Падун К.Г.

Харківський національний університет внутрішніх справ,Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЗАХІСНОЇ ПОВЕДІНКИ СОЛДАТІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ НА РІЗНИХ ЄТАПАХ НЕСЕННЯ СЛУЖБИ

Дослідження проблеми особливості опоновуючей поведінки визначена тим, що відповідно до майбутньої відповідальністі, до військовослужбовців пред'являються високі вимоги в плані психічного здоров'я та психологічного благополуччя. Від адаптації (адаптація (від лат. Adaptacio)-пристосування) військовослужбовця до умов військової діяльності залежать його успішність цієї діяльності, психічні стани, що визначають адекватну поведінку, внутрішній психологічний комфорт, оптимальна взаємодія з навколишнім середовищем і вся система соціальних зв'язків особистості в умовах служби. Його стійка адаптація до нових і складних умов виступає гарантією успішного проходження військової служби. Однак практика показує, що прогнозування та забезпечення адаптації військовослужбовців до умов служби військовими психологами проводиться не в повній мірі: у 60% військовослужбовців, що проходять службу за призовом, діагностується її порушення . Незважаючи на очевидну практичну значимість, проблема вивчення особливостей адаптації, як уміння противостояти стресам, військовослужбовців є далеко не вивченою. Особливістю присвячених їй вітчизняних і зарубіжних досліджень є те, що вони проводяться в соціально або професійно стабільної середовищі, що володіє відносно стійкими нормами поведінки і діяльності людей. Алгоритм процесу адаптації, в основному, розглядається як освоєння цих норм та «вживання» в уже сформовані умови. Разом з тим, специфіка службово-бойової діяльності характеризується високою динамічністю, нестабільністю тих умов, в яких вона протікає. Інша частина наукових робіт, присвячених різним аспектам адаптації військовослужбовців до умов служби, не в повній мірі розкривають психофізіологічні і психологічні особливості адаптації до екстремальних умов діяльності та умов освоєння військової спеціальності. Однак у цих роботах залишилися не порушеними питання психологічних особливостей адаптації військовослужбовців на різних етапах службово-бойової діяльності та динаміка цих особливостей під впливом екстремально змінюються зовнішніх умов. Процес адаптації дорівнює майже постійно стресовий стан. Уміння ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями визначає ефективність їх майбутньої служби і скорочує вірогідність професійних деструктивних змін.

Теорія опанування особистості важких життєвих ситуацій (копінга) виникла в психології в другій половині XX ст. Форма поведінки, що відображає готовність індивіда вирішувати життєві проблеми, була названа копінг-поведінкою (від англ.to cope - впоратися, упоратися). Першим у 1962 термін «coping» використовував Л.Мєрфі . Пізніше він активно використовувався американським психологом Абрахамом Маслоу, який вважав, що копінг-поведінка протиставлене експресивної поведінки.

Незважаючи на різноманіття досліджень, присвячених проблемі копінг-поведінки, довгі роки вони, в основному, стосувалися фізичних та психосоматичних захворювань і вивчалися переважно зарубіжними авторами.

Ніл під копінгом має на увазі когнітивні і поведінкові спроби впоратися із специфічними зовнішніми або внутрішніми вимогами, які оцінюються як напругу або перевищують можливості людини впоратися з ними . Р.Лазарус [6, 38 с.] дає наступне визначення копінга: «прагнення до вирішення проблем, яке робить індивід, якщо вимоги мають величезне значення для його гарного самопочуття (як у ситуації, пов'язаної з великою небезпекою, так і в ситуації, спрямованої на великий успіх), оскільки ці вимоги активують адаптивні можливості ». Койн Дж. розглядає копінг як діяльність особи по підтримці або збереженню балансу між вимогами середовища і ресурсами, що задовольняють цим вимогам .Подібне зміщення у поняттях адаптації до несприятливих факторів дозволило розглядати копінг як центральної ланки стресу, як стабілізуючого чинника, який може допомогти особистості підтримувати психосоціальну адаптацію в період впливу стресу. Більш того, після виходу книги Р.Лазарус «Psychological stress and the coping process» в 1966р. сталася поступова зміна моделі стресу, розроблена Г. Сельє.

