Технические  науки/13. Охрана труда

 

Козій І.О.

науковий керівник -  Ткаченко І. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

 

Охорона праці жінок

 

Анотація. У статті досліджено проблемні питання охорони праці жінок. Проаналізовано особливості правового регулювання праці жінок в Україні. Визначено проблемні питання щодо порушення та захисту праці жінок в України. Наведено пропозиції щодо їх усунення.

Аннотация. В статье исследованы проблемные вопросы охраны труда женщин. Проанализированы особенности правового регулирования  женского труда в Украине. Определены проблемные вопросы нарушения и защиты охраны труда женщин в Украине. Приведены предложения по их устранению.

Summary. This paper investigates the problematic issues of women's work. The peculiarities of legal regulation of women in Ukraine. Identified the issue of infringement and protection of women in Ukraine. The proposals to address them.

Ключові слова. Охорона праці, важкі умови, нічна робота,  підземні роботи.

 

Положення Конституції України, прийнятої в 1996 р., відображають зобов'язання країни щодо міжнародного права. В Основному законі вказано, що «не може бути привілеїв чи обме­жень за ознаками раси, кольору шкіри, полі­тичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майно­вого стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Ст. 24 Конститу­ції України гарантує, що: рівність прав жінки та чоловіка забезпечується: а) наданням жін­кам рівних з чоловіками можливостей у гро­мадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; б) спеціальними за­ходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; в) створенням умов, які надають жінкам можливість поєдну­вати працю з материнством; г) правовим захи­стом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям [1].

Отже, рівно­правність жінок у сфері трудових відносин забезпечується надан­ням їм рівних з чоловіками можли­востей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї. Разом з тим, враховуючи фізіологічні особ­ливості жіночого організму, зако­нодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні пев­них робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і перева­ги. Необхідність встановлення спеціальних правил обумовлена піклуванням держави про охорону материнства і дитинства, про створення умов, сприятливих для здоров’я, які дозволяють жінкам поєднувати працю з материнством та сімейними обов’язками. 

Дане питання досліджувало багато вчених. Серед них такі як Бородай В.П., Марчишина Є.І., Мельник О.В.,  Чорноус О. В. та ін.

Метою даної статті є дослідження охорони праці жінок.

Вимоги до умов жіночої праці більш суворі у зв'язку з анатомічними і фізіологічними особливостями жіночого організму. Жінки сильніше реагують на вібрацію, іонізацію, певні хімічні отрути, зайве фізичне напруження, ніж чоловіки, що опинилися в тих же умовах. Особливо яскраво несприятливий вплив виражається в період вагітності, лактації та клімаксу. У зв'язку з тим, що без жіночої праці не обходиться жодне виробництво, і з метою збереження здоров'я і працездатності працюючих жінок, існуючим законодавством передбачені певні обмеження по навантаженню та видами робіт, а також деякі додаткові права для працівників жіночої статі.

Так, законодавчо закріплено заборону застосування жіночої праці на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах [2]. Міністерство охорони здоров’я затвердило Перелік виробництв, професій і робіт із тяжкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється праця жінок. Хоча Перелік складений за галузями народного господарства (металообробка, гірничі роботи, чорна металургія, хімічне виробництво, будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи тощо), він застосовується незалежно від того, на підприємствах яких галузей є ці виробництва, професії і роботи.[4].

Кабінет Міністрів України по­становою від 27 березня 1996 р. № 381 затвердив програму вивіль­нення жінок із виробництв, пов'я­заних з важкою працею та шкідли­вими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час. Припинено, починаючи з 1996 p., прийняття на навчання жінок за професіями, передбаченими "Пе­реліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умо­вами праці, на яких забороняється застосування праці жінок".

