Педагогические  науки/5. Современные методы преподавания

 

Козій І.О

Науковий керівник – Адамова Ірина Захарівна

Чернівецький торговельно–економічний інститут КНТЕУ,Україна

 

Самостійна робота студентів як шлях виявлення їх творчого потенціалу

 

Анотація. Мета даної статті полягає в тому, щоб визначити і розкрити роль самостійної роботи студенів у виявленні і розвитку їх творчого потенціалу.  

Аннотация. Цель данной статьи состоит в том, чтоб вияснить и раскрыть роль самостоятельной работы студентов в выявлении и в развитии их творческого потенциала. 

Аnnotation. The article aims to identify and reveal the role of self-study stu in identifying and developing their creative potential

 

Ключові слова: самостійна робота студентів, методи самостійної роботи, мотивація самостійної діяльності, стратегія прийняття самостійного рішення.

Ключевые слова:

 самостоятельная работа студентов, методы самостоятельной работы, мотивация самостоятельной деятельности, стратегия принятия самостоятельного решения.

Keywords: independent work of students, methods of independent work, motivation of independent activity, strategy of acceptance of independent decision.

 

Постановка проблеми.Проблема самостійної роботи студентів як шляху виявлення їх творчого потенціалу нині набуває особливої актуальності. Адже, сучасне суспільство поставило перед вищою освітою завдання формувати особистість, котра у професійній діяльності буде здатною самостійно вирішувати складні і нестандартні завдання, підходити до власної професійної діяльності творчо, котра буде постійно самовдосконалюватися у професійному плані протягом всієї кар’єри. Це завдання неможливо вирішити без залучення студентів протягом навчання і проходження практики до самостійної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема самостійної роботи студентів є об’єктом пильної уваги фахівців у сфері педагогіки вищої школи. Важливі аспекти цієї проблеми досліджувалися у роботах таких науковців, як: А. М. Алексюк [1], А. І. Кузьмінський [2] , О. Г. Мороз [3], Р. І. Хмелюк [5], А.В.Семенова[5], М. М. Фіцула [6] та ін. Проте, незважаючи на високий ступінь дослідженості змісту і методів самостійної роботи, її роль у виявленні творчого потенціалу студентів залишилася недостатньо розкритою. Тому існує потреба у подальшому дослідження цієї теми.

Формулювання цілей статті. Дану статтю присвячено з’ясуванню ролі самостійної роботи студенів у виявленні і розвитку їх творчого потенціалу, з тим, щоб у професійній діяльності вони були здатні самостійно вирішувати професійні завдання на основі творчого креативного підходу.

Виклад основного матеріалу. Кожна людина від народження має певний творчий потенціал. Він може і повинен згодом реалізовуватися у різних сферах діяльності. Причому, якщо раніше творчий потенціал пов’язувався, насамперед, із діяльністю у сфері мистецтва, то сучасне суспільство надає людині широкі можливості для розкриття її творчого потенціалу  у науковій, інженерній, педагогічній, управлінській та багатьох інших сферах. При цьому йдеться, насамперед,  про професійну діяльність. Адже нині конкурентоздатним на ринку праці є саме той працівник, котрий у своїй повсякденній роботі активно задіює власний творчий потенціал. Докладає максимум зусиль для реалізації нестандартних підходів, для створення унікального продукту – як матеріального , так і інтелектуального. Саме це нині вважається найбільш цінним.

Вияв творчого потенціалу людини неможливий поза рамками її самостійної діяльності. Адже, копіювання чужих напрацювань не залишає місця творчості, це – репродуктивна діяльність. Тому для того, щоб розкрити творчий потенціал людини потрібно виховувати в ній таку моральну особистісну якість, як самостійність. Це – вид діяльності, котрий виникає у дитинстві, але у наступні періоди розвивається лише у процесі життєдіяльності інди­віда.

Саме дитинство і юність є найбільш сприятливим часом для розвитку самостійності. Адже це – два центральні етапи у процесі розвитку особистості. Особливе місце посідає студентський вік, котрий є віком інтенсивної соціалізації, віком початку інтеграції молодої людини у доросле життя. Студентський вік об’єктивно виводить на перший план інтереси особистості, це – вік постановки цілей і перших досягнень. Хоча провідним видом діяльності студента ще є навчальна, вона набуває якісно нового наповнення, оскільки центральними в ній стають мотиви досягнення і пізнавальні мотиви. Провідного значення набуває активність особистості студента.

Тобто, студентський вік об’єктивно містить у собі низку передумов для розвитку самостійності особистості. Але для того, щоб стати передумовою і способом розкриття творчого потенціалу, самостійність повинна втілюватися у практичній діяльності. Для студента це насамперед – навчальна діяльність.

Як слушно зауважує А. І. Кузьмінський, навчання у ВНЗ — це створення надійного фундаменту для подальшої самостійної пізнавальної діяльності протягом усього життя [2, с.310].

М. М. Фіцула визначає самостійну роботу студентів як Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів — різнома­нітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без

йо­го безпосередньої участі [6, с.148].

Для досягнення найбільшого позитивного ефекту залучати студента до самостійної роботи слід поступово. Необхідно пам’ятати, що самостійна робота передбачає відтворювальні і творчі процеси в діяльності студента, відповідно можливі три її рівні: репродуктивний (тренувальний), реконструк­тивний і найвищий - творчий (пошуковий).