Масивне рух по пропаганді копінга почало формуватися в 60-ті роки роботами І. Джемс (1958), М. Арнольд (1960), Д. Механік (1962), Л. Мерфі (1962), Дж. Роттер (1966), Р. Лазарус, (1966).

У російській психологічній літературі термін перекладають, як адаптивне «совладающее поведение» або «психологическое овладение». Зазначимо, що відповідно до словника Володимира Даля [3] слово «совладание» походить від староруського «лад» (ладити) і означає справлятися, привести в порядок, підпорядкувати собі. Образно кажучи, «впоратися з ситуацією» - означає підпорядкувати собі обставини, порозумітися з ними.

Копінг-поведінка передбачає пристосування до обставин і вміння використовувати певні засоби для подолання емоційного стресу. При виборі активних дій підвищується вірогідність усунення впливу стресорів на особистість.

Набіулліна Р. Р., Тухтарова І. В на основі аналізу робіт різних зарубіжних авторів виділяють три основні підходи до поняття «копінг»: визначення копінга - як властивість особистості, щодо постійної схильності відповідати на стресову подію; розгляд копінга в якості одного із способів психологічної захисту, що використовується для ослаблення напруги.

Згідно Р.Лазарусу і С.Фолкману [9, 167 с.] копінг розуміється як динамічний процес, що постійно змінюються когнітивні і поведінкові спроби управляти внутрішніми і зовнішніми вимогами, які оцінюються як напружуючі або передбачаючи ресурси особистості [7, 3с.].

У будь-якому випадку, на думку авторів, успішна адаптація можлива тоді, коли суб'єкт в змозі об'єктивно і в повному обсязі сприймати стресор [4, 140с.].

Власна оцінка по відношенню до людських здібностей справлятися з життєвими подіями грунтується на попередньому досвіді дій у подібних ситуаціях, вірі в себе, на соціальну підтримку людей, самовпевненості та ризикованості.

Існує досить велика кількість різних класифікацій стратегій копінг-поведінки.

Виділяються наступні способи опоновуючий поведінки:

- рішеня проблем;

- пошук соціальної підтримки;

- уникнення.

У цілому більшість дослідників дотримуються єдиної класифікації способів опанування:

- Копінг, націлений на оцінку;

- Копінг, націлений на проблему;

- Копінг, націлений на емоції.

На підставі досліджень Фолкман, Лазарус [9, 167 с.] можна виділити три основних критерії, на яких будуються ці класифікації:

1. Емоційний / проблемний:

1.1. Емоційно-фокусований копінг, спрямований на врегулювання емоційної реакції.

1.2. Проблемно-фокусований, спрямований на те, щоб справитися з проблемою або змінити ситуацію, яка викликала стрес.

2. Когнітивний / поведінковий:

2.1. «Прихований» внутрішній копінг - когнітивне рішення проблеми, метою якої є зміна неприємної ситуації,яка викликає стрес.

2.2. «Відкритий» поведінковий копінг - орієнтований на поведінкові дії, використовуються копінг-стратегії, що спостерігаються в поведінці.

3. Успішний / неуспішний:

3.1. Успішний копінг - використовуються конструктивні стратегії, що призводять в остаточному підсумку до подолання важкої ситуації, яка викликала стрес.

3.2. Неуспішний копінг - використовуються неконструктивні стратегії, що перешкоджають подоланню важкої ситуації.

Людина, що опинилась в складній ситуації, може використовувати як одну, так і кілька стратегій опанування, тому кожна використовувана людиною стратегія копінга може бути оцінена по всім перерахованим вище критеріям. Таким чином, можна припустити, що існує взаємозв'язок між тими особистісними конструктами, за допомогою яких людина формує своє ставлення до життєвих труднощів, і тим, яку стратегію поведінки при стресі (совладания з ситуацією) він вибирає.

