Саловарова Т.С.
Запорізький
національний університет, Україна
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Пирожкова Ю.В.
ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ: ПЕРСПЕКТИВИ
УДОСКОНАЛЕННЯ
Фінансовий контроль – це один із видів фінансової діяльності держави з
перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування
встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення
недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі
створення, розподілу, використання грошових фондів.
Фінансовий
контроль – це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по
перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту,
утворення і витрачання фондів грошових коштів.
Принципами фінансового контролю є: незалежність; гласність; превентивність (попереджувальний характер); дієвість; регулярність; об'єктивність; всеохоплюючий характер.
Здійснення
державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади,
уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері
державного фінансового контролю [1].
Дана тема стала
предметом дослідження таких вчених, як: В.П. Нагребельного, В.М. Глібка, О.П.
Бущана, Ф.І. Криніцина, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, П.І. Гайдуцького, М.М.
Кужельного.
Однією з форм
фінансового контролю є ревізія. Ревізія
– метод документального контролю за фінансово –
господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет
дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності,
а також спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та
крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Ревізії проводять державні та недержавні органи фінансового контролю. За
результатами ревізії складається акт, який є підставою для вжиття заходів щодо
виправлення порушень, відшкодування збитків тощо.
Ревізії бувають:
плановими і позаплановими; повними і частковими (залежно від повноти охоплення
ревізією фінансово-господарської діяльності підприємства); суцільними,
вибірковими і комбінованими (залежно від обсягу аналізованих даних та повноти
залучення документів); комплексними і тематичними (залежно від організації
проведення); документальними (контроль здійснюється на підставі документів) та
фактичними (перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей).
Згідно з «Положенням
про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого Президентом України
від 23 квітня 2011 року №
499/2011, Державна фінансова інспекція
здійснює державний фінансовий контроль шляхом
проведення: інспектування у формі
планових та позапланових ревізій певного
комплексу чи окремих
питань фінансово-господарської
діяльності підприємств, установ
та організацій [2]. Отже, ревізія розглядається не як форма фінансового
контролю, а як форма інспектування і полягає у проведенні планових та
позапланових ревізій.
Поняття ревізії
також згадується у визначенні контрольного заходу, що закріплене у Стандартах
державного фінансового контрою: «Контрольний захід – це сукупність способів і
методичних прийомів фінансового контролю (ревізія, перевірка, оцінка,
розслідування та вивчення), які застосовуються суб'єктами державного
фінансового контролю в межах повноважень, визначених Конституцією України та
іншими актами законодавства, що регулюють їх діяльність, і спрямовані на повний
комплекс (систему) або окремі процеси (етапи)
фінансово-господарської
діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з використанням
бюджетних коштів, державного і комунального майна» [3].
Об'єкт ревізії —
процеси використання коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу
бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів, а також
матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи
комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик і кредитів,
гарантованих коштами бюджетів.
В Україні фінансовий
контроль здійснюється також через Рахункову палату. У разі виявлення під час
перевірок, ревізій та обстежень фактів привласнення грошей і
матеріальних цінностей, інших зловживань Рахункова палата передає
матеріали перевірок, ревізій та обстежень до правоохоронних органів
та інформує про це Верховну Раду України. Натомість в розвинутих країнах
світу є спеціальні органи парламентського контролю за витрачанням
державних коштів. У США це Головне контрольне управління Конгресу, яке
очолює генеральний контролер; у Великобританії – Національна ревізійна
Рада, яку очолює головний ревізор; у Канаді – Генеральний контролер; у
Індії – парламентські комітети державної звітності, комісії у
справах державних підприємств; у ФРН, Франції, Росії та Угорщині – Рахункові
палати [5]. Тому можливо для України є
доцільним наділення Рахункової палати спеціальними повноваженнями, а саме
надання Рахунковій палаті функцій самостійного виявлення і розслідування фактів
привласнень та крадіжок коштів та матеріальних цінностей, перевірку
достовірності обліку та звітності.
Отже, на основі
вищенаведеного можна зробити висновок про те, що ревізія є важливим
засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності,
ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни,
чинного законодавства. Під час її проведення аналізуються причини,
умови виникнення та наслідки порушень; виявляються невикористані резерви
виробництва; перевіряється система забезпечення збереження засобів та
предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.
1. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні:
Закон України від 26 січня 1993 р. № 2939-XII [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-12
2. Про Положення про Державну фінансову інспекцію України: Указ Президента
України від 23 квітня 2011 р. № 499/2011 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/499/2011
3. О. Користін, А. Клименко Ревізія як форма
фінансового контролю // Право України. – 2007 – № 2
– С. 62-65
4. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів
спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. / За
редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП
"Рута", 2002. – 544 с.