншомовна комунікативна компетентність є обов’язковим складником професійної діяльнісної компетентності. В сучасному працевлаштуванні рівень володіння іноземною мовою суттєво підвищує конкурентоспроможність на вітчизняному і світовому ринку праці. Діяльнісний підхід висуває на передній план тенденцію міждисциплінарності навчання, яка в першу чергу позначається на змісті навчання іноземної мови, коли студенти технічних факультетів вивчають не мову спеціальності, а поглиблюють володіння фаховими дисциплінами на занятті з іноземної мови. Це стає можливим завдяки:

а) узгодженню змісту базових предметів спеціальності з тематикою текстових матеріалів, на яких відбувається формування іншомовно-мовленнєвих вмінь;

б) паралельному розвитку рідною та іноземною мовами знань, навичок і вмінь, визначених в ОКХ і ОПП та ін.

Підвищення ефективності іншомовної освіти на основі діяльнісно-орієнтованого підходу в технічних університетах за останнє десятиріччя проявляється в двох взаємозалежних показниках: покращання рівня володіння іноземною мовою студентами і зростання їхньої мотивації до вивчення мови. Підтвердження цьому, наприклад, в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» знаходимо в позитивній динаміці результатів щорічного ректорського контролю залишкових знань з іноземної мови студентів 136 спеціальностей (форма незалежного контролю, який здійснює Інститут Моніторингу Якості Освіти). Про підвищення рівня володіння іноземною мовою випускниками свідчать також результати опитування роботодавців, яке регулярно здійснює незалежний Центр соціологічних досліджень «Соціо+». Серед багатьох причин таких здобутків важливим фактором стало те, що за останнє десятиріччя серед дисертацій з методики навчання іноземних мов значно зросла кількість досліджень, присвячених проблемам навчання студентів немовних спеціальностей (технічних, економічних, комп’ютерних, гуманітарних немовних). Увага науковців до різних аспектів іншомовної освіти у вищий технічній школі забезпечила розробку різних авторських методик, впровадження яких в навчальний процес сприяло вдосконаленню викладання іноземних мов. Важливим чинником зростання ефективності навчання і мотивації студентів стало створення електронного навчального середовища, використання в аудиторії та під час самостійної роботи студентів елементів дистанційних технологій, застосування інформаційно-комунікаційних технологій.

Позитивні зрушення у навчанні іноземних мов майбутніх інженерів є вагомим результатом на шляху підготовки висококваліфікованих фахівців. Проте слід пам’ятати, що завдання університетської освіти є значно ширшими ніж ті, які ставляться перед курсами іноземних мов, які сучасні компанії організують для підвищення кваліфікації своїх працівників і які націлені на формування навичок і вмінь, необхідних для виконання професійних обов’язків. На відміну від таких професійно-орієнтованих курсів іноземних мов, чимало з яких демонструють високу ефективність у вирішенні своїх чітко окреслених завдань, вищі навчальні заклади залишаються установами, де окрім професійно-орієнтованої мовної підготовки навчальний процес вирішує триєдине завдання: навчання – розвиток – виховання. Завдання полягає не тільки у підготовці кваліфікованого виконавця, а у формуванні високо розвинутої полікультурної особистості, здатної до креативного мислення, нестандартного рішення професійних, академічних, соціальних, побутових та інших проблем. Таке завдання потребує виведення на перший план особистісно-діяльнісного підходу і побудови навчального процесу на засадах розвиваючого навчання. Головна мета будь-якої системи освіти полягає в розвитку особистості студента, оскільки навчання виступає одночасно і умовою, і основою, і засобом особистісного розвитку.

Історія питання співвідношення навчання і розвитку насичена і нараховує численні багаторічні наукові пошуки педагогів, психологів і методистів. В основі вітчизняних досліджень з цього питання лежать фундаментальні праці Л.С.Виготського, зокрема положення про те, що навчання і розвиток утворюють єдність і взаємозв’язок їх проявляється в тому, що навчання випереджає розвиток, прискорює його і при цьому спирається на актуальний стан і етап розвитку. Важливо розрізняти психічний розвиток, до якого відносять розвиток розумової діяльності, і розвиток особистості, який включає також особливості людини як соціального агента.

До категорій, які входять в об’єкт розвитку, відносяться здібності студентів: загальні й спеціальні. Під загальними розуміють загально інтелектуальні здібності, які задіяні в усіх видах діяльності людини і в усіх сферах життя, спеціальні – це здібності, наявність і рівень розвитку яких впливає на успішність певної діяльності. В навчанні іноземних мов такими спеціальними здібностями виступають лінгвістичні здібності, розвиток яких становить завдання розвиваючого навчання. Особливе місце в номенклатурі здібностей посідає здібність до навчання (навчаємість), яка існує незалежно від спрямованості діяльності, має ознаки особистісної характеристики студента і яка виступає обов’язковою складовою успішності кожної діяльності і, в першу чергу, навчальної. Розвиваюче навчання базується на цілеспрямованому контрольованому розвитку лінгвістичних і загально інтелектуальних здібностей студентів в ході виконання спеціально розроблених вправ з навчання різних видів мовленнєвої діяльності під час аудиторних занять з іноземної мови професійного спрямування, а також під час спеціальним чином організованої самостійної роботи студентів. Розвиваюче навчання у форматі самостійної роботи потребує постійного зворотного зв’язку з викладачем, ефективність якого підвищується завдяки використанню елементів дистанційних технологій.