У той же час способи опанування мають на увазі необхідність проявити конструктивну активність, пройти через ситуацію, пережити подію, не ухиляючись від неприємностей.

Англійський психолог Д. Роджер в своєму опитувальнику вимірювання копінг-стилів виділив чотири чиника - раціональне і емоційне реагування, відстороненість і уникнення, маючи на увазі при цьому під емоційним реагуванням лише негативні переживання.

Стратегії поведінки розкриваються в різних формах адаптації, так як вона найтіснішим чином пов'язана з проблемою здоров'я.

Адаптація розглядається сучасними психологами як форма активної взаємодії людини з соціальним середовищем з метою досягнення його оптимальних рівнів за принципом гомеостазу і відрізняється відносною стабільністю.

Навіть в епоху високорозвиненою бойової техніки і доскональної зброї головна роль на війні належить солдату. Результати бойових дій в сучасних умовах багато в чому залежать від морально-психологічного стану особового складу, його здатності перенести військові тяготи і злигодні, долати страх в бою і зберігати волю до перемоги.

Немає нічого більш важливого для бойової готовності, ніж ставлення солдата до свого обов'язку, його бойовий настрій і поведінку на полі бою. Кожен воїн повинен свідомо готуватися до бойових дій, виробляти у себе психологічну стійкість і уміння битися в будь-яких умовах бойової обстановки.

Бойові дії, загроза для життя надають на воїна сильний вплив, вимагають від військовослужбовця психологічної стійкості, стійкості, ініціативи і дисципліни. У психологічно підготовлених військовослужбовців у бойовій обстановці з'являється характерне бойове збудження, загострює увагу, пам'ять і мислення, що сприяє активності та цілеспрямованості дій. У воїнів, достатньо підготовлених у психологічному та професійному відносинах, під впливом виникають у бою негативних почуттів і загального стану психіки може сповільнюватися реакція, порушуватися координація і стійкість рухів і дій, послаблюватися увагу і пам'ять. Це знижує і ставить під загрозу результативність їх діяльності. Серед найважливіших чинників морально-психологічного і психічних властивостей, що визначають поведінку солдата в бою, можна виділити: ступінь фізичного і душевного перевтоми; вплив стресу; наявність почуття страху; бойовий настрій[1,2]. Все це залежить від процессу адаптації в армії.

Двічі на рік згідно з Законом України “Про загальний військовий обов’язок та військову службу” в частини надходить поповнення. Як пройде становлення молодих солдат, наскільки швидко вони зуміють стати надійною зміною звільненим у запас, залежить від того, як офіцери врахують особливості та закономірності початкового періоду служби, який заведено називати адаптацією.

Адаптація – слово латинського походження, що означає пристосування організму, органів почуття до оточуючих умов. Стосовно військової служби це означає що кожний молодий воїн змушений пристосовуватись, перестроювати свою психіку, поведінку звички відповідно до її вимог. Подобається йому чи ні, але він, ставши солдатом, зобов’язаний суворо виконувати чіткий розклад денний, накази командирів, стійко переносити фізичні навантаження, звикати до військового колективу. Зрозуміло, що на початку служби до таких змін у своєму житті солдат не готов.

Щоб полегшити та прискорити його адаптацію, офіцерам, прапорщикам і сержантам дуже важливо розібратись в її суті. Це дає ключ до розуміння діалектичного взаємозв’язку між особистістю воїна і тими умовами, в яких проходить його службово-бойова діяльність, і дозволяє зробити принциповий.

Висновок: на процес адаптації молодого воїна впливають за двома напрямами.

По-перше, впливають на внутрішні особисті фактори, мотиви поведінки військовослужбовця, характер, підготовка, індивідуальні особливості. По-друге, удосконалюють зовнішні фактори життя, побут підрозділу, умови бойової та патрульно-постової служби, її організацію, стиль керівництва, морально-психологічний клімат в колективі.

