Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства
Докторант Постол А.А.
Херсонський державний аграрний
університет, Україна
Використання маркетингових стратегій у діяльності
сільськогосподарських підприємств
Маркетингова діяльність у сільськогосподарських підприємствах в першу чергу
повинна забезпечити надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ситуацію на
ринку, яка дасть відповідь сільськогосподарському підприємству, яку продукцію
виробляти, в якій кількості та де і кому її вигідніше реалізувати. При
дослідження ринку сільськогосподарської продукції вивчають поведінку споживачів,
їхні смаки і потреби, споживчі переваги, мотиви, що спонукають їх до придбання
того чи іншого товару.
Для успішного розвитку будь-якого сільськогосподарського підприємства
потрібна розробка маркетингових стратегій, які базуються на підвищенні
ефективності господарювання та прогнозування їх діяльності в майбутньому.
Необхідність наукового підходу до впровадження маркетингових стратегій на
сільськогосподарських підприємствах, пояснюється тим, що виробники постійно
прагнуть застосувати в своїй діяльності нові форми та інструменти, для
збільшення ефективності виробництва, стимулювання творчої ініціативи
працівників, спрямованої на утворення необхідних умов для широкого впровадження
нововведень, підвищення якості продукції та скорочення витрат виробництва [2,
с. 221]. Необхідність дослідження цих питань зумовлена відсутністю ефективної
ринкової системи руху сільськогосподарської продукції та недостатня обізнаність
сільськогосподарських товаровиробників в маркетинговій сфері.
У країнах із високим рівнем розвитку економіки маркетинг уже перетворився в
одну з передових галузей сучасного господарства. За визначенням американських дослідників,
питома вага маркетингової стратегії в загальній стратегії сільськогосподарського
підприємства становить близько 80,0%. В нашій країні в аграрній сфері
маркетингові стратегії використовуються відносно недавно й переважно у великих
компаніях. Процес стратегічного планування маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств складається із системи послідовних ланок, на
деяких з яких ми зосередимо нашу увагу у нашому дослідженні:
1. Викладення місії підприємства. Це документ (ланка), що декларує систему цінностей
і принципів, якими керується підприємство в своїй діяльності. Формулює найбільш
загальні пріоритетні цілі позаринкової і ринкової діяльності, визначаючи її межі
і базовий ринок підприємства.
2. Аналіз зовнішнього середовища. Структуру та зміст розділів цієї частини стратегічного
маркетингу визначають перелік факторів макро- та мікросередовища. Детальний
перелік і зміст цих факторів доцільно розглядати тільки після визначення специфічних
особливостей ринку і продукції, яку виробляє підприємство. Ґрунтовний аналіз
середовища є основою при розробці стратегій поведінки агропідприємства на ринку.
3. Аналіз конкурентоспроможності. На думку О.В. Кендюхова розробка маркетингових
стратегій досягнення конкурентних переваг починається з ретельного аналізу
конкурентів. Компанія постійно оцінює споживчу цінність і ступінь задоволення
покупців, рівень цін, ефективність організації роботи каналів поширення і
просування товару [1, с. 65]. Конкурентна
маркетингова стратегія, яку обирають сільськогосподарські підприємства,
залежить від частки ринку, яку займає те чи інше підприємство.
4. Формування цілей. На даному етапі менеджер, з
огляду на поточну ситуацію і прогнози на майбутнє, переходить від аналізу до
прийняття рішень. Найбільш розповсюдженими вважають такі напрямки цілей:
розширення поля діяльності; збільшення частки ринку; збільшення задоволеності
покупця товаром.
5. Вибір стратегії. Кожної цілі можна досягнути у різний спосіб, виходячи з
рівноцінності потреби в ресурсах, витрат і кінцевої ефективності, що залежатиме
від ринкової кон’юнктури. Тобто, за своєю суттю, стратегія маркетингу
обґрунтовує стратегічний вибір підприємства, визначає способи досягнення
маркетингових цілей підприємства. Також вона є основою при наступних етапах
планування. Маркетингова стратегія може мати шість напрямів: цільовий ринок; позиціонування;
асортиментні групи; ціноутворення; стратегія розподілу; комунікаційна стратегія
[1, с. 61].
6. Аналіз непередбачуваних ситуацій. Природа ринкового середовища характеризується
високим ступенем невизначеності, якщо в часи командно-адміністративної системи
ризик господарюючих суб'єктів був пов'язаний з природними й антропогенними
явищами, то їх сучасний стан помножений на ризик монопольного й конкурентного
середовища та несприятливого становища в якому функціонують агропромислові
підприємства в України.
7. Реалізація стратегії. Після побудови маркетингової стратегії
підприємство може переходити до розробки програми тактичного планування
маркетингового комплексу (marketing mix): товар, збут, ціна і комунікації.
Отже, основним на даний час для сільськогосподарських підприємств України є
їх здатність запропонувати споживачеві товар більш високої якості, ніж це було
раніше, якому характерні нові властивості, причому бажано за ту ж ціну, при тих
же витратах виробництва. Тож на перший план виходить дотримання головної вимоги
сучасного ринку – не має сенсу випускати продукцію, хоч із будь-якою виробничою
ефективністю, якщо споживачі не хочуть її брати. Ефективність діяльності
сучасних вітчизняних сільськогосподарських підприємств у аграрній сфері
безпосередньо залежатиме від активізації використання ними маркетингових стратегій.
Література
1. Кендюхов О.В. Маркетинг:[навч. посіб.] / О.В. Кендюхов. – Донецьк:
ДІЕГП, 2002. – 264 с.
2. Сухорська У.Р. Підходи до визначення маркетингової стратегії у
практичній діяльності підприємств / У.Р. Сухорська, Н.Б. Ярошевич // Науковий
вісник. – 2010. – №16. – С. 220-223.