Держава нама­гається не допускати застосування праці жінок на  підземних роботах і на будівництві підземних споруд, за винятком жінок, які займають керівні пости і не виконують фізич­ної роботи та жінок, які зайняті санітарним та побутовим обслуго­вуванням; жінок, які проходять курс навчання та допущені до ста­жування у підземних частинах ста­жування; жінок, які повинні спуска­тися час від часу у підземні частини підприємств для виконання нефізичних робіт

Ст. 10 За­кону України "Про охорону праці» забороняє застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких їх видів (нефізичні роботи чи роботи по санітарному і побутовому обслуговуванню) [3]. Так, забороняється жіноча праця на підземних роботах у гірничодобувній промисловості і на будівництві підземних споруд. Жінки можуть працювати на посадах начальників (директорів), головних інженерів шахт по добування вугілля, рудних і нерудних копалин підземним способом, на будівництві метрополітена, тунелів, шахтобудівельних управлінь, їх замісників і помічників; головних інженерів, інженерів, техніків та інших керівних інженерно-технічних робітників і службовців, які не виконують фізичної роботи; головних, старших і дільничих маркмейдерів; робітників науково-дослідних організацій і установ, навчальних закладів, лікарів, середнього і молодшого медперсоналу інших робітників, зайнятих санітарним обслуговуванням; буфетчиць, робітниць по виготовленню питтєвої води; робітниць, зайнятих побутовим обслуговуванням і деяких інших.

За жінками, звільненими від підземних робіт, зберігається безперервний трудовий стаж при поступленні на іншу роботу після звільнення від підземної роботи чи після закінчення навчання (перекваліфікації), якщо перерва в роботі була не більше 6 місяців. За ними зберігається право користування житловою площею, дитсадками і яслами за місцем колишньої роботи.

Закон встановлює обмеження підйому, переноски і переміщення важких речей жінками. Так, ст.174 КЗпП забороняє вагу, що перевищує встановлені межові норми. Вказані норми передбачають: а) граничну масу одиночної ваги, що переміщується і пересувається; б) сумарну масу вантажів, що переміщуються під час зміни; в) граничну масу вантажа  при умові чергування з іншою роботою [2].

Не допускається нічна ро­бота й інших жінок, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою не­обхідністю і дозволяється як тим­часовий захід. Перелік цих галузей й видів робіт із зазначенням мак­симальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверд­жується Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Ці обмеження на роботу у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на під­приємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.

Українським законодавством встановлено полегшені умови праці у зв`язку з материнством. Правова система охорони материнства і дитинства у сфері праці включає встановлення: підвищених гарантій при прийомі і звільненні  з роботи вагітних  жінок і жінок, які мають дітей у віці до трьох років, полегшених умов праці (заборона притягувати до роботи у нічний час, до надурочних робіт, до робіт у вихідні дні, направляти у відрядження, встановлення необхідності переведення вагітних жінок на більш легкі роботи); додаткових пільг у зв`язку з материнством (надання відпусток по вагітності та пологам, перерв на годування дитини, відпусток по догляду за дитиною); максимально сприятливих режимів праці для жінок, які мають дітей, таких як: застосування неповного робочого часу, гнучкого графіку роботи.

Відповідно до ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до ме­дичного висновку знижуються нор­ми виробітку, норми обслуговуван­ня або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнь­ого заробітку за попередньою ро­ботою. При підшуканні легшої ро­боти вагітна жінка вивільняється від роботи з несприятливими ви­робничими чинниками із збере­женням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього ро­бочі дні за рахунок підприємства.

Необхідно наголосити, що у випадку більш високого заробітку по роботі, на яку переводиться жінка, їй виплачується фактичний заробіток.

Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років,  не можуть залучатися до роботи у нічний час, до надурочної роботи і направлятись у відрядження. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, не можуть залуча­тись до надурочних робіт або на­правлятись у відрядження без їх згоди.

