Студентка Бутчана В.В.
Науковий керівник к.ю.н., доцент Шеховцова Л.І.

Запорізький національний університет, Україна

Кримінально - правове значення поняття «непереборна сила»

Категорія «непереборна сила» відноситься до найбільш загальних правових питань, яке використовується фахівцями не лише кримінального права, а й, зокрема, у цивільній, адміністративній та ін. галузях права. Саме непереборна сила є однією з підстав, що виключає кримінальну відповідальність.

Етимологічні витоки поняття «непереборна сила» можна прослідкувати ще у римському праві. Вже тоді непереборну силу, яку позначали термінами “vis major”, damnum fatale”, визнавали однією з підстав, яка унеможливлювала відповідальність за заподіяння шкоди [1, с. 51]. Також на нашу думку варто погодитися з О.О. Красавчіковим, який вважає, що поняття непереборної сили є загальноправовим поняттям, яке використовується в різних галузях права на позначення однієї з підстав, що унеможливлює відповідальність [2, с. 179].

Потрібно зазначити, що активно досліджували та регламентували дане поняття здебільшого в межах цивільного права. Зокрема, безпосереднім дослідженням непереборної сили в цивілістиці займалися такі вчені, як Є.О.Павловський, П.Г.Семенов, Г.К.Матвєєв, М.М.Агарков та ін. Однак їх точки зору поділилися між об’єктивною теорією, що деталізує це питання за допомогою причинно-необхідних і причинно-випадкових зв’язків, та суб’єктивною теорією, з точки зору якої непереборна сила – це така обставина, яка не може бути попереджена ніяким піклуванням заподіювача [3, с. 32].

Щодо інших галузей права, зокрема кримінального, то слід зазначити, що використовується або поняття, що подане в цивільному законодавстві, або наводиться конкретні приклади обставин, які є непереборною силою.

Зокрема, приклад ситуації, коли призовник не підлягатиме кримінальній відповідальності за ухилення від призову, якщо з’явитися для проходження військової служби йому перешкодило тяжке захворювання [4, с. 53; 5, с. 92]. Або ж випадок, коли повінь перешкодив особі вчасно прибути для проходження військової служби [6, с. 20].

В окремих підручниках з кримінального права під непереборною силою пропонують розуміти такий вплив сил природи, механізмів, устаткування, людей, звірів, інших об’єктивних чинників, через які особа позбавляється можливості діяти як належить відповідно до своєї волі і свідомості (хвороба, стихійне лихо тощо) [7].

На нашу думку, вирішення питання про зміст поняття непереборної сили не може здійснюватися винятково шляхом наведення окремих прикладів різних ситуацій, які вчені пропонують вважати непереборною силою. Можливо допустити, що ця проблематика потребує більш ширшого та системного підходу з використанням різних методів наукового пізнання.

Виходячи з правил формальної логіки, які безпосередньо стосуються виведення понять, для вирішення питання про зміст поняття “непереборна сила" необхідно проаналізувати ті явища, які неминуче впливають на інтелектуально-вольову діяльність людини, і виявити у них спільні ознаки, що характеризують неминучість цього впливу на особу.Враховуючи те, що поняття непереборної сили досить активно розробляли в межах цивілістичної правової науки, є всі підстави, щоб не починати дослідження цього поняття у кримінальному праві, так би мовити з “чистого листа”, звернутися до визначення поняття непереборної сили, як воно подається в цивільному праві.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборну силу визначено як надзвичайну або невідворотну за цих умов подію [8]. Отже, на підставі цього визначення можна припустити, що непереборна сила може мати в собі одну з ознак: надзвичайність або невідворотність.

Як зазначає Л.М. Баранова, надзвичайність явищ може виявлятися у різних аспектах. На її думку, це як правило, стихійні явища, що мають велику потужність та руйнівну силу, але у деяких випадках надзвичайність полягає в нечастоті виникнення тієї чи іншої події, сильному первісному імпульсі або масштабності,тому навряд чи ознаку «надзвичайності» можна вважати однією із самостійних ознак змісту непереборної сили [9, с. 12].

Ми підтримуємо запропоновану Л.М.Барановою позицію і вважаємо, що так ознака поняття як «надзвичайність» навряд чи може сама собою відтворити суть тих явищ, які можна вважати непереборною силою . Насамперед, можна пов’язати це з тим, що цей термін відповідно до його етимологічного значення позначає ті явища, які є незвичними для загального порядку речей у природі та суспільстві, які трапляються вкрай рідко.

Окремі вчені намагаються запропонувати розуміння цієї ознаки у більш ширшому значенні. При цьому зазначається, що як надзвичайні явища можна розглядати не лише ті явища, які виникають вкрай рідко, порушуючи цим загальний порядок речей, а й ті явища, які є хоч і звичними, але дію яких особа не могла передбачити у певній ситуації [10, с.212-213; с.77-78].

