Лаврів Л.П., Кашперук-Карпюк І.С., Рачук Н.О., Сторожук І.О.

Буковинський державний медичний університет (м. Чернівці, Україна)

АНАТОМІЯ ПРИВУШНОЇ ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ

У ПЛОДІВ 6-и МІСЯЦІВ

         Процес становлення органів (будучи дуже складним) – остаточно не є вивченим. Саме тому будову органів і систем важливо вивчати у зв’язку з основними процесами морфогенезу [1], на основі даних ембріогенезу [2]. Знання попередніх стадій ембріонального розвитку і визначення напрямку процесів органогенезу, при яких наслідки однієї стадії перетворюються в умови наступної, є безумовним чинником, що сприяє глибокому розумінню анатомічних перетворень органів під час нормального ембріогенезу [3].

Привушна залоза (ПЗ) є об’єктом пильної уваги науковців [4]. У літературі висвітлюються розрізнені дані про особливості морфогенезу ПЗ  та становлення топографії складових привушно-жувальної ділянки [5]. Разом з тим відомості щодо типової і варіантної анатомії ПЗ, становлення їх корелятивних взаємовідношень упродовж плодового періоду розвитку людини залишаються недостатньо вивченими.

Мета дослідження: вивчити топографо-анатомічні особливості та варіантну анатомію ПЗ людини та суміжних структур у плодів 6-го місяця.

         Матеріали та методи. Дослідження ПЗ виконано на 10 плодах людини 6-го місяця (185,0-230,0 мм ТКД). У ході дослідження використовували методи: тонкого препарування ПЗ та привушно-жувальної ділянки під контролем бінокулярної лупи; макро- та мікроскопії; морфометрії. Найбільш демонстративні випадки фотодоку­ментовано цифровим фотоапаратом “OLIMPUS µ 1000 All-weather 10,0 MPix”. Усі дослідження проведені з дотриманням основних біоетичних положень Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964–2008 рр.), а також наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р.

Результати.  Встановлено, що ПЗ у 6-місячних плодів  (185,0-230,0 мм ТКД) розташована в глибокій западині позаду гілки нижньої щелепи, в занижньощелепній ямці. Шкіра ділянки рухома, підшкірна жирова клітковина та поверхнева фасція особливо добре виражені наприкінці досліджуваного періоду пренатального розвитку (рис. 1). ПЗ вкрита власною фасцією, поверх та під якою розміщені лімфатичні вузли. Всередину від фасції відходять сполучнотканинні перетинки. Привушно-жувальна фасція в передньо-нижніх відділах потовщується, утворюючи шило-нижньощелепну зв’язку, яка відділяє ПЗ від піднижньощелепної залози.

 

 

Рис. 1. Макропрепарат правої привушно-жувальної ділянки плода 230,0 мм ТКД (кінець 6 місяця). Макрофото. Зб. 4,5х:

1 – шкіра; 2 – підшкірна жирова клітковина; 3 – поверхнева фасція.

 

У цьому віковому періоді залоза цілком відповідає стінкам свого ложа і має на всіх препаратах неправильну, важко з чим зрівняну форму: овальну, листоподібну, підковоподібну, трикутну, неправильного чотирикутника, тощо. На наш погляд нічого дивного у такому різноманітті немає. Оскільки форма ПЗ неправильна, то і важно зрівняна з будь-якою геометричною фігурою. Із приведених варіантів опису форми залози нам найбільш практичним бачиться опис її як тристоронньої піраміди, оберненої основою до виличної дуги, а верхівкою вниз – до кута нижньої щелепи.

         Більша частина залози розміщена між нижньою щелепою та груднинно-ключично-соскоподібним м’язом, проникаючи в глибину між цими структурами. Верхнім краєм залоза прилягає до хрящової частини зовнішнього слухового ходу. Внизу прикриває заднє черевце двочеревцевого м’яза. Спереду – покриває нижню щелепу та жувальний м’яз. Медіально залоза прилягає до шилоподібного відростка та його м’язів, які відділяють її від внутрішньої яремної вени, внутрішньої сонної артерії, та латеральної стінки глотки. У цей віковий період ПЗ переважно має незначно виражені відростки – скроневий, виличний та глотковий. У деяких плодів відростки ПЗ були доволі виражені (рис. 2).   

