Экономические науки/7.Учет и аудит.

К.н.держ.упр. Шевченко В.М.,

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Сагалюк А.Г.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Напрямки удосконалення система внутрішнього контролю дебіторської і кредиторської заборгованості на підприємстві

Економічна ситуація в країні характеризується значною часткою неплатежів. Певною мірою цей факт пов’язаний із впливом наслідків світової економічної кризи, проте в нашій країні негативні тенденції підсилюються ще й незадовільним станом контролю в середині підприємств за виконанням договірних зобов’язань.

Зазначимо, що розрахунки з контрагентами є важливою складовою фінансово-економічної діяльності будь-якого підприємства. Вони нерозривно пов’язані з вхідними та вихідними грошовими потоками, які складають основу процесу забезпечення безперервної діяльності суб’єктів господарювання. Затягування строків отримання платежів та погашення зобов’язань приводить до сповільнення операційного циклу та зниження ділової активності підприємства. Крім того, вартість грошей з урахуванням фактора часу має тенденцію до зниження, що в свою чергу негативно впливає на їх купівельну спроможність та призводить до скорочення ресурсів підприємств.

Тому одним з головних завдань, які постають перед управлінською ланкою вітчизняних підприємств, є постійний моніторинг розмірів дебіторської та кредиторської заборгованості, строків погашення, аналіз їх структури та забезпечення оптимального співвідношення між сумами цих двох об’єктів обліку. В цьому контексті також важливою вважається роль контролю за станом розрахунків, динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості, що сприятиме зміцненню фінансового стану й платоспроможності підприємств в цілому.

У процесі господарської діяльності важливе значення має повнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з діяльністю підприємства, у тому числі його дебіторської та кредиторської заборгованості. Слід зазначити, що застосовування в українських реаліях традиційної за кордоном методики аналізу заборгованостей не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної й доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами та кредиторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об’єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Водночас використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити рівень дебіторської заборгованості, а також ступінь її впливу на фінансово-господарське становище підприємства.

Зазвичай зростання дебіторської заборгованості підприємства можливе внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо. При цьому більшість підприємств стикається з досить типовими проблемами:

1) немає достовірної інформації про терміни погашення зобов’язань компаніями-дебіторами;

2) не регламентована робота з простроченою дебіторською заборгованістю;

3) відсутні дані про зростання витрат, пов’язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості і часу її оборотності;

4) не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців і ефективності комерційного кредитування.

Тож різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або про фінансову нестабільність підприємства. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв’язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, аналіз ситуації свідчить про необхідність широкого впровадження дієвого внутрішньогосподарського контролю за розрахунками з дебіторами і кредиторами. Це забезпечить управлінський персонал достовірною, вчасною, максимально повною інформацією про стан, структуру та динаміку відносин з контрагентами і допоможе правильно визначити основні напрямки діяльності та завдання, які постають перед суб’єктом господарювання.

На нашу думку, першочерговими завданнями при здійсненні контролю дебіторської і кредиторської заборгованостей є:

- регулярне проведення інвентаризації розрахунків на підприємстві та контроль за строком позовної давності;

- здійснення постійного контролю за станом розрахунків щодо простроченої заборгованості та спроба розширення системи авансових платежів;

- пошук можливості збільшення кількості замовників з метою зменшення масштабу ризику несплати.

Таким чином, правильно організований внутрішній контроль за своєчасністю, повнотою й юридичною обґрунтованістю розрахунків з дебіторами та кредиторами – запорука успішного розвитку, стабільності та стійкості підприємств в умовах сучасного бізнес-середовища.