УДК 339.137.2:631.11
Студентка 5-го курсу ПолтНТУ Масюк
Д.О.
Керівник
к.е.н, доцент Макаров
В.В.
Полтавський національний
технічний
університет
ім.Ю.Кондратюка,Україна
Теоретичні аспекти формування та забезпечення конкурентоспроможності
підприємства та його конкурентних переваг
Кожне підприємство, яке виходить на ринок з власною
продукцією, намагається досягти переваги над іншими підприємствами. Можливості
підприємства у досягненні такої переваги визначаються таким поняттям як
конкурентоспроможність.
Конкуренція в самому широкому розумінні означає
суперництво на будь-якому рівні між окремими юридичними або фізичними особами
(конкурентами), які зацікавлені в досягненні однієї і тієї ж цілі – переваги
над своїми суперниками (конкурентами). В економічній літературі конкурентні переваги
часто ототожнюються з можливостями розпоряджатися наявними ресурсами, тобто із
конкурентоспроможністю [2].
Тему конкурентних переваг протягом багатьох десятиліть
досліджувало чимало зарубіжних та вітчизняних вчених. Серед них такі як Т.Б.
Харченко, В. Шкардун, Г.Р. Чупик, І. Коломоєць, А.В. Войчак,
Р.В. Камишніков, М. Портер, Ж. Ламбен, П.С. Зав’ялов та інші. У кожного
з них була своя особиста думка з приводу визначення сутності самої конкуренції,
її взаємозв’язку з іншими економічними категоріями, її впливу на діяльність
підприємства, і врешті-решт, самого
поняття «конкурентна перевага».
Ж. Ламбен визначає конкурентну перевагу як
«характеристики, властивості товару або марці, які створюють для фірми певну
перевагу над своїми прямими конкурентами. Ці атрибути або характеристики можуть
бути самими різними і відноситися як до самого товару (базовою послуги), так і
до додаткових послуг, супроводжуючих базову, до форм виробництва, збуту або
продажів, специфічним для фірми або товару» [1].
У трактуванні Ж. Ламбена позитивною є вказівка на те, що
конкурентна перевага є відносною, оскільки визначається в порівнянні з
конкурентом, що займає якнайкращу позицію на товарному ринку або його окремому
сегменті. П.С. Зав’ялов приводить найбільш загальне трактування конкурентних
переваг,
під
якими їм розуміються «якості, які відсутні або менш виражені у суперників». При
цьому конкурентні переваги розглядаються як найважливіший показник
конкурентоспроможності економічного об’єкту будь-якого рівня.
Позитивним моментом даного трактування є спроба пов’язати
поняття конкурентних переваг і конкурентоспроможності, хоча характеристику
конкурентних переваг як показника конкурентоспроможності, на нашу думку, слід
визнати невірною, оскільки конкурентні переваги як самостійне поняття, мають
власний смисловий зміст, відмінний від змісту поняття конкурентоспроможності.
Р.А. Фатхутдінов пропонує визначити сутність конкурентної
переваги на основі поняття «цінність». При цьому, під цінністю ним розуміється
щось особливе, то, чим система володіє (містить в собі), прагне зберегти, або
мати в майбутньому [6].
Р.А. Фатхутдінов класифікує цінності по ряду ознак. По
приналежності до системи, в якій реалізується конкурентна перевага, їм
пропонується виділяти біологічні, соціальні, виробничі і технічні цінності.
Сукупність цінностей визначає конкурентні переваги. «Цінності можуть
перетворитися на конкурентні переваги, що реалізовуються зовні або всередині
біологічної, соціальної або виробничої системи в глобальному, локальному або
індивідуальному масштабі»[6].
Даний автор вводить поняття конкурентної переваги, під
якою пропонує розуміти «яку-небудь ексклюзивну цінність, якою володіє система і
яка дає їй перевагу перед конкурентами». При цьому він вважає, що конкурентні
переваги утілюються у товарах, що випускаються системою і реалізовуються на
ринках.
Конкурентні переваги можуть мати різноманітні форми
в залежності від специфіки галузі, товару, ринку. При визначенні конкурентних
переваг важливо орієнтуватися на запити споживачів та переконатися в тому, що
ці переваги сприймаються ними як такі [4].