 

      

 

Рис. 2. ПЗ з вираженими відростками у плодів 6-го місяця: А – виличним (плід 200,0 мм ТКД; вид справа); Б – глотковим (плід 218,0 мм ТКД; вид зліва). Макрофото. Зб. 4,0х:

1 – привушна залоза; 2 – жирове тіло щоки; 3 – жувальний м’яз; 4 – піднижньощелепна слинна залоза;  5 – вушна раковина.

 

Крізь тканину ПЗ проходить низка структур, серед яких (ззовні всередину): лицевий нерв; занижньощелепна вена, яка утворюється від злиття поверхневої скроневої та верхньощелепної вен; зовнішня сонна артерія, вушно-скроневий нерв. Напрямок протоки (рис. 3, А) – дугоподібний, опуклістю вверх, пройшовши по зовнішній поверхні жувального м’яза, протока ПЗ стикається з верхнім кінцем жирового тіла щоки та проникає крізь щічний м’яз у присінок рота, де відкривається у вигляді сосочка привушної протоки.

 

     

 

Рис. 3. Вивідні протоки ПЗ плодів 6-го місяця: А – плід 225,0 мм ТКД; Б –плід 230,0 мм ТКД. Макрофото. Зб. (А) = 4,0х;  (Б) = 5,5х:

1 – привушна залоза; 2 – головна вивідна протока;  3 – часточкові протоки; 4 – жувальний м’яз; 5 – жирове тіло щоки; 6 – верхня щелепа; 7 – піднижньощелепна залоза.

 

Протока ПЗ (рис. 3, Б) утворюється від злиття двох позаорганних часточ­ко­вих гілок, які в свою чергу утворюються злиттям кількох верхніх та нижніх часточкових проток, що безпосередньо виходять із тканини залози, пронизуючи її капсулу. В інших випадках головна вивідна протока ПЗ формується глибоко в речовині залози, йде косо-вверх-вентрально, приймає на своєму шляху (зверху і знизу) від 3 до 11 вивідних проток часток залози.  Довжина головної вивідної протоки ПЗ плодів 6-и місяців становить 9,0-26,0 мм з діаметром просвіту до 0,8-1,5 мм. Проекція головної вивідної протоки ПЗ на шкіру обличчя з обох боків проходить лінією від козелка вушної раковини до кута рота. Стінка головної вивідної протоки ПЗ у шестимісячних плодів складається зі сполучної тканини, багатої еластичними волокнами і епітелієм, що вистилає просвіт протоки. Епітелій складається з двох шарів – глибокого кубічного і поверхневого циліндричного.

Висновки: 1. Будові привушної залози людини у плодів 6-и місяців  властива значна анатомічна мінливість, що проявляється різновидами форми (овальна, листоподібна, підковоподібна, трикутна, неправильного чотирикутника), розташування, синтопії, наявністю додаткової частки залози. 2. Протока привушної залози утворюється від злиття двох позаорганних часточ­ко­вих гілок, які (в свою чергу) утворюються злиттям кількох верхніх та нижніх часточкових проток, що безпосередньо виходять із тканини залози, пронизуючи її капсулу. 3. Привушна залоза наприкінці 6-го місяця пренатального розвитку має макроскопічно майже дефінітивну форму.

Література

1. Вовк Ю.М. Теоретичне та практичне значення індивідуальної анатомічної мінливості пазух твердої оболони головного мозку людини / Ю.М. Вовк, Т.А. Фоміних // Вісник проблем біології і медицини. – Полтава, 2003. – № 3. – С. 9-11.

2. Дворник В.М. Гістологічне дослідження рецепторного апарату власно жувального м’язу / В.М. Дворник, О.Б Тумакова // Вісник проблем біології і медицини. – 2006. – Вип. 2. – С.198 – 200.

3. Ахтемійчук Ю.Т. Перинатальна анатомія як напрям наукових досліджень / Ю.Т. Ахтемійчук // Анатомо-хірургічні аспекти дитячої гастроентерології: 2-й Наук. симпоз., 20-21 травня 2010р. : матер. симпозіуму. – Чернівці, 2010. – С. 5-7.

4. Лаврів Л.П. Морфологічні передумови розвитку приро­джених вад привушної слинної залози / Л.П.Лаврів, І.Ю. Олійник // Клін. анат. та операт. хірургія. – 2012. – Т. 11, № 1 (39). – С. 91-94.

5. Sadler T.W. Langman’s medical embryology / Sadler T.W. – Philadelphia, Baltimore, New York, Toronto: Wippincott Williams Wilkins, 2004. – 534 p.