ЭКОНОМИКА. Банки и банковская система

Куковіца Л.А., к.т.н. Проскуряков К.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Вплив інструментів грошово-кредитного регулювання на стан фінансового ринку України

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, де важливу роль займає механізм макроекономічного регулювання. Центральний банк як головний орган державного регулювання в рамках своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, щоб забезпечити відповідну цінову стабільність та припинити зростання інфляції на довгостроковий період.

Метою статті є дослідити інструменти грошово-кредитної політики НБУ, показати їх вплив на стан фінансового ринку України.

Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, де важливу роль займає механізм макроекономічного регулювання. Центральний банк як головний орган державного регулювання в рамках своїх повноважень здійснює комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, щоб забезпечити відповідну цінову стабільність та припинити зростання інфляції на довгостроковий період.

Монетарна політика – один із видів макроекономічної політики, що є сукупністю заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан грошового обігу і кредитної сфери з метою контролю і регулювання пропозиції грошей, відсоткових ставок, ринків капіталу тощо.

В Україні головною уповноваженою державою інституцією, яка відповідає за розробку і реалізацію грошово-кредитної політики, є Національний банк України. Конституцією України передбачено, Рада НБУ самостійно розробляє і затверджує «Основні засади грошово-кредитної політики» на кожний рік та здійснює контроль за її проведенням. Реалізує ж завдання грошово-кредитної політики безпосередньо апарат НБУ в процесі своєї повсякденної діяльності [1, c. 22].

Грошово-кредитну політику класифікують за різними критеріями. Найбільш розповсюдженою є класифікація мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей. Виділяють два типи: політику експансії та політику рестрикції.

Центральні банки країн з ринковою економікою мають у своєму розпорядженні досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання [2, c. 316]. Інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи, які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.

Обов’язкові резерви – один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком. Банки України формують обов’язкові резерви, виходячи із встановлених Національним банком України нормативів обов’язкового резервування до зобов’язань щодо залучених банком коштів.

Також існують ще різноманітні інструменти грошово-кредитної політики, які можна спостерігати на Рис. 1 [3, c. 144].

Рис. 1 Інструменти грошово-кредитної політики

В останні десятиріччя центральні банки країн із розвинутою ринковою економікою віддають перевагу такому інструменту грошово-кредитної політики, як проведення операцій із цінними паперами на відкритому ринку, що відповідає загальній тенденції переважного використання ринкових інструментів регулювання економіки.

Політика відкритого ринку полягає у змінах обсягів купівлі та продажу цінних паперів центральним банком. Ці операції центрального банку зумовлюють зміну резервів комерційних банків, що, у свою чергу, позначається на обсязі та вартості банківських кредитів. Унаслідок цього центральний банк має можливість впливати на розмір грошової маси і на рівень ринкової процентної ставки у потрібному напрямі, тобто досягати заздалегідь поставленої мети.

Політика відкритого ринку широко застосовується в регулятивній діяльності центральних банків. Це — найбільш дійовий і гнучкий інструмент грошово-кредитної політики. Результати застосування цього інструменту центральні банки можуть досить точно спрогнозувати, передбачити, його ж дія забезпечує ефективний вплив на грошовий ринок, а отже, і на економіку в цілому. Позитивні аспекти цього інструменту грошово-кредитної політики полягають також у тому, що центральний банк самостійно визначає обсяг, час і напрям здійснення операцій на відкритому ринку і в такий спосіб повністю контролює застосування цього інструменту [4, c. 87].

На наступному рисунку можна прослідкувати динаміку змін обсягів наданих кредитів за 2011-2013 роки (рис. 3).

Рис. 3 Динаміка змін обсягів кредитних ресурсів НБУ комерційним банкам протягом 2011-2013 рр, млрд.грн.

Прослідковується чітка тенденція до зростання обсягів наданих кредитних ресурсів комерційним банкам. У 2012 році обсяги кредитних ресурсів зросли маже на 40%, що пояснюється погіршенням економічної кон’юнктури держави. В порівнянні з попереднім роком у 2013 році обсяг надходжень кредитних ресурсів до комерційних банків зріс на 4 %, що також підтверджується зниженням ліквідності банків, що в свою чергу призвело до потреби в кредитуванні додаткових коштів.

Національний банк України врегульовує ставки рефінансування в залежності від економічної ситуації в країні. Також одним з головних факторів, що впливають на рівень процентної ставки є рівень необхідності в отриманні миттєвих кредитних ресурсів, рівень ризику банку в отриманні додаткових коштів та безпосередньо центрального банку в отриманні процентного доходу.

Облікова ставка є ціною, за якою НБУ емітує гроші у процесі первинної безготівкової емісії. Облікову ставку можна вважати офіційною ціною грошей, на яку орієнтуються всі інші суб’єкти грошового ринку. Змінюючи рівень облікової ставки, Національний банк України має змогу впливати на пропозицію грошей.

За даними НБУ облікова ставка в Україні за останній період значно коливалась (рис. 4).

Рис.3 Динаміка облікової ставки в Україні 2010-2014 рр.

Якщо проаналізувати облікову ставку НБУ, то можна стверджувати, що у 2012 році порівняно з 2010 (у 2011 році вона не змінилась порівняно з 2010 роком та залишилась на рівні 8,5%) та у 2013 році порівняно з 2012 роком вона зменшилась на 1 в.п. (від 8,5% у 2010 та 2011 роках до 7,5% у 2012 році та від 7,5% у 2012 році до 6,5% у 2013 році відповідно). У 2014 році облікова ставка зросла на 7,5 в.п. (від 6,5% у 2013 році до 14% у 2014 році). Такий значний ріст облікової ставки НБУ у 2014 році можна пояснити наступними причинами:

- відтік капіталу з банківської сфери у т.ч. іноземного;

- запобігання скупки валюти комерційними банками при різкому падінні національної валюти.

Отже, грошово-кредитна політика спрямована на регулювання стабільності економіки держави, сприяння розвитку грошово-кредитного ринку та економічному зростанню, а також збільшення зайнятості та стримуванню інфляції. Для ефективної реалізації грошово-кредитної політики, необхідно чітко визначити її цілі та виділити інструменти для досягнення цих цілей. Механізм грошово-кредитної політики дає змогу ЦБ впливати на різні сфери діяльності. Вплив здійснюється за допомогою сучасних інструментів грошово – кредитної політики. Зокрема це встановлення норм обов’язкових резервів, процентна політика, операції з цінними паперами,у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку,регулювання імпорту та експорту капіталу. Від ефективного їх застосування і буде залежати фінансова стійкость банківської системи України.

Література:

1. С.Міщенко Удосконалення монетарної політики та регулювання фінансових систем // Вісник Національного банку України. – 2011. – №5. – С. 21 - 27.

2. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С.Стельмаха. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2013. – 404 с.

3. Пасічник І.В. Роль інструментів грошово-кредитної політики [Текст] / Пасічник І.В.. Галушко Ю.П., // Вісник Університету банківської справи Національного банка України. – 2011. - №1. – С.143-146

4. Формування монетарної економіки і монетарної політики Національного банку України в контексті розвитку світової економічної теорії: монографія/ авт. кол.; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. Т.С.Смовженко, канд. екон. наук, доц. Г.Я. Стеблій. – К.: УБС НБУ, 2013. – 271 с.