док. психол. наук, доц. Кузікова С.Б., студентка Івасенко М.Г.

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Умови сучасного життя по праву називають екстремальними і такими, що спричиняють розвиток стресу. Це пов'язано з багатьма факторами і загрозами, у тому числі суспільно-політичними, інформаційними, соціально-економічними, екологічними, природними та ін. Тому сучасна психологія виявляє підвищений інтерес до такої інтегративної властивості особистості, як життєстійкість, у деяких джерелах - життєздатність. Вивченням цього феномену займалися А.А. Богданов, І.І. Шмальгаузен, К. Поппер, У. Єшбі, Н.Ф. Реймерс,

Хобфолл і Во, М. Унгар, К. Левін, С. Мадді і Д. Кошаба, П. Уільямс, Д. Вібе і Т. Сміт, Д.О. Леонтьєв, О.І. Рассказова та ін.

Про феномен життєстійкості (hardiness) і його значення для людини вперше заговорив американський психолог С. Мадді, з точки зору якого поняття «життєстійкість» відображає психологічну живучість і розширену ефективність людини, пов’язану з її мотивацією до подолання стресогенних життєвих ситуацій [2]. Термін «життєздатність» (resilience) буквально перекладається як гнучкість, пружність, еластичність, стійкість (до зовнішніх впливів) і як здатність швидко відновлювати здоровий фізичний і душевний стан [5, c. 291]. Існує низка визначень поняття «життєстійкість (життєздатність)». Найбільш поширеним є розуміння цього поняття як здатності до розвитку, виживання і самостійного існування [5, c. 291-295]. Д.О. Леонтьєв вважає, що дана властивість особистості характеризує міру здатності особистості витримувати стресову ситуацію, зберігаючи внутрішню збалансованість і не знижуючи успішність діяльності [1].

Життєстійкість представляє собою систему переконань про себе, світ, відносини із світом. Життєстійкість людини пов’язана із можливістю подолання різних стресів, підтримкою високого рівня фізичного і психологічного здоров’я, а також з оптимізмом, самоефективністю, суб’єктивною задоволеністю власним життям, здатністю до неперервного особистісного саморозвитку [3].

За С. Мадді, життєстійкість (“hardiness”) складається з трьох компонентів: залученість, контроль та прийняття ризику. Перша складова життєстійкості - «залученість» – важлива характеристика ставлення людини до себе, оточуючого світу та характеру взаємодії з ним, яка дає сили та мотивує її до самореалізації, лідерства, здорового способу думок та поведінки; дає можливість відчувати себе значущою і достатньо цінною, щоб повністю включитися в розв’язання життєвих завдань, не звертаючи увагу на наявність стресогенних факторів та змін. Другий компонент життєстійкості – «контроль». Контроль за обставинами організує пошук шляхів впливу на результати стресогенних змін, в противагу впаданню в стан безпорадності та пасивності. Третя складова життєстійкості – «прийняття ризику» - допомагає людині бути відкритою до оточуючого світу, інших людей, суспільства. Суть її полягає в сприйнятті особистістю життєвих подій та проблем як виклику і випробування особисто для себе. С. Мадді підкреслює важливість вираженості всіх трьох компонентів для збереження здоров’я, оптимального рівня працездатності та активності в стресогенних умовах [2]. Проте можна говорити як про індивідуальні відмінності вираженості кожного з трьох компонентів у складі життєстійкості, так і про необхідність їх узгодженості між собою.

З метою вивчення рівня прояву компонентів життєстійкості в осіб юнацького віку було проведено експерементальне дослідження за допомогою тесту «Життєстійкість» С. Мадді в адаптації Д.О. Леонтьєва, О.І. Рассказової [4]. Вибірка складалась із 40 (20 – здорових, 20 хронічно хворих) осіб 18-20 років, серед них 25 – дівчат і 15 – хлопців. Обчислення середнього значення субшкал у вибірці, показало, що складова життєстійкості «залученість» особами юнацького віку оцінюється в 33,72 балів (середнє 37,64, стандартне відхилення 8,08), складова «контроль» в 22,05 балів (середнє 29,17, стандартне відхилення 8,43), складова «прийняття ризику» в 13,01балів (середнє 13,91, стандартне відхилення в 4,39), загальний показник 68,78 балів (середнє 80,72, стандартне відхилення 18,53). Ці значення в деякій мірі співпадають з нормативними показниками, які вичислив Д.О. Леонтьєв. За результатами дослідження найбільш високі значення має шкала «залученість», що свідчить про наявність в осіб юнацького віку таких особистісних характеристик як цілеспрямованість, самомотивація, особистісна креативність та задоволеність життям. Дослідження також показало, що особи юнацького віку з високим рівнем життєстійкості мають високу схильність до ідеалізації навколишнього світу. Їм притаманна здатність до створення ідеального суб’єктивного світу, який мотивує їх до знаходження сенсу у власному житті і до самоорганізації власної соціальної активності.

Цікавим і таким, що має прикладну цінність результатом дослідження було отримання більш високого значення загального показника життєстійкості в осіб які мають хронічні захворювання, порівняно з його значеннями у здорових юнаків. Особи юнацького віку з високим показником життєстійкості, навіть при наявності хронічного захворювання, успішніше адаптуються до труднощів середовища, що відбувається завдяки їх впевненості у власних силах, наявності більшого досвіду і навичок подолання труднощів. Вони здатні протистояти бідам які очікують їх. В більшості випадків в їх картині світу хвороба відходить на інший план, вони живуть теперішнім життям і намагаються діяти, як цілком здорові. Такі особи часто демонструють свою компетентність, потрапляючи у стресові ситуації, або ж повертаються до попереднього здорового рівня компетентності після травматичного стану або стресу.

Виснуючи важливо зазначити, що життєстійкість осіб юнацького віку не є універсальною або фіксованою особистісною характеристикою. Її значення змінюється в залежності від виду стресу, його контексту, а також соціально-психологічних умов життєдіяльності.

Таким чином, життєстійкість – це здатність людини долати труднощі і перешкоди, виходячи з них більш сильною і досвідченою. За нашою позицією, основною умовою життєстійкості, ефективного функціонування людини в бурхливому і постійно мінливому світі є вміння конструктивно реагувати на ці зміни, перебудовуватися і, в остаточному підсумку, постійно позитивно змінюватися, саморозвиватися. Завдання психолога полягає в тому, щоб навчити юнаків такому способу взаємодії зі світом [3].

Література:

1. Абульханова К. А., Березина, Т.Н. Время личности и время жизни. СПб. : Алетейя, 2001. 89 – 134 с.

2. Александрова Л.А. Концепции жизнестойкости в психологии // Сибирская психология сегодня. Сб. научн. Трудов. Вып. 2 / Под. ред. М.М. Горбатова, А. В. Серого, М. С. Яницкого. Кемерово: Кузбассвузизда, 2004. - С. 82-90.

3. Кузікова С.Б. Психологічні основи становлення суб'єкта саморозвитку в юнацькому віці [Текст] : монографія / С. Б. Кузікова ; Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка. - Суми : МакДен, 2012. – 410 с.

4. Леонтьев Д.А., Рассказова Е.И. Тест жизнестойкости. – М. : Смысл, 2006. – С. 3-63.

5 Махнач А. В., Лактионова А. И. Жизнеспособность подростка : понятие и концепция / А. В. Махнач, А. И. Лактионова // Психология адаптации и социальная среда. Современные подходы, проблемы, перспективы ; отв. ред. Л. Г. Дикая, А. Л. Журавлев. – М. : Изд-во "Институт психологии РАН", 2007. – С. 290–312.