Розрізняють кілька типів адаптації. Найбільш характері із них три:

-біофізіологічна (акліматизація, звикання організму до нових умов життєдіяльності : клімату, іншої їжі і тому подібне);

-соціально-психологічна (входження у військовий колектив, оволодіння статутними нормами взаємовідносин та інше);

-професійна (оволодіння системою службових знань навичок та вмінь ).

Звикання молодого воїна до нових умов починається на навчальних зборах. У цей період може викликати ускладнення біофізіологічна адаптація, особливо якщо новачки слабі фізично. Тому на перших порах навантаження нарощують поступово і уважно слідкують за здоров’ям військовослужбовців. В цей період позитивний вплив має передбачений у денних розкладах час на відпочинок.

Також оперативно реагують на незначні, на перший погляд, відхилення у фізичному стані молодих солдатів. Критеріями біофізіологічної адаптації, як правило, є хороший настрій військовослужбовців, фізична активність, відсутність скарг на погане самопочуття і тому подібне. І навпаки, зриви в поведінці, нудьга за домівкою, замкнутість та пасивність, часте перечитування листів від батьків та близьких, поганий апетит і порушення сну, відставання в навчанні свідчить про те, що звикання до військової служби ще не скінчилось і проходить важко. На таких солдат звертають особливу увагу.

Внутрішній світ воїна виявляється в його поглядах, установках стосовно різних життєвих ситуацій. Оцінюючи їх, не забувають, що у молодої людини до армії вже склалась система інтересів, устремлінь, норм та звичок. На їх формування велике значення мали ті умови, в яких він ріс, виховувався, вивчився працював. Згідно із статутом та вимогами Директиви командуючого ВВ МВС України №21-99 року офіцери повинні знати все це. І тут рішуче значення має добре налагоджена індивідуально виховна робота.

Відомо, що фізіологічним механізмом наших навичок, вмінь, звичок виступає динамічний стереотип – система умовно-рефлекторних зв’язків, що утворюються в мозку як наслідок відповідних умов життя. Різка зміна його тягне злам стереотипів, які склалися раніше, і утворення нових, що пов’язано з великою затратою нервової енергії і постійними психічними перевантаженнями. В цих умовах не кожний воїн може терміново перестроїтись. Тому офіцери, вихователі у цей час надають своєчасну і дієву допомогу новачкам, мобілізують їх на подолання труднощів, вкушають віру у свої сили, своєчасно відзначають , нехай і невеличкі, їхні успіхи.

Система стосунків у армійському колективі, соціальне значення захисника Вітчизни, обов’язки якого виконує воїн, передбачає соціально-психологічну адаптацію. Під час її проходять зміни і вдосконалюються погляди і установки, інтереси, переконання молодого солдата. В цей відповідальний період цілеспрямованою роботою є формування глибокого осмислення державного значення і важливості завдань, які покладені на ВВ МВС України, та свого місця в їх вирішенні. Досягнення такої мети повністю залежить від рівня підготовки офіцерів виховних структур, які призначаються на збори по підготовці молодих солдатів.

Навчання та виховання молодих солдат довіряють кращим офіцерам, які володіють твердими педагогічними навичками. При цьому враховується одна із обов’язкових, що забезпечує успіх становлення молодих солдат, - особистий приклад командира. Крім того, особливу увагу приділяють підготовці та проведенню триденних методичних зборів з офіцерами, прапорщиками й сержантами ротної ланки з метою розгляду форм і методів вивчення найбільш складних тем, практики індивідуального виховання. проблем формування здорового морально-психологічного клімату у військових колективах.

Перелічені заходи сприяють формуванню у молоді правильних поглядів і уявлення про службу, її державне значення, підвищують відповідальність за оволодіння майстерністю.

