Брюховецька М. О.

Науковий керівник Сидоренко О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ

На сьогоднішній день економічна ситуація нашої країни перебуває у тяжкому стані і потребує здійснення ефективних економічних реформ та залучення додаткових коштів. Наявність дефіциту бюджету, залучення додаткових коштів і позик призводять до формування державного боргу України.

Державний борг – це сума заборгованості держави за державними запозиченнями, які були випущені і на звітний період непогашені, а також сума фінансових зобов’язань на певну дату до іноземних кредиторів, включаючи видані гарантії за кредитами, надані місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо. Проблема зростання державного боргу за останні роки є надзвичайно актуальною.

Теоретичними і практичними питаннями проблем державного боргу присвячені роботи вітчизняних дослідників: В. А. Андрущенко, О. І. Барановського, З. О. Лютого, О. В. Плотнікова, Н. В. Зражевської, Я. В. Онищук, В. В. Козюка, Ю. К. Алексєєва та інші. Проте чимало аспектів цієї проблеми залишаються не зовсім дослідженими.

Основною умовою, яка призводить до виникнення державного боргу є неспроможність держави функціонувати на власні кошти, а неефективне використання позикових фінансових ресурсів зумовлює його зростання

Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйнятих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 60 % від річного обсягу валового внутрішнього продукту.

В Україні відбувається нарощування державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього. В період з 2007 до 2013 року обсяг кредиторських запозичень зростав швидкими темпами. За цей період загальна сума державного боргу збільшилася майже на 410 млрд. грн. Значне зростання державного боргу спостерігалось у 2008 році. Це пояснюється девальвацією гривні та значними збільшенням державних запозичень, як внутрішніх, так і зовнішніх, з метою покриття дефіциту бюджету, фінансового забезпечення зростаючих витрат на обслуговування державного боргу та пом’якшення наслідків фінансової кризи. Протягом 2009 року подальше залучення грошових позик і девальвація національної валюти надалі зумовлювали значний приріст боргу (+73,7 %). Станом на 01.01.2014 року обсяг державного боргу України склав 480,2 млрд. грн.: у відношенні до ВВП це складає 33,3 %, зовнішній борг – 257 млрд. грн., внутрішній борг – 223,3 млрд. грн.

Подальше стрімке зростання державного боргу України призведе до втрати економічної незалежності, вилучення з фінансового ринку коштів,які б могли бути використані на розвиток реального сектору, зменшення конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках, спад рівня життя населення.

Тому з метою зменшення державного боргу, удосконалення вітчизняної практики управління зовнішнім державним боргом та мінімізації його негативних фінансово – економічних наслідків доцільно:

– здійснювати жорстку державну політику у сфері зовнішніх державних запозичень та застосовувати поміркований підхід до залучення зовнішніх державних позик;

– удосконалити систему органів з організації управління зовнішнім державним боргом України, чітко розмежувати їх повноваження щодо управління зовнішньоборговими зобов’язаннями держави та чітко визначити відповідальність;

– диверсифікувати джерела залучення зовнішніх позик;

– вжити заходів з метою підвищення ефективності структури державного боргу шляхом збільшення частки внутрішнього державного боргу та зменшення частки зовнішнього;

– сприяти розвитку ринку боргових державних цінних паперів, зокрема зовнішнього ринку боргових державних цінних паперів;

– активізувати спрямування зовнішніх позик на реалізацію інвестиційних програм та посилити контроль за витрачанням зовнішніх позик.

На сьогодні державний борг України залишається у керованому стані, проте подальше його зростання може містити в собі значні ризики, гальмувати розвиток фінансової системи, погіршувати фінансову стійкість країни, що в кінцевому випадку може призвести до банкрутства та дефолту. Саме тому політика управління державним боргом України повинна орієнтуватися на інвестиційно-інноваційні фактори економічного зростання, а структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч для того, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання і сильну фінансову систему. За відсутністю такої стратегії економічна криза буде загострюватися, а державний борг зростати, так і не вирішивши проблему.

Література:

1. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

2. Статистичні матеріали по стану державного боргу України на 31.12.2013 [Електронний ресурс] : Міністерство фінансів України – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?&cat_id=43000&stind=1

3. Кремень О.І. Фінанси: навчальний посібник / Кремень О.І. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416с.