Педагогические науки/2Проблемы подготовки специалистов

 

Латуш Н. В.

Вінницький національний аграрний університет

АКАДЕМІЧНА МОБІЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ

 

Важливим кроком розвитку мобільності в нашій країні є побудова системи національної мобільності, яка дасть можливість здобути високий та якісний ос­вітній і науковий рівні при поміркованих витратах. Обговорення різноманітних аспектів розвитку наці­ональної мобільності потрібне для напрацювання рекомендацій щодо формулювання завдань, ство­рення організаційно-правових механізмів та визна­чення джерел фінансування розвитку національної мобільності професорсько-викладацького складу та студентів в Україні, зокрема, напрацювання проектів нормативних документів із цих питань.

Щоб досягти такого стану, коли можливість віль­ного вибору місця і часу навчання стане для студен­та об’єктивною реальністю, потрібно всім національ­ним системам пройти дуже складний шлях. Для цьо­го слід зіставити національні і міжнародні класифі­катори професій, їх функціональні параметри, кри­терії оцінки освітньо-кваліфікаційного рівня, одноз­начність підходів до нормативної і варіативної скла­дової змісту підготовки у кожному напрямку і спеці­альності, тотожність навчальних планів за обсягами і характером практичної підготовки, адекватність в організації технології проведення, структурі засобів державної діагностики знань студентів на одних і тих самих освітньо-кваліфікаційних рівнях, створен­ня міжнародної нормативно-правової бази здійснен­ня цього руху, вирішення проблем оплати за навчання. Висока якість освіти, як відомо з практики управ­ління у вищій школі західних країн, досягається за умови глибокої індивідуалізації навчання, коли яд­ром навчального плану студента є обов’язкові дис­ципліни, а далі він сам створює його варіативну частину, яка відображає спеціалізацію підготовки відпо­відно до структурно-логічної схеми [1, с. 79].

Реформування  української  освіти,  запровадження  положень  Болонської  декларації створюють передумови для ефективного здійснення крос-культурних комунікацій, розвиток якого зіштовхується  з  цілим  рядом  труднощів  різного  порядку  та  походження.  Також  престижним сьогодні є здобуття диплому в іншій країні та набуття нових професійних навичок і досвіду  для студентів, що зумовлює такий процес як студентська академічна  мобільність.

Студентська академічна мобільність –  це процес здобуття студентом знань і навичок у ВНЗ країни, в якій він не має статусу громадянина. Цей процес передбачає безпосередній перетин кордону фізичною особою, з урахуванням попередньо здобутої освіти та з присвоєнням кваліфікацій чи наукового ступеня по закінченню терміну навчання. За способом організації існують два варіанти академічної мобільності:  організована (здійснюється в рамках економічного, політичного або міжуніверситетського академічного партнерства) та індивідуальна (з власної  ініціативи  студента).  Відповідно  до  мети  розрізняють  горизонтальну  мобільність  (навчання в іншому ВНЗ  з метою отримання певного академічного або наукового ступеня) і вертикальну (з метою отримання наступного академічного чи наукового ступеня) [2,  с. 20-21].

Оскільки багато завдань спрямовані на формування єдиного світового освітнього простору через співробітництво країн в галузі освіти і процесів навчання своїх громадян, то саме відкритий освітній простір сприятиме мобільності студентів.

Реалізації ідеї академічної мобільності студентів ВНЗ сприяють деякі положення Болонської декларації:

–  студенти  Європи  мають  потребу  і  право  на  навчання  для  здобуття  ступенів,  що визнаються в Європі, а не тільки в країнах (регіоні), де їх здобуто;

–  головною  відповідальністю навчальних закладів є  гарантування  того,  що вони роблять усе можливе для надання високого рівня кваліфікації своїм студентам [4].

Для підвищення конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти та підвищення мобільності студентів були означені такі завдання:

1)  створення  системи  кваліфікаційних  ступенів  вищої  освіти  (дворівнева  система «бакалавр-магістр»);

2)  створення системи накопичення та переведення залікових одиниць або «кредитів», які даватимуть змогу продовжувати навчання в іншій країні;

3)  співробітництво в галузі управління якістю;

4)  створення європейського стандарту вищої освіти;

5)  мобільність студентів, викладачів, дослідників [3].

Запровадження академічної мобільності в українських ВНЗ на сьогоднішній день передбачає:

–  відкриття   в   українських  ВНЗ  філій  міжнародного  університету  для  організації  обміну студентами;

–  створення інформаційної бази даних про світові, європейські та національні університети, програми міжнародної мобільності;

–  інтернаціоналізація навчальних планів;

–  розробка веб-сторінок, які б відображали процеси, що відбуваються у створених консорціумах;

–  створення необхідної системи кураторства, яка б дозволяла практичну реалізацію потреб студентів щодо мобільності;

–  організація служб для адаптації студентів у новому середовищі;

–  забезпечення  належного  рівня  підготовки  студентів  до  навчання  в  іноземному  ВНЗ  за допомогою спеціальних курсів, конференцій, спеціалізованих тренінгових програм;

–  створення нової системи підвищення кваліфікації  та перепідготовки для професорсько-викладацького складу, яка задовольняла реалізацію важливого загальноєвропейського принципу  – «освіта через усе життя».

Основними  принципами  щодо  нової  освітньої  політики  в  системі  міжнародної  діяльності українських  ВНЗ повинні бути: забезпечення вільного доступу до інформації студентам, аспірантам, викладачам та науковцям університету, представникам ВНЗ інших країн; підтримка міжнародної академічної мобільності; взаємна вигідність людських та фінансових аспектів міжвузівських  обмінів;  підтримка  розвитку  міжнародного  співробітництва  у  забезпеченні  якості освіти; оптимізація управління витрати коштів; стимулювання інноваційної діяльності спеціалістів,  які  забезпечують  підготовку  та  функціонування  міжнародних  навчальних  програм,  займаються  міжнародною  рекламою  ВНЗ;  необхідність  створення  власного  освітнього  простору  як ефективного способу підготовки до рівноправної конкуренції українських ВНЗ з європейськими.

Література

1.                Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии / В.П.Беспалько. – М.– : ИПО МО Россия, 2005. 336 с.

2.                Болонський  процес  у  фактах  і  документах  /  Упор.  : Степко  М.  Ф.,  Болюбаш  Я.  Я.,  Шинкарук  В.  Д., Грубінко В. В., Бабин І. І.  –  К. : Вид-во ТДПУ, 2006.  – 52 с.

3.                Карпенко М. М. Пріоритети розвитку вищої освіти в Україні   в   руслі  загальноєвропейських  тенденцій [Електронний ресурс] / М. М. Карпенко.  –  Режим доступу : http://www.niurr.gov.ua

4.                Сагинова О. В. Интернационализация высшего образования как фактор конкурентоспособности [Елек-тронний ресурс] / О. В. Сагинова.  –  Режим доступу : http://www.marketologi.ru