Зміст цих основних рівнів самостійної роботи має конкретні особливості, котрі випливають із загальної логіки навчальної діяльності. Так, репродуктивна самостійна робота виконується за певним зразком: розв'язування задач, заповнення таблиць і схем тощо. Пізнавальна діяльність студента виявляється у пізнанні, осмисленні, запам'ятовуванні. Метою такого типу самостійних робіт є закріплення знань, формування умінь і навичок. Реконструктивна самостійна робота передбачає перебудову рішень, складання планів, тез, ано­тацій, написання рефератів та ін. Творча самостійна робота потребує аналізу проблемних ситуацій, отримання но­вої інформації. Студент самостійно обирає метод розв'язання завдання (навчально-дослідні завдання, кур­сові і дипломні роботи) [6, с.150].

Важливо відзначити, що у педагогіці вищої школи виокремлюють ще дві взає­мопов'язані підсистеми в організуванні самостійної ро­боти студентів — систематичну самостійну роботу (розподілену за днями невеликими обсягами) і акордну (комплексну і тривалу за часом). Такий поділ відображає ритм роботи вищої школи і на ньому може ґрунтува­тися її планування, організування та управління нею. Його доцільно розглядати у нерозривній єдності з усіма типами репродуктивного, творчого і комбінованого варіан­тів самостійних робіт студентів [6, с.150-151]

У процесі навчання студент послідовно опановує названими рівнями самостійної роботи. На третьому рівні він досягає і вищого, творчого рівня розвитку самостійності, котрий полягає в потребі постійно ставити перед собою нові цілі та завдання, спрямовані на вихід за межі заданого, на пошук і відкриття нових закономірностей та способів розв'язання.

Важливо пам’ятати, що самостійність як особистісна якість  найбільш чітко і послідовно виявля­ється саме в умовах вибору, у процесі розв'язання студентом суперечностей, у подоланні ним перешкод, котрі постають у процесі опанування певним поняттям чи темою. Така властивість самостійності зумовлює методи, котрі є найбільш ефективними для самостійної роботи студентів.

Насамперед, ефективним способом включення студентів у самостійну діяльність і процес прийняття рішень є дискусії. Причому важливо, щоб кожний студент обов'язково визначав свою позицію, власне ставлення до проблеми, його обґрунтуван­ня й аргументований захист. В основі дискусій мають бути проблеми, які не допускають однозначної відповіді, , вра­хування широкого кола питань, актуальних для сучасної прак­тики, що мають кілька розроблених у літературі концепцій, доступних для студентів [5, с.160]

Для того, щоб розвивати у студентів позитивне емоційне ставлення до самостійної діяльності, як навчальної, так і майбутньої професійної діяльності, сформувати на особистісному рівні потребу діяти самостійно, продукувати нестандартні, креатині рішення, необхідно, щоб студенти у процесі навчання оволоділи основами стратегії і тактики самостійного прийнят­тя рішень. Для цього З. Н. Курлянд рекомендує методи проблемно­го навчання, навчальних дискусій та розв'язання практичних задач проблемного характеру (аналізу конкретних ситуацій).

Причому під час вибору проблем необхідно керуватися такими  критеріями:

1)               провідні ідеї, поняття, методи науки, боротьба ідей, спір­ні положення та пошук шляхів їх розв'язання в історії науки;

2)               суперечності, невирішені питання сучасної науки, нові технології, що виникають у виробничій практиці [5, с.158].

Серед основних методів включення студентів у самостійну роботу                 З. Н. Курлянд  виділяє: проблемне навчання, дискусії, рольові та ділові ігри, науково-дослідна робота, психотренінг [5, с.165].

На думку науковців, використання зазначених методів на практичних заняттях надає студентам уявлення про узагальнені способи прийняття рішень, вчить усвідомлено здійснювати розумові операції під час самостійного прийняття рішень, розвиває самостійність мислення. На цьому шляху слід послідовно концентрувати ува­гу на оволодінні операціями порівняння, виділення суттєвого, аналізу через синтез, тобто виявлення різноманітних прихова­них властивостей і якостей об'єкта завдання через включення його в різноманітні можливі відносини та умови діяльності [5, с.158].

Висновки. У процесі самостійної навчальної діяльності студенти навчаються самостійно приймати рішення, продукувати ідеї і відстоювати їх, вони знаходять нестандартні рішення навчальних завдань, привчаються бачити на перспективу. Найбільш ефективно організувати самостійну роботу студентів дають змогу методи проблемно­го навчання, навчальних дискусій та метод розв'язання практичних завдань проблемного характеру. Методично правильно організована системна самостійна робота студентів є необхідною умовою і ефективним шляхом для виявлення і розвитку їх творчого потенціалу, котрий вони будуть застосовувати протягом всього періоду їх професійної  діяльності.

 

Список літератури

 

1.                Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи: курс лекцій. Модуль­не навчання / А. М. Алексюк. — К.: УСДО, 1993. – 554 с.

2.                Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. /                                 А. І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

3.                Мороз О.Г. Самостійна робота студентів / О. Г. Мороз // Навчальний процес у вищій педагогічній школі. — К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 157 с.

4.                Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / В. Л. Ортинський ; Львів. держ. ун-т внутр. справ . ─ К. : Центр учб. літ., 2009 . ─ 472 с.

5.                Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / З. Н. Курлянд,                           Хмелюк Р. І., А.В.Семенова та ін.; За ред.. З. Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

6.                Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. /                          М. М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2006. – 341 с.