УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗАКОРДОННИХ МЕТОДИК АНАЛІЗУ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА-ПОЗИЧАЛЬНИКА БАНКУ

УДК Васильєва Н.О.

Магістрант 2 року навчання

Фінансового факультету ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Анотація. У статті висвітлені та узагальнені закордонні методики аналізу кредитоспроможності підприємства. Запропоновані методи введення даних методик для підприємств в Україні.

Аннотация. В статье отражены и обобщены зарубежные методы анализа кредитоспособности предприятия. Предложены методы внедрения данных методик для предприятий в Украине.

Annotation. The article describes and summarizes the methods of analysis of the creditworthiness of the foreign enterprise. The methods of implementing these techniques for enterprises in Ukraine.

Ключові слова: кредитоспроможність підприємства, підприємство-позичальник банку, аналіз закордонних методик.

З переходом до ринкових відносин однією з найважливіших проблем організації кредитування є оцінка банком фінансового стану підприємств, зокрема їх кредитоспроможності. Це пояснюється тим, що в умовах реорганізації банківської системи, переходу банків на госпрозрахунок, посилення ролі кредитування, з появою нових форм власності збільшився ризик неповернення кредитів. Усе це потребує оцінки кредитоспроможності при укладенні кредитних угод, вирішення питання про можливості та умови видачі кредиту [1].

Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методик їх визначення банк документально відображає в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.

Метою дослідження кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Основними завданнями аналізу кредитоспроможності підприємства є:

1) оцінення динаміки показників фінансового стану;

2) виявлення впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів на показники фінансового стану;

3) аналіз грошових потоків фінансового стану;

Існує багато методик аналізу фінансового стану клієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргу. У практиці банків США застосовується “Правило п’яти С”, у якому критерії відбору клієнтів позначені символами, що починаються з літери “С ”:

1) customer’s character (характер позичальника) його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;

2) capacity to pay (фінансові можливості);

3) capital (капітал, майно);

4) collateral (забезпечення); current business conditions (загальні економічні умови).

В англійській економічній літературі принципи кредитування визначаються абревіатуро CAMPARI, що означає: С (character) - характеристика клієнта; A (ability) - здатність до погашення позики; M (margin) - маржа (дохідність); P (purpose) – мета кредиту; A (ammount) - розмір позики; R (repayment) - умови погашення позики; I (insurance) - страхування ризику непогашення позики.

У Англії ключовим словом, в якому зосереджені вимоги при видачі позик позичальникам є термін "PARTS", що включає: purpose - призначення, мета; amount - сума, розмір; repayment - оплата, повернення довга і відсотків; term - термін; security - забезпечення, застава.

А в Україні найбільш популярною методикою є рейтингова оцінка CAMELS, що означає С (capital adequacy) – достатність капіталу, A (Asset quality) – якість активів, M (Management) – менеджмент, E (Earnings) – надходження, L (Liquidity) – ліквідність, S (Sensitivity) – чутливість до ринкового ризику. [3]

Ці методи оцінювання кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих і ділових якостей клієнта.

Методика оцінки доцільності надання кредиту банку, є розроблена не тільки іноземними, а й українськими банками для визначення платоспроможності підприємств, яким надаються кредити, оцінки припустимих розмірів кредитів та строків їх погашення. Дана методика призначена для оцінки фінансового стану юридичних осіб (далі - позичальник) з метою визначення їх кредитоспроможності, а також ризиків видачі кредитів. Методика передбачає об’єднання суб’єктивних факторів, що формуються на підставі заповнення анкет, а також об’єктивних даних, які отримують на підставі фінансової звітності. Це забезпечує єдиний підхід, визначеність та оперативність при вирішенні питань оцінки доцільності видачі кредитів.

Застосування методики сприяє обґрунтованому вибору більш надійних позичальників для видачі кредитів і, таким чином, сприяє зменшенню загальних обсягів простроченої та пролонгованої заборгованості. Оцінка кредитних ризиків сприяє забезпеченню ліквідності банка [ 2, 4].

Аналізують кредитоспроможність підприємства за такими основними напрямами :

- Аналіз кредитної історії підприємства проводиться за такими показниками, як наявність погашених кредитів у банку (розглядається за останні 3 роки) та наявністю діючих кредитів.

- Аналіз фінансового стану підприємства реалізовується шляхом дослідження аналізу показників: фінансової стійкості, ліквідності підприємства, рентабельності підприємства, фінансово-економічної діяльності, які розглядаються у динаміці та оборотів за рахунками [5].

- Аналіз об’єктивних та додаткових факторів діяльності підприємства зводиться до подання інформації про місце знаходження, термін існування підприємства, наявність контролю за поточною діяльністю підприємства, кількістю місяців, що залишилися до погашення кредиту, специфіки діяльності підприємства, причетності позичальника до судових розглядів, участь підприємства у спільних проектах, програмах з банком [6].

Таким чином, кредитна діяльність є головною для комерційного банку. Зважаючи на це, а також на неможливість уникнення ризику у процесі кредитування суб'єктів господарювання, банк повинен раціонально й виважено підходити до вирішення проблем, пов'язаних з поверненням наданих позик та отриманням належних процентів.

Для цього він розробляє основну стратегію кредитної політики. Тому кредитна політика будь-якого банку повинна передбачати стратегію управління кредитними ризиками, які виникають у процесі кредитної діяльності.

Література

1. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2-ге вид., стер. – К. : Алерта, 2013. – 485 с.;

2. Економічний аналіз / Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир : Рута, 2013. - 680 с.;

3. Цал-Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз. Підручник / Ю. С. Цал-Цалко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 566 с.

4. Каласюк В. В., Галасюк В. В.  Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. - 2014,- №9 - с. 54-57

5. Риджук Д.  М.  Забезпечення кредитних зобов'язань у діяльності  банків.  -К. : "Істина", 2001.-256с.

6. П’ятаченко О. П         Інтелектуалізована       оцінка кредитоспроможності позичальника. // Фінанси України.- 2014, №6.