У зв'язку з вагітністю і полога­ми жінкам надаються соціальні відпустки, їх тривалість становить 70 календарних днів до пологів і 56 - після. У разі ненормальних по­логів або народження двох чи більше дітей відпустка після по­логів надається тривалістю 70 ка­лендарних днів. Дні відпустки по вагітності і пологах обчислюються сумарно і надаються жінкам пов­ністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Дуже важливо, що пільги, які надаються жінкам у зв`язку з материнством, поширюються на батьків, які виховують дітей без матері, а також на опікунів (піклувальників) неповнолітніх. Це є правильним, так як на цих осіб лягає весь тягар по вихованню дитини. Вони виконують материнські функції, тому й необхідно надати їм такий режим праці і такі гарантії захисту прав як і жінкам.

Проте, не дивлячись на досить поширений перелік законодавчо-захисних обмежень щодо охорони праці жінок, праця жінок часто залишається незахищеною. Встановлення пільг та переваг, передба­чених законодавством про працю, підірвали конкурентноздатність жіночої робочої сили на ринку праці. Утримувати працівників, які  мають багато пільг, роботодавцю невигідно, тому примусити їх брати жінок на роботу в сучасних умовах досить складно.

Підприємства, що подають заявки в служби зайнятості, які друкують оголошення про прийом на роботу, якщо і не обумовлюють статі працівника, перевагу віддають усе ж таки чо­ловікам. Оголошення про вакансії з такими вимогами, як «молода жінка від 18-ти до 30-ти років, приваблива зов­нішність» є звичайним явищем.  Зауважимо, що Державна служба зайнятості підтримує таку дискримінацію, розміщуючи оголошення про наявні вакансії із зазначенням бажаної статі працівника та навіть вимагаючи від роботода­вців указувати їх побажання щодо статі канди­датів на посади.

У той же час відповідно до ст. 22 КЗпП України забороняється необгрунтована відмова в прийомі на роботу. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні і припиненні трудового договору залежно від статі не допускається. 55 % керівників за­дають жінкам, що бажають одержати роботу, додаткові питання, наприклад про сімейні обов'язки, хоча це є порушенням ст. 25 КЗпП України та ст. 17 Закон України «Про забезпе­чення рівних прав та можливостей жінок і чо­ловіків», що забороняє вимагати від осіб, що наймаються на роботу які-небудь дані, надання яких не передбачене законодавством.

Отже, встановлення надійних гарантій охорони праці жінок являє собою складну проблему.

Потрібно підкреслити, що порушення щодо охорони праці жінок не зникнуть самі по собі, так само і ринкові відносини не забезпечать її ліквідацію. Тож для поліпшення в цій сфері потрібно ви­користовувати добре продумані, цілеспрямова­ні та послідовні зусилля і політичні рішення всіх заінтересованих сторін протягом тривало­го періоду часу.

Ми вважаємо, що насамперед необхідно посилити юридичну відповідальність за порушення охорони праці жінок, забезпечити відсутність дискримінаційної практики прийо­му на роботу, передбачити відповідальність посадових осіб за застосування в оголошеннях про вакансії статі пра­цівників.

 

Список використаних джерел:

 

1.     Конституція України. - К.: Українська правнича фундація, 2011. - 56с.

2.     Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В. М. Вакуленко, О. П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997.

3.     Закон України “Про охрону праці” від 14.10.1992 р. із наступними змінами і доповненнями //Відомості Верховної Ради. - 1992. - №49. - Ст.668.

4.     Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок від 29.12.1993 р., затверджений наказом Міністерства охорони праці № 256 //Законодавство України про охорону праці.Т.3. К., 1995.

5.     Марчишина Є.І.  Охорона праці жінок / Є.І. Марчишина, В.П.Бородай,  О.В. Мельник // Сучасне птахівництво.-2010.-№3/4.-С.48.

6.     Чорноус О. В.  Сучасні проблеми жінок у сфері трудових правовідносин / О. В. Чорноус  // Право і безпека. 2012. № 3 (45).-С.289- 292.