Филологические науки / 1. Методика преподавания языка и литературы

Ст.викл. Рассолова Л.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Формування мовних компетенцій у навчанні англійської мови студентів економічних спеціальностей

Мета цієї статті полягає в тому, щоб ознайомити читачів з низкою проблемних завдань, що використовуються у формуванні мовної компетенції студентів та висвітити їх роль в оптимізації процесу навчання.

Створення проблемних завдань з іноземних мов є складною і специфічною роботою: викладання гуманітарних наук (літератури, історії, мови) традиційно не передбачає розв'язання задач. Потрібна велика підготовча робота, пов'язана, по-перше, з аналізом навчального матеріалу і з виділенням у ньому тих моментів, які можуть і повинні бути представлені у вигляді проблемних завдань, і, по-друге, зі складанням цих завдань. Робота ця, як показує практика, досить кропітка і трудомістка, але надалі затрачені зусилля цілком компенсуються. Застосування проблемного навчання іноземних мов у немовному ВНЗ є актуальним, оскільки воно за певних умов сприяє інтенсифікації професійно орієнтованого навчання. В численних роботах висвітлюється системно-логічний підхід до проблемного навчання, роль та місце проблемної ситуації, питання проблемного навчання різних видів мовленнєвої діяльності. Можна вважати, що теоретичні принципи проблемного навчання описані в літературі достатньо повно, але жодна теорія не може бути плідною, якщо вона не втілюється в конкретних навчальних матеріалах, в яких ці принципи використовуються системно й послідовно. Сьогодні можна із впевненістю стверджувати, що використання методу проблемного навчання є ефективним засобом раціональної організації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

В основі проблемного навчання лежить система питань (проблем, завдань), на які ті, хто навчають, мають готової відповіді. Сутність процесу навчання зводиться до створення ситуації, тобто проблемної ситуації, яка змушує учнів самостійно шукати розв'язання. Систематичне розв'язання проблемних завдань, пошук правильних відповідей на проблемні запитання, власна розумова діяльність студентів, мобілізація раніше отриманих знань – ось характерні ознаки проблемного навчання. При загальновживаному і поширеному пояснювально-ілюстративному методі викладання розв'язання завдань студентами здійснюється лише в порядку застосування в основному засвоєних знань. Проблемний метод навчання передбачає одержання і засвоєння нових знань, а саме в процесі розв'язання практичних і теоретичних завдань. Далеко не всі запитання є проблемними. Коли запропоноване завдання не може бути вирішене за відомою схемою, зразком, воно є проблемним, оскільки вимагає самостійного мислення і розв'язання, і саме воно дає студентам інтелектуальне задоволення від подолання труднощів, що позитивно впливає на формування стійких пізнавальних інтересів.

Відомо, що успішність читання значною мірою залежить від готовності студентів звертати увагу на змістову сторону прочитаного, не відволікаючись на подолання мовних труднощів. Студенти можуть належним чином виконати комунікативне завдання з читання, якщо мовні труднощі не перешкоджають процесу одержання інформації. Таким чином, оволодіння мовним матеріалом є самостійним, хоча й нерозривно пов'язаним з іншими, компонентом читання, який потребує ретельного опрацювання. Мовний матеріал, що підлягає засвоєнню, може опрацьовуватися як за допомогою традиційних видів завдань рецептивного й репродуктивного характеру, так і творчих вправ з проблемними завданнями, причому останнім слід віддавати перевагу. При введенні і закріпленні граматичного матеріалу проблемні завдання спрямовані на розвиток у студентів здатності аналітично мислити, самостійно і свідомо проникати у структуру мови, що вивчається, на розвиток уміння здійснювати порівняння, робити висновки з фактів. Цей етап включає роботу з: а) розпізнавання граматичних явищ за формальними ознаками; б) диференціювання його з подібними до нього явищами; в) співвіднесення форми з певним значенням.

Проблемні завдання на прогнозування помилки дають добрий результат: виконання таких завдань якщо не виключає повністю, то у всякому разі значно знижує можливість помилки і, крім того, розвиває уміння самостійно побачити проблему, сформулювати її і розв'язати. Щоб краще уявити відмінності проблемних завдань на засвоєння граматичного матеріалу від звичайних тренувальних, нагадаємо типові формулювання традиційних вправ: 1) Поставте слово в дужках у потрібній формі... . 2) Знайдіть (зазначену граматичну форму)... . 3) Перекладіть, звертаючи увагу на... . 4) Змініть за зразком... . 5) Заповніть пропуски прийменниками. 6) Утворіть форму множини від таких слів... . 7) Випишіть речення з дієсловами у формі... .

Проблемні вправи, що розвивають вміння самостійно розкривати виведені значення похідних слів, розпізнавати лексичні одиниці за формальними ознаками, швидко знаходити структурно-семантичні відповідності іноземної і рідної мов, враховуючи найбільш складні моменти засвоєння, дають можливість студентам через активний пошук прийти до самостійного висновку, усвідомлення, міцного запам'ятовування, вчать уважного ставлення до слова і механізму словотворення.

Аналізуючи основні причини помилок при семантизації похідних слів, методисти обґрунтовано зауважують, що підручники, якими зараз користуються, мало враховують критичні точки засвоєння суфіксів, труднощі усвідомлення їх категоріальної приналежності, виділення їх абстрактного значення. Безумовно, необхідна серія вправ, націлених на профілактику найбільш типових семантичних помилок.

Усвідомлене й уважне ставлення до слова і до будівельного елемента слова, вміння виділити абстрактне значення словотворчого елемента зумовлена тим, що у студентів виробляються навички розв'язання розумових завдань на лінгвістичному матеріалі. Не можна заперечувати корисність суто тренувальних вправ, однак стереотипність, одноманітність формулювань, повна відсутність творчого елемента нерідко нецікаве і штучне лексичне наповнення – все це робить їх малоефективними. Навряд чи цікаво виконувати такі завдання. Дозволимо собі послатися на абсолютно виправдану думку, що при всьому значенні репродукції, зловживання великою кількістю однотипних вправ, що зустрічаються у практиці навчання, послаблює інтерес учнів, а разом з тим і міцність засвоєння, яка далеко не завжди пропорційна кількості і частоті стереотипних вправ. Набагато ефективнішими є вправи, які варіюють умови здійснення способу діяльності, що засвоюється.

Із практики ми знаємо, що студенти не перекладають відомі їм мовні конструкції не через те, що не знають правила, а частіше за все через те, що не бачать і не впізнають їх у зв'язному тексті. А чи не корисніше поставити перед ними невелику розумову проблему, тобто запропонувати завдання під іншим кутом зору? Переваги проблемних завдань перед звичайними тренувальними, на наш погляд, очевидні. Щоб відповісти на проблемне запитання, необхідно не лише згадати певний програмний матеріал. Цим роль проблемних завдань не вичерпується: психологи виявили, що утримування у пам'яті тих чи інших знань залежить від напруження, яке викликається відповідним наміром або певною потребою. Чим більше матеріал наближається до мислення, тим краще він запам'ятовується.

Проблемні завдання також мають суттєве мотиваційно-спонукальне значення: їх творчий характер, новизна, тісний зв'язок навчальної і професійної основ – все це забезпечує позитивну установку студентської аудиторії. Не можна забувати, що підтримка інтересу до іноземних мов як до навчального предмета в умовах немовного ВНЗ залишається завданням першорядної важливості.

Література:

1. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И.Я.Лернер – М., 1981.

2. Лурия А.Р. Курс общей психологии / А.Р. Лурия. – М., 1980.