Наіста А.С.,

аспірант кафедри вищої математики

ДВНЗ "КНЕУ імені Вадима Гетьмана"

Світовий досвід встановлення базових кредитних ставок

Наша країна перебуває в нестабільній економіці в умовах турбулентності валютних курсів. Це приводить до занепаду ринку міжнарожного кредитування та неможливістю довгострокового кредитування, з чого випливають труднощі в прогнозуванні вартості грошових ресурсів, що обумовлюється рівнем депозитів населення (основна ресурсна база банківських кредитів). Наприклад, за період з 1 по 16 вересня 2014 р. відтік депозитів з банківської системи склав 6,4 млрд гривень, з яких в іноземній валюті - 0,4 мільярда доларів. з початку 2014 року - це 101 млрд гривень (валютні депозити рахувалися за валютним курсом 8 грн/дол.).
Тому підприємці або переплачують банку за кредити, або відмовлятися від них. Постає питання прив’язки вартості кредитного портфеля до реальної вартості коштів в економіці. Відповідь на це питання може бути встановлення плаваючих процентних ставок, що містять в собі суперпозицію базової ставки та маржі банку.

Однак, не існує єдиного підходу до визначення плаваючих процентних ставок в полі ринкових відносин в банківському секторі держави. Існує практика використання власних індексів, наприклад, коли процентна ставка прив’язується до середнього значення депозитів або до одного з депозитів [1].

Разом з тим, в статті 1056-1 Цивільного Кодексу України (редакція від 22.09.2011 р.) вказано про те, що «плаваюча процентна ставка повинна встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг з відображенням об'єктивних індикаторів фінансової сфери і відповідності ринковій вартості кредитних ресурсів», що упереджає банків встановлювати плаваючу процентну ставку самостійно.

Як правило банки використовують прив’язку до середньої «процентної ставки по депозитах, притягнених в звітному періоді на рахунки домашніх господарств, в розрізі видів валют і термінів погашення», що розраховується Національним Банком України щоквартально. Такий підхід не адекватно відображає ринок.

Міжнародний досвід підказує, що найбільш ефективним способом визначення актуальної ринкової процентної ставки є залучення до її розрахунку банків, що мають найбільшу вагу і вплив на ринку, «маркет-мейкеров».

Розглянемо світовий досвід встановлення базових кредитних ставок.

1). Середньозважена ставка по міжбанківських кредитах в різних валютах і на різні терміни (від одного дня до року) —LIBOR (London Interbank Offered Rate), яка перераховується щодня, враховуючи котирування 16 британських банків-лідерів.

2). Середньозважена ставка по міжбанківських кредитах в євро EURIBOR (European Interbank Offered Rate), що розраховується за підтримки Європейської банківської федерації.

3). Ставка KIEIBOR (Kiev Intebank Offered Rate), що розраховується інформаційним агентством Thomson Reuters з лютого 1999 року.

4). Індекс KIEVPRIME, який у 2007 році Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) виступив з ініціативою створення.

5). Український індекс ставок по депозитах фізичних осіб UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) — індикативна ставка, яка розраховується на основі номінальних ставок по роздрібних депозитах і була запроваджена НБУ у вересні 2011 р. Банки, що формують UIRD та дані про поточні значення індексу публікуються на сайті НБУ. Зауважимо, що в зарубіжній практиці змінна ставка використовується і при розрахунку вартості кредитів і як базова для різних похідних інструментів.

Банкам прив'язка до плаваючої ставки дасть можливість застрахувати ризики, причому це дозволить понизити вартість кредитів на 1-2 % річних, а це в свою чергу дасть стимулювання інвестиційної активності.

Тому підходи до визначення плаваючої ставки по кредиту являється актуальною проблемою.

Фінансовий ринок нашої країни досить вузький, і дії крупних учасників, наприклад, залучення істотних об'ємів грошових ресурсів, — можуть впливати на загальні ринкові умови, і на коливання індексу ставок у тому числі. Тому позичальникові, що вирішив оформити кредит з використанням плаваючої процентної ставки, в першу чергу, необхідно проаналізувати динаміку зміни ставки, вибраної як базової. Вивчення кривої коливання ставки легко дасть зрозуміти, наскільки стабільний індекс, і який рівень його волантильності.

Важливо звернути увагу на розмір встановленої банком маржі — фіксованій частині плаваючої ставки. Різниця у вартості кредитів, прив'язаних до одного і тому ж індексу, в різних фінустанов може складати до 5%. Слід також пам'ятати про те, що при використанні плаваючої ставки закон зобов'язав банк встановити максимальний розмір збільшення процентної ставки. Це означає, що в договорі фінустанови з клієнтом має бути вказаний рівень, вище за яке кредитор не може підняти плату за позику, навіть в разі стрімкого зростання ставок на ринку.

Для мінімізації можливих втрат, пов'язаних з коливаннями процентних ставок, можна звернутися до фінансових установ, що надають послуги з хеджування процентних рисок. Не дивлячись на те, що ця послуга не дуже поширена на українському ринку, ряд банків практикує її, використовуючи наявні в їх розпорядженні фінансові інструменти і можливості.

Література

1. Маршалл Дж.Ф., Бансал В.К. Финансовая инженерия: полное руководство по финансовым нововведением / Пер.с англ. М.: ИНФРА-М, 1998.

2. Frank J. Fabozzi / Bond markets, Analysis and Strategies, NJ: Prentice Hall. 1995.