Чернова Ю.С.

Запорізький національний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Пирожкова Ю.В.

ПРОБЛЕМИ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ УКРАЇНСЬКОГО І ІНОЗЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ

Проблема вкрай несприятливого стану екології в Україні і постійного його погіршення наразі є однією з найбільш гострих для нашої країни. До сьогодні не подолані наслідки Чорнобильської катастрофи, постійне збільшення кількості автотранспорту, а також розміщення на території великих міст чималої кількості підприємств, що забруднюють навколишнє середовище, негативно відображаються на стані природи і здоров’ї населення.

Основою природоохоронної діяльності держави є фінансові важелі, зокрема, штрафи, пільги, а також екологічне оподаткування. На жаль, в Україні система екологічного оподаткування не є досконалою. Мета даного дослідження – виявити позитивний дослід країн ЄС в питанні екологічного оподаткування та встановити, якими способами такий досвід може бути перейнятий Україною.

Дослідженням проблем екологічного оподаткування займались такі вчені, як О. Веклич, Т. Галушкіна, Л. Мельник, Л. Некрасенко, В. Поліщук, Г. Рогов та інші.

Для проведення порівняння вітчизняного та зарубіжного нормативно-правового досвіду слід, насамперед, чітко визначити поняття екологічного податку, а також проаналізувати його функції і структуру. Податковий кодекс України не надає чіткого визначення екологічного податку і лише встановлює, що його платниками є суб’єкти, котрі при діяльності котрих здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, водні об’єкти, а також які розміщують на власних територіях відходи, в тому числі й створюють радіоактивні відходи, забруднюють повітря пересувними засобами транспорту [1]. В ЄС застосовується біль широке визначення: «Податок, базою якого є фізична одиниця, що має конкретно-визначений доведений негативний вплив на навколишнє середовище. Розрізняють чотири підмножини податків: на енергоносії, на забруднення, транспортні та ресурсні податки» [2]. Як бачимо, таке визначення, на відміну від збірного поняття, що застосовується в українському законодавстві, охоплює всі можливі джерела забруднення, тому є більш досконалим і виправданим.

Для визначення структури екологічних податків в країнах ЄС застосовуються два основні підходи. За першим, екологічний податок відноситься до категорії акцизних, оскільки він є непрямим і охоплює соціально-шкідливі товари та послуги нарівні з податком на алкоголь, тютюнові вибори тощо. Основна перевага даного підходу – простота адміністрування, за ним всі об’єкти оподаткування об’єднуються в акцизі. Така система застосовується, зокрема в Естонії.

За другим підходом, до акцизів відносяться тільки податки на зміну та забруднення ландшафту, а інші екологічні податки виділяються в окрему групу нарівні з акцизом і мають назви, що співпадають з об’єктами забруднення. Україна за застосованою системою оподаткування є ближчою до країн, що застосовують другий підхід, з тією різницею, що деякі екологічні податки у вітчизняному законодавстві взагалі не регламентовані [3].

Оцінюючи систему екологічного оподаткування в Україні, доходимо наступного висновку:

1. Стимулююча функція податків не виконується. За статистикою, не менше 90 відсотків підприємств і виробництв застосовують застарілу технологічну базую. На сьогодні енергоємність ВВП в 2,5 рази перевищує світові показники і в 4 рази – показники країн ЄС. При цьому потенційна можливість зниження податків при переході на досконаліші виробничі технології не цікавить більшу частину власників забруднюючих підприємств і виробництв. Така ж ситуація має місце і на ринку автотранспорту, що є одним з основних джерел забруднення повітря. На нашу думку, для вирішення цієї проблеми було б доцільне запозичення іноземного досвіду введення жорстких екологічних стандартів «Евро-5» чи навіть «Евро-6», а також фінансове стимулювання покупців, котрі віддають перевагу транспортним засобам з низькими показниками шкідливих викидів.

2. Природоохоронна функція має виключно декларативний характер і не виконується. Головна причина такого становища – відсутність чіткої законодавчої регламентації всіх об’єектів екологічного оподаткування, що має місце на рівні з необґрунтовано низькими ставками екологічних податків. Прослідкувати відсталість України від розвинутих країн у цьому питанні можна в рейтингу екологічної складової сталого розвитку, де Україна на 2013 рік займала 87 місце із 106.

3. Надходження з екологічного податку на 2014 рік встановлені на рівні близько 0,5 відсотка від загальної суми надходжень до державного бюджету [4]. Це дає змогу говорити про мізерне поповнення бюджету, а значить, і недостатню реалізацію фіскальної функції екологічного податку.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran5958#n5958.

2. Славник статистичних термінів Організації економічної співпраці і розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://epp.eurostat.ec.europa.eu/statistics_explained/index.php/ Environ mental_taxes.

3. Романенко, В.В. Екологічне оподаткування в країнах Європейського союзу та в Україні: порівняльний аналіз / В.В. Романенко // Збірник наукових праць Науково дослідного інституту фінансового права. – 2013. – № 3. – С. 18-21.

4. ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/719-18