У військових умовах дуже велике значення набуває професійна адаптація. Досвід засвідчує, що на навчальних зборах молоді солдати, як правило, з великою відповідальністю ставляться до вивчання військової справи. зброї та техніки, виявляючи при цьому справжній інтерес. Тут як ніде багато залежить від керівника занять, який має подавати навчальний матеріал захоплююче, образно, вміло сполучати пояснення з наказом, спонукати до активності та самостійності. Виправлення помилок, офіцери та прапорщики,чи інші вихователі, намагаються робити шляхом повторного роз’яснення, та терпеливісттю у навчанні підлеглих поєднують з методичною майстерністю.

Адаптація молодих солдат продовжується і в підрозділах куди вони приходять після закінчення навчальних зборів. Тут на перший план висуваються питання вводу в бойову службу та життя військових колективів. У цей період укладається система взаємовідносин: з’являються нові командири, воїни різних строків служби, є особливості в розкладі денному, житті побуті колективу.

На цьому стані підвищується навантаження на психіку, що потребує від воїнів більших моральних сил, службової майстерності, психологічної підготовки, вміння діяти в складних умовах. Практика свідчить, що в перші два місяці перебування в роті у деяких військовослужбовців виникає підвищена напруга, яка іноді призводить до нервово-психічних розладів. Не знаходячи виходу, деякі з них самовільно залишають підрозділ. В зв’язку з ним необхідно стимулювати зусилля самого воїна налаштовувати його на переборювання труднощів, формування в собі необхідних якостей, на виробку вміння управляти собою в складних ситуаціях. Це вимагає від офіцерів постійної уваги до молодих солдат, а також введення їх у службу з поступовим підвищенням навантаження. Неможливо недооцінювати важливість адаптації до статутних взаємовідносин. Як нещодавно показали підсумки соціологічного дослідження молодого поповнення, призвано 60% мають труднощі вживання у військовому колективі. І це невипадково: у молодих воїнів у цей час проходить процес оволодіння новою соціальною роллю в колективі, що пов’язано з процесом самоствердження формування життєвої позиції завоювання авторитету.

Передовий досвід потверджує, що адаптація проходить швидше, легше, коли у військовому колективі підтримується статутний порядок, здоровий моральний мікроклімат, діють закони дружби, товариства, справедливі вимоги командирів до підлеглих, повага їх особистої гідності, де молоді воїни відчувають себе повноправними особами однієї сім’ї.

Все це дозволяє прискорити адаптацію молодих воїнів до служби. Хоча не для всіх вона проходить однаково, як правило, вона затягується у тих, хто має слабку фізичну підготовку або переніс захворювання. В цих випадках необхідні додаткові міри, в тому числі і медична допомога, проведення комплексу психопрофілактичних заходів.

Призив на військову службу – переломний період у житті кожного юнака. І дуже важливо щоб його адаптація проходила поступово, безболісно. В цьому застава подальших успіхів воїна в службі та навчанні.[5,8]

Досліджуючи особливості псіхозахисної поведінки військовослужбовців армії на початку та у кінці службі використовувалися такі методики, як «Індикатор копінг-стратегій Д. Амірхан» , «Діагностика типологій психологічного захисту Р. Плутчик в адаптації Л. І. Вассермана, О. Ф. Еришева, Є. Б. Клубова і д.р. » та «Діагностика імпунитивної поведінки у конфліктних ситуаціях».

Були отримані такі результати за методикою «Індикатор копінг-стратегій» За шкалами: рішення проблем, пошук соціальної підтримки, уникнення проблем, не виявлено значущіх відмінностей.

За методикою «діагностика типологій психологічного захисту» за шкалами «A-заперечення» (82,3±19,08 та 84,04±16,62), «В-витіснення» (58,43±31,94 та 60,74±28,06), «C-регресія» (34,91±28,27 та 45,83±28,75 ), «E-проекція» ( 51,26±31,36 та 61,96±27,65 ), «F-заміщення» (51,43±29,66 та 64,96±30,26 ), «G-інтелектуалізація» (62±25,78 та 49,39±27,36 ), «H-реактивне утворення» (47,3±27,32 та 54,65±26,93 ) не виявлено значущих відмінностей між результатами показників на початку и на кінці служби .

