Педагогические науки/ 2. Проблемы подготовки специалистов

К.п.н. Руденко Н. В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

РОЛЬ КУРАТОРА В ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ВИХОВНІЙ РОБОТІ ВТНЗ

На сучасному етапі існує традиційна структура виховної роботи, яка є загальноприйнятою в багатьох вищих навчальних закладах. Головними елементами процесу виховання у вищому навчальному закладі є рада факультету, заступник декана, старший куратор факультету, куратор академічної групи, які здійснюють усі процесуальні функції: планування, підготовку, організацію, керівництво, діагностику, аналіз. Виховні функції виконують усі педагогічні працівники. Але у більшості випадків виховну роботу з академічною групою студентів вищих технічних навчальних закладів проводить куратор, який виконує функції не тільки педагога-професіонала, а й духовного посередника між студентами й суспільством. Куратор організує певну систему відношень завдяки різноманітній виховній діяльності групи, у такий спосіб створюючи умови для індивідуального самовираження кожного студента, формування ідеального образу «Я-професійне».

Як відомо, Інститут кураторів у вищому навчальному закладі є суб’єктом управління системою виховної роботи, який забезпечує успішну організацію позанавчального виховного процесу на рівні студентської академічної групи. Професійна підготовка й підвищення кваліфікації кураторів академічних груп у ВТНЗ здійснюється в межах асоціації кураторів і наставників ВТНЗ, до складу якої входять: школа молодого куратора, школа професійної майстерності куратора академічної групи, школа передового досвіду, клуб кураторів, банк педагогічних ідей, лабораторія педагогічної майстерності, творчі мікрогрупи, педагогічна студія. Це дає можливість кожному університету, факультету обрати власний стиль, атрибутику та форму підготовки кураторів до реалізації завдань виховання гармонійно розвиненої особистості майбутнього інженера.

Загалом у студентській групі формуються різні взаємини між його членами: ділові, міжособистісні взаємини дружби, симпатії, товаришування, кохання. У ній виявляються цінності колективу, що регулюють взаємини між студентами, впливають на їхні дії та вчинки, моральний мікроклімат у самому колективі. Міжособистісні взаємини студентів складаються в процесі оволодіння особистістю нормами, правилами, уміннями в сфері спілкування в тих групах, колективах і соціальних інститутах, у яких особистості виявляються включеними у процесі життєдіяльності. Але, крім спонтанного формування міжособистісних взаємин має відбуватися цілеспрямована побудова взаємин майбутніх інженерів, оскільки у студентів бракує досвіду міжособистісної взаємодії у професійних ситуаціях. Цьому повинен сприяти саме куратор, який спрямовує розвиток у групі неофіційних дружніх та ділових стосунків між студентами, коригує і впливає на психологічну атмосферу, на систему цінностей та еталонів поведінки. Він вивчає рівень активності студента у процесі діяльності, статус студента у системі взаємин групи, емоційне благополуччя в групі, встановлює референтні групи, вивчає ціннісні орієнтації, динаміку змін у процесі виховних впливів, організовує спільну діяльність, здійснює регулювання і корекцію міжособистісних взаємин у групі. У виховній роботі куратор також покладається на актив у групі. Тим самим він досягає організаційної єдності групи, одночасно впливаючи на її емоційний та моральний настрій, мікроклімат групи.

У дослідженні нами було проведено анкетування кураторів Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (брало участь 47 осіб) з метою виявлення якості їхньої роботи. Більшість кураторів (87,5 %) визнали, що цілеспрямовано не займаються формуванням міжособистісних взаємин майбутніх інженерів у позанавчальній виховній роботі. 62,5% кураторів не використовують активні методи й форми у виховній роботі, рольові й ділові ігри, проектну методику, інтерактивні технології з метою активізування міжособистісної взаємодії. Результати анкетування вказали переважно на недостатню теоретичну і практичну підготовленість кураторів до побудови міжособистісних взаємин у студентських групах.

Аналіз кадрового складу ВТНЗ виявив, що викладачі (куратори), крім викладачів гуманітарних дисциплін, є випускниками технічного навчального закладу, які одержали належну інженерну підготовку, проте не досить володіють психологічними й педагогічними знаннями, оскільки в процесі навчання вони не вивчали предмети психолого-педагогічного циклу. Таким чином, успішність викладання визначається вміннями фахівця репродукувати на високому рівні професійні знання, уміння й навички, а виховання особистості студента покладається лише на інтуїцію. Але, як було зазначено, куратор повинен здійснювати керівництво процесом становлення особистості студента в колективі й через колектив. Можна сказати, що рівень згуртованості колективу, ступінь його організованості й соціальної зрілості як суб’єкта виховання є важливим критерієм оцінки ефективності роботи куратора.

Таким чином, проведене анкетування виявило, що якість виконання куратором ВТНЗ організаційно-виховних функцій щодо формування міжособистісних взаємин студентів є досить низькою, це негативно впливає на мікроклімат в академічній групі, призводить до втрати повноцінного спілкування студентів з викладачами, один з одним, що, у свою чергу, впливає як на професійну підготовку майбутніх інженерів, так і на формування їх особистостей. Саме тому упровадження методичних семінарів-практикумів, лекцій-діалогів і таких видів роботи, як дискусій, обмін досвідом, обговорення результатів методик, які застосовувалися у студентських групах, поради, рекомендування відповідної літератури забезпечували єдність теоретичної й практичної підготовки кураторів щодо формування міжособистісних взаємин майбутніх інженерів, скеровували їх у сферу педагогічних інновацій, стимулювали їх самоосвітню діяльність.

Література:

1. Абдулов Р. М. Организация внеаудиторной воспитательной работы со студентами (негосударственные высшие учебные заведения) : учеб.-метод. пособие / Р. М. Абдулов. – Павлоград : ЗПИЭУ, 2003. – 140 с.

2. Абдулов Р. М. Організація позааудиторної виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів недержавної форми власності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Р. М. Абдулов. – Луганськ, 2004. – 21 с.

3. Делінгевич Л. В. Педагогічні засади позаурочної виховної роботи у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Л. В. Делінгевич. – К., 2008. – 19 с.

4. Жалдак Л. М. Педагогічні умови гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти (теоретико-методичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання (сільськогосподарські науки)» / Л. М. Жалдак. – К., 2001. – 20 с.

5. Маріна О. В. Формування міжособистісних відносин студентів-першокурсників у навчально-виховному процесі педагогічного університету : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / О. В. Маріна. – Х., 2010. – 22 с.