Економічні науки/14.Економічна теорія

К.е.н.Головніна О.Г.

Державний університет телекомунікацій

Методологія соціалізації національної економіки

Спільними рисами трансформаційних національних економік є стратегічні орієнтири розвитку (якість життя, соціальна справедливість, екологічна безпека, збереження ресурсів, соціальна відповідальність бізнесу, забезпечення прав і свобод); невідповідність існуючого національного законодавства та інститутів вимогам подальшого розвитку; відсутність соціально-економічної політики з формування загальнолюдських принципів, специфічність мотиваційних засад до активності; необхідність дослідження методології соціально-економічного розвитку, пошуку механізмів взаємодії старої і нової систем. Передумовою створення соціально орієнтованого суспільства є визначення системи індивідуальних і суспільних цінностей на національному рівні, соціалізація національного законодавства та інструментарію. Визначаючи домінуючу роль законодавства країни в формуванні шляхів її розвитку пропонується до розгляду авторське формулювання Закону соціалізації національного законодавства - закону, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між соціалізацією законодавчої бази національної економіки - та підвищенням ефективності її функціонування, за яких (зв’язків) процес соціалізації законодавчої бази національної економіки детермінує процес інноваційного соціально-економічного розвитку через механізми та інструментарій макроекономічного, державного регулювання (в т.ч. через: фіскально-податкове регулювання, роздержавлення, приватизацію держмайна, державно-приватне партнерство, розширення інвестиційної бази) з метою підвищення ефективності функціонування національної економіки, зростання рівня життя та добробуту.

Закон соціалізації національного законодавства ґрунтується на постулатах інноваційної теорії (Й.Шумпетер, Р.Солоу, С.Кузнец, ін.), дії закону Тугана – Барановського (з’ясуванні зв’язків між виробництвом і споживанням, за яких процес виробництва детермінує процес споживання через механізм нагромадження капіталу), дії Загального закону розвитку системи, формах його прояву на локальних рівнях, дії: законів єдності складових власності, єдності складових об'єкта нерухомості, соціальних законів, реалізується з метою формування визначеного рівня соціально-економічного розвитку з відповідною розробкою національної законодавчої бази, при обгрунтуванні системного цілеспрямованого втручання держави в економіку для соціалізації, ефективізації, легалізації діяльності та капіталу, спрямування сукупного капіталу та ресурсного потенціалу на розширене відтворення, реалізації пріоритету інноваційного розвитку України та зростання рівня життя.

В теорії економіки термін «соціалізація» розглядається як становлення нового типу соціально-економічної системи. Риси Закону соціалізації проявляються в розширенні масштабів планомірного та організованого процесу діяльності для надання послуг і виробництва продукції, перетворення яких на товар відбувається без допомоги ринку на основі розширення корпоратизаційних відносин, формування державно-приватного партнерства, розвитку логістичної планомірності (створення цілісної системи регулювання і контролю використання всіх ресурсів, контролю за якістю), політики «формування власності» трудящих (Німеччина»), робочої акціонерної власності (США), що полягає в основі соціально орієнтованої ринкової економіки.

На засадах Закону загального розвитку системи автор пропонує поняття «соціалізація» трактувати не тільки як «процес становлення нового типу економічної системи», але й як позитивний процес формування визначеного соціально-економічного стану системи (в якій складовими можуть, наприклад, виступати: індивід; суспільство; індивід-суспільство), при якому формується визначене співвідношення між: достатністю бази для існування системи та необхідністю підвищення активності системи для досягнення позитивного результату її розвитку (позитивних темпів росту).

Закон соціалізації національного законодавства діє синхронно, системно, паралельно, у взаємодії з Законом одержавлення економіки в контексті одержавлення засобів, предметів праці, робочої сили, нерухомості, науки, сил природи та власності, форм, методів організації виробництва, корпоратизації діяльності, створення державних компаній спільних з приватним та колективним капіталом, одержавлення науки, формування прогнозів розвитку економіки, забезпечення потреб в суспільних та приватних благах, обґрунтування розміру державної власності у зростаючій частці національного доходу. Дія Закону в оптимальних і раціональних формах зумовлює перетворення держави на елемент базису, розширення її соціально-економічних функцій, стабілізацію економічної системи з урахуванням дії діалектичного Закону заперечення заперечення, який щодо форм власності має діалектичний характер, а проти закону одержавлення економіки – протидіючий характер. Стійкість соціально-економічної системи повинна спиратися на державне регулювання національної економіки, формування та реалізацію напрямку перспективної державної соціально-економічної політики. При цьому питання обмеження на державному рівні некерованого руху, ефективізації використання державної власності є особливо важливими на етапі активізації процесів роздержавлення, приватизації держмайна, при формуванні та організації державно-приватного партнерства в трансформаційних національних економіках. Ефективність державної політики повинна обґрунтовуватися альтернативними шляхами розвитку з синергетичною оцінкою на засадах комплексності, системності, синтезі підходів та супроводжуватися аналізом можливих наслідків ефектів переливів. Як показав макроаналіз ефективності діяльності соціально-економічно розвинених країн ХХ - початку ХХІ століття, частка держави у власності на засоби виробництва не повинна перевищувати 30-35%, а у власності на національний доход – 55-60%. Тотальне одержавлення економіки, як це було в СРСР, так і надмірне роздержавлення (приватизація), - призводять до її краху.

Література:

1.О.Г.Головніна Основи соціальної економіки. Підручник. (друге видання, перероблене та доповнене).- К.: Центр учбової літератури, 2013.-647с.