Іванченко Н.М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Напрями підтримки аграрного підприємництва

Підприємництво відіграє значну роль в економіці країни в цілому, так і окремих її регіонів. Підприємництво у розвинутих країн Європи характеризується такими даними – це створення 85-90% робочих місць, формування майже 50-60% ВВП [1]. Окрім того, нові розробки продуктів належать саме малому та середньому підприємництву.

Пройшло вже більше двох десятиліть з початку аграрної реформи в Україні. Спочатку незалежності України розвивається малий бізнес, в тому числі в аграрному секторі. Так, 1991-1990 рр. можна визначити як період становлення фермерства в Україні. Відповідно починаючи з 2000 р., йдеться про фермерство як особливу групу, складову підприємницького сектора сільськогосподарських підприємств. Частка фермерських господарств в останньому становила у 2013 р. – 73,2% від загальної кількості господарюючих суб’єктів у сільському господарстві. Більш розгорнуту картину щодо динаміки , ролі і місцю фермерських господарств в аграрному секторі дає система показників наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Функціонування фермерських господарств в Україні 2000-2013 рр.*

Показники	2000	2005	2010	2013
Кількість фермерських господарств, одиниць	38428	42445	41524	40752
Площа землі в користуванні, с.-г. угідь, тис. га	2158	3661	4291	4452
Площа с.-г. угідь на одне господарство, га	56	92	103,3	109,3
Валова продукція у порівняних цінах 2010 р., млн. грн.	3125,2	8177,5	11965,8	19091,4
Із розрахунку на одне господарство тис. грн.	81,3	192,7	288,2	468,5
На 100 га земельних угідь, тис. грн.	144,8	223,4	278,9	428,8
На одного працюючого у фермерському господарстві, тис. грн.	43,7	61,2	121,6	193,6
Чисельність працюючих – всього, осіб	71504	133534	98400	98617
Валова продукція (відсотків) до загального обсягу в Україні	2,1	4,6	6,1	7,6

*Розраховано за даними: [3, с. 162-164].

Дані таблиці дають підстави стверджувати, що починаючи з 2010 р. процес розвитку фермерства в Україні загальмувався, а за деяким показниками спостерігається навіть зменшення його місця і ролі у сільському господарстві. Особливо турбує зменшення кількості фермерських господарств. Дотепер незначною є частка фермерських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства. Позитивним є щорічне підвищення площі сільськогосподарських угідь в розрахунку на одне фермерське господарство.

Поряд із розробками науковців щодо проблем підприємництва, як одного з вагомих важелів розвитку людського ресурсу та малого і середнього підприємництва в аграрному комплексі невирішеними залишаються питання відсутності ефективності реалізації системи підтримки державної політики у практичній діяльності підприємництва та людського ресурсу.

Методи вдосконалення системи підтримки аграрного підприємництва можуть бути розглянуті в наступних напрямах:

1. Підтримка підприємництва – це система, яка повинна бути прозорою, відкритою до підприємців.

2. Розробка системних програм підтримки підприємництва, повинні врахувати особливості суспільства, і перш за все на регіональному рівні. Програма підтримки місцевих підприємців вимагає розширення економічної стратегії розвитку регіону, розробки нових моделей стимулювання підприємців. При цьому, це не тільки розробка ноу-хау бізнес-програм, але і вирішення фінансування програм банками на більш сприятливих умовах для агропідприємців.

3. Програма підтримки повинна дотримуватись принципу системності та безперервності при вирішення даного завдання. На жаль, на даний час більшість сільських громад не тільки мають обмежений досвід формування методів, програм підтримки підприємництва, а що особливо важливо, їх немає зовсім.

4. Розробка нових систем підтримки підприємництва, нових функцій та інструментів для підтримки підприємництва.

Побудова підприємницького середовища вимагає застосування нового набору навичок, функцій, стратегій та інструментів, відмінних від існуючих на даний час. Має бути чітко визначено, хто несе відповідальність за створення та управління системою підтримки та розвитку підприємництва в межах суспільства.

5. Заходи підтримки аграрного підприємництва повинні мати характер бізнес-стратегії. Даний принцип має оцінюватись на основі показників ефективності, справедливості, пропорційності та стабільності її роботи, а також за масштабом охоплення перетворень в економіці суспільства. Ці критерії чітко вказують на те, що система розвитку підприємництва має функціонувати як високоспеціалізований бізнес, показниками ефективності якого є кількість та якість підприємців, масштаб економічних перетворень у суспільстві [2].

Практичні, послідовні засади реалізації державної політики повинні мати характер постійних правил, містити чітко визначений алгоритм їх реалізації та мати певний рівень деталізації. Там, де державний вплив на економіку необхідний, перевага має надаватися новим перспективним методам вдосконалення системи підтримки підприємців.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільськогосподарського господарства: стан та економічне регулювання розвитку: монографія / В.Г. Андрійчук. – Ніжин: «Вид-во «Аспект-Поліграф», 2007. – 216 с.

2. Ковалюк Б.І. Основні принципи формування підприємницького суспільства на селі / Б.І. Ковалюк // Економіка АПК. – 2011. – №12. – С. 21-24.

3. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2013 рік / Державний комітет статистики України. – К., 2014. – 400 с.