Ми підтримуємо думку тих науковців, які вважають за потрібне окремо вказувати на таку ознаку непереборної сили, як непередбачуваність цього явища [11, с. 67–68; 21, с. 15–16]. При цьому ми вважаємо, що саме ця ознака повинна бути самостійною ознакою поняття непереборної сили. Адже не надзвичайність, а саме непередбачуваність впливу на особу певних явищ зумовлює те, що в конкретній ситуації вона не може уникнути або запобігти їхньому впливу на свідомо-вольову діяльність.

Наприклад, слизьку дорогу внаслідок дощу чи ожеледиці навряд чи можна вважати надзвичайною подією, принаймні для наших кліматичних умов, проте ця обставина саме через її непередбачуваність може призвести до дорожньо-транспортної пригоди внаслідок втрати водієм можливості керувати транспортним засобом.

Мабуть, не буде помилкою, якщо вказати, що в більшості випадків особа має змогу уникнути або запобігти впливу різних явищ, якщо вона завчасно передбачає їхню дію. У науковій літературі цілком обґрунтовано зазначено, що трапляються випадки, коли навіть завчасне передбачення настання певних явищ не дає особі змоги уникнути їхнього впливу або запобігти йому [11, с. 121–122; с. 9].

У науковій літературі доречно зазначається те, що не можуть розглядатися як прояви непереборної сили ті явища, які хоч і були невідворотними або непередбачуваними в певній ситуації, але уникнути яких особа мала змогу [12, с.196; с.68].

Отже, очевидно, що не є зовсім правильним розгляд певних явищ як прояву непереборної сили у тих випадках, коли особа усвідомлювала їхній вплив на себе і, маючи змогу уникнути цього впливу, нічого не зробила.

З огляду на це, самих лише двох ознак, які свідчать про непередбачуваний чи то невідворотний характер певних явищ, недостатньо для правильного визначення поняття «непереборна сила».

Таким чином, варто погодитися з А.В.Наумовим, який пропонує розуміти під непереборною силою вплив об’єктивних чинників, унаслідок дії яких людина втрачає можливість фактично діяти [13,191].

Ще одна позиція, яка заслуговую на увагу, є твердження Л.М.Баранової, яка пропонує непереборною силою вважати безумовно переважаючі над силою людини явища природи (блискавка, повінь, буря і т.і.) або дії третіх осіб (напад озброєного загону розбійників), наслідків яких ні передбачити, ні запобігти не під силу людині [9, 11].

Таким чином, проаналізувавши декілька поглядів на це питання, ми можемо запропонувати таке визначення поняття «непереборної сили» як однієї з підстав виключення кримінальної відповідальності: «Непереборною силою є явища непередбачуваного чи невідворотного характеру, впливу яких особа не могла уникнути або запобігти».

Література:

1. Павлодский Е. А. Случай и непреодолимая сила в гражданском праве / Е. А. Павлодский. — М. : Юрид. лит., 1978. — 104 с.

2. Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причинённого источником повышенной опасности / О. А. Красавчиков. — М. : Юрид. лит., 1966. — 200 с.

3. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. — Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1955. — 312 с.

4. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. Тези лекцій і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України / Н. В. Чернишова, М. В. Володько, М. А. Хазін. / [за ред. ректора Київського училища міліції МВС України генерал-майора міліції В. М. Бовсуновського]. — К. : Наук. думка, 1995. — 456 с.

5. Кримінальне право України. Загальна частина : підручн. / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.]. — [вид. 3-тє, переробл. та допов.]. / за ред. М. І. Мельника, В. А. Климента. — К. : Юрид. думка, 2004. — 352 с.

6. Уголовный кодекс Украинской ССР : Науч.-практ. комментарий / [Н. Ф. Антонов, М. И. Бажанов, Ф. Г. Бурчак и др.]. — К. : Политиздат Украины, 1987. — 880 с.

7. Пинаев А. А. Уголовное право Украины. Общая часть / А. А. Пинаев. — Х. : Харьков юридический, 2005. — 664 с.

8. Цивільний кодекс України, станом на 10 травня 2010 р. – К.:Велес, 2010. – 228 с.

9. Баранова Л. М. Обставини, які звільняють від відповідальності в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. — Х., 1998. — 18 с.

10. Кримінальне право України. Загальна частина : підручн. / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.]. — [вид. 3-тє, переробл. та допов.]. / за ред. М. І. Мельника, В. А. Климента. — К. : Юрид. думка, 2004. — 352 с.

11. Терещенко Н. В. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. — Х., 2003. — 16 с.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. — [вид. 3-тє, переробл. та доповн]. — К. : Атіка, 2004. — 1056 с.

13. Наумов А.В. Уголовное право. Курс лекций: в 2 т. – [3-е изд., перераб. и дополн.]/А.В.Наумов. – М.: Юрид. лит-ра, 2004.- Т.1: Общая часть. – 496 с.