Сутність конкурентних переваг більш повно
проявляється через їх властивості. Першою
властивістю є їх порівняльний, відносний характер. Конкурентні переваги
не є властивостями іманентними, невід’ємно притаманними конкретному об’єкту
(підприємству, країні). Вони не витікають з його внутрішньої природи, а
виявляються лише за умов порівняння цього об’єкта з іншими. Таким чином, можна
стверджувати, що конкурентні переваги підприємств слід визначати шляхом
порівняння найбільш суттєвих характеристик їх діяльності [5].
Важливою властивістю конкурентних переваг є їх
прив’язаність до конкретних умов і причин (географічних, часових). Товар, який
має перевагу за ціною на одному географічному ринку, може не мати цієї переваги
на іншому. З іншого боку, товар, що зазнає комерційної поразки, через деякий
час може користатися успіхом внаслідок, наприклад, виходу з ринку
головного конкурента, стрибка інфляції, влучної рекламної кампанії тощо. З
цього випливає, що конкурентна перевага будь-якого економічного об’єкта не може
мати універсального характеру [3].
Для того, щоб характеристики підприємства можна було
розглядати як конкурентні переваги, вони повинні відповідати наступним
критеріям:
– по-перше, ці характеристики мають бути значущими з точки зору умов
конкуренції в галузі і вимог ринку, тобто повинні відповідати ключовим факторам
успіху.
– по-друге, вони мусять бути стійкими за умов динамічного ринкового
середовища і неприступними для легкого відтворення конкурентами;
– по-третє, ці характеристики повинні бути наочними для споживачів.
Тобто фірма має використовувати їх при розробці своєї маркетингової і, зокрема,
рекламної стратегії [3].
Характер та джерела переваг мають надважливе значення.
Те, як довго можна втримувати конкурентну перевагу, залежить від трьох
факторів. Перший фактор визначається тим, яке джерело переваги. Переваги
низького рангу, такі як дешева робоча сила або сировина, досить легко можуть
одержати й конкуренти. Вони можуть скопіювати ці переваги, знайшовши інше
джерело дешевої робочої сили або сировини, або ж звести їх нанівець, випускаючи
свою продукцію або черпаючи ресурси там саме, де й лідер. Переваги вищого
порядку (патентована технологія, диференціація на основі унікальних товарів або
послуг, репутація фірми, заснована на посиленій маркетинговій діяльності, або
тісні зв’язки з клієнтами, які зміцнюються тим, що змінювати постачальника
клієнтові фінансово незручно) можна втримувати більш тривалий час, їм властиві
певні особливості. По-перше, для того, щоб домогтися таких переваг, потрібні
великі навички й здібності – спеціалізований і більш тренований персонал,
відповідне технічне оснащення і в багатьох випадках – тісні зв’язки з головними
клієнтами. По-друге, переваги високого порядку звичайно можливі за умови
дострокових та інтенсивних капіталовкладень у виробничій потужності, у
спеціалізоване навчання персоналу або в маркетинг [5].
Отже, розглянувши думки багатьох вчених,на нашу думку
найбільш широким є таке визначення поняття «конкурентні переваги» – це
різноманітні особливості будь-якої із сфер діяльності, за допомогою яких
підприємство має перевагу над своїми конкурентами у досягненні однієї цілі. Конкурентні переваги є концентрованим проявом
переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах
діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками
(додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг
продаж).
1.
Азоев Г.Л.
«Конкуренция: анализ, стратегия, практика» / Г.Л.Азоев – М.:Центр экономики и
маркетинга. – 2003.
2.
Офіційний сайт Аitico [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.aitico.com
3.
Кулагина О.В.
Конкурентные преимущества предприятий обрабатывающей промышленности региона [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/306907.html
4.
Портер М.
Международная конкуренция / М. Портер/.-М.: Международные отношения, 1993.–С.
495.
5.
Діагностика стану підприємства: теорія і практика
:монографія / [за заг. ред. проф. А. Е. Воронковой]. – Х: ІНЖЕК, 2009. – 448 С.
6.
Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. Учебное
пособие./ Р.А.Фатхутдинов – М.: Эксмо.
– 2005.