За шкалою «D-компенсація» (63,7±23,82 та 76,74±19,32) виявлені значущі відмінності, при <0 , 01.

За методикою «Діагностика імпунитивної поведінки у конфліктних ситуаціях» є відмінності за шкалами «вираження почутів» (1,26±1,01та 2,04±0,97) при <0,001 , «відволікання» (0,61±0,83 та 1,43±1,12) при ≤0,05, « поетапні дії» (0,52±0,66 та 1,17±0,93) при ≤0,05, «відхід» (0,52±0,66 та 1,09±0,79 ) при ≤0,05.

Можемо зробити висновок, що військовослужбовці, як на початку, так і у кінці служби використовували такі копінг-стратегії, як рішення проблем, пошук соціальної підтримки, уникнення проблем. Це є добре,бо використання усіх стратегій веде до рішення проблем,в залежності від ситуаціі потрібно використовувати належну, необхідну стратегію.

Військовослужбовці з часом почали використання такого психологічного захисту,як «компенсація», ми можемо припустити,що це є відголосок тієї армійської ситуаціі в якій знаходяться військовослужбовці. Вони не можуть реагувати,поводитися, як вони хочуть,є правила,статут, і тому вони компенсують це, як хто може і де може,зазвичай коли мають вільний час (наприклад час у звільненні).

Військовослужбовці на кінці служби почали більше використовувати паліативну поведінку,внутрішне психологічне пристосування до конфлікту з метою обмеження його нервових, емоційних витрат за допомогою таких поведінкових форм, як «вираження почутів» ,«відволікання» , «відхід»,що заміщає діяльність. Використання такої поведінки найбільш доцільно при нерозв’язних конфліктах, і може буди доречною у армії. Також використовують таку адаптивну поведінку,як «поетапні дії»,що говорить про не повне відхилення від рішення конфлікту,а про побудову плану для поступового рішення.

Тему опановуючей поведінки можно розробляти ще більш, розкриваючи усі аспекти та різномаїття особливостей її використання. Також цікавою та найменш разкритою є теми «адаптації військовослужбовців до армії», «адаптація після армії», «особливості взаємовідносин в армії» та багато інших стосовно армії та військовослужбовців.

Література:

1. Военная психология: учеб.-мето. пос./[Абдурахманов Р.А.,Анцупов А.Я. и др.]. Москва, 1996.

2. Вольф К.М. Из дневника командира полка./К.М. Вольф//Военный сборник.1908.№6.

3. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика. 1995.

4. Исаева Е. Р. Копинг-механизмы в системе приспособительного поведения больных шизофренией : дис…канд. психол. наук./ Исаева Е. Р. СПб., 1999.- С.140.

5. Караяни А.Г. Психологические особенности боевых действий военнослужащих в различных видах боя и в условиях применения ОМП/ А.Г.Караяни // Военная психология: методология, теория, практика. М., 1998.

6. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования.// Эмоциональный стресс/ Под.Ред. Л.Леви.-Л.: Медицина, 1970.- С.38-44.

7. Набиуллина Р. Р. Механизмы психологической защиты и совладания со стрессом .Учеб.пособие. /Набиуллина Р. Р., Тухтарова И. В./,-Казань: Казанская Государственная Медицинская Академия, 2003.- С 3.

8. Профессиональная адаптация молодых военнослужащих к воинской среде: науч.конф./Бондаренко О.М.//Кубанский государственный университет.

www.sworld.com.ua/index.php/ru/pedagogy-psychology-and-sociology-311/corrective-and-social-pedagogy-311/7424-professional-adaptation-of-young-soldiers-to-military-environment

9. Lazarus R.S., & Folkman S. Stress, Appraisal and Coping. New York: Springer, 1984.-Р. 167-169.