Муцураєва Л.А.
студентка юридичного
факультету
Науковий керівник: Омельянчик С.
В., к.ю.н., ст. викладач
Запорізький національний
університет
м. Запоріжжя, Україна
Роботодавець як суб’єкт матеріальної відповідальності у трудових правовідносинах
Для формування в Україні ринкової моделі трудових відносин роль
роботодавця є ключовою. Його діяльність
спрямована на наповнення трудових відносин реальним змістом. Від того, наскільки в державі будуть створені належні
умови для функціонування роботодавця, чітко визначено його правове становище,
значною мірою залежить те, наскільки ефективними будуть трудові відносини [1].
В тому числі це стосується і правого регулювання статусу роботодавця як
суб’єкта матеріальної відповідальності.
Матеріальна відповідальність як один з видів
юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового
договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати
іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або
неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й
порядку [2].
До проблеми матеріальної
відповідальності в трудовому праві
зверталися такі вчені-юристи, як: Є. С. Белінський, К. Н. Гусов, Н.Ю.
Дом’юк, К.С. Рудик, С.М. Прилипко, Ю.В. Пожаров, Ю.Н. Полетаєв, П.Р.
Стависький, Н.М. Хуторян та інші.
Однак, залишається досить
велика кількість теоретичних та практичних питань правового регулювання матеріальної
відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові, які потребують
ґрунтовного наукового дослідження.
У Кодексі
законів України про працю взагалі відсутні загальні норми про відповідальність
роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові. Порівняльний аналіз відповідальності роботодавця і відповідальності
працівника неодноразово проводився науковцями, але в той же час відсутня
єдність стосовно того, чи є така відповідальність єдиним видом трудово-правової
відповідальності чи це два різних види останньої. Так, К. Н. Гусов, Ю. Н.
Полетаєв [3], Е. С. Белінський [4] вважають, що це самостійні види матеріальної
відповідальності у трудовому праві, інші, наприклад, П. Р. Стависький [5], Н.
М. Хуторян [6] схиляються до думки, що це єдиний вид трудово-правової
матеріальної відповідальності і єдиний інститут трудового права.
Кодекс
законів України про працю, а саме ст. 153 закріплює обов’язки роботодавця, що
лежать в основі його матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяної
працівникові. Ними виступають: обов’язок створити умови, необхідні для
нормальної роботи; забезпечити здорові та безпечні умови праці, а також
впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки та санітарно-гігієнічні умови, які
запобігають виробничому травматизму і виникненню професійних захворювань
працівників [7].
Елементи
трудового майнового правопорушення, що вчиняється роботодавцем, є одночасно
умовами його матеріальної відповідальності. До таких умов можна віднести:
1. Наявність прямої дійсної
шкоди, заподіяної працівникові незаконними діями (бездіяльністю) роботодавця.
2. Протиправність дії або
бездіяльності роботодавця.
3. Причинний зв’язок між
протиправним порушенням роботодавцем свого обов’язку і майновою шкодою, що
наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння.
Відповідальність не може наступати за випадкові наслідки діяння.
4. Вина роботодавця, лише у
разі невиплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (ч. 1
ст. 117 КЗпП), у разі затримки видачі трудової книжки працівникові (ч. 4 ст.
235 КЗпП) та у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати
та інших виплат, що належать працівнику [8].
У
літературі висловлено точку зору, що матеріальна шкода, заподіяна працівникові
при виконанні ним трудових обов’язків, включає в себе:
1) шкоду, заподіяну
працівникові, внаслідок порушення права на працю: при необґрунтованій відмові у
прийнятті на роботу; при прийнятті працівника на роботу з порушенням правил
прийняття, що спричинило його подальше звільнення з цієї причини; при
незаконному переведенні на іншу роботу, відстороненні від роботи, звільненні
працівника; при порушенні обов’язків власника або уповноваженого ним органу
щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного
заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю
і заробітну плату);
2) шкоду, заподіяну майну
працівника;
3) моральну шкоду [9].
Проект
Трудового кодексу України станом на 2 квітня 2012 р. визначає підстави та умови
відповідальності роботодавця досить детально.
Стосовно саме матеріальної відповідальності роботодавця, то відповідно
до ст. 421 проекту Трудового кодексу України роботодавець зобов’язаний
забезпечити збереження майна працівника, якщо такий обов’язок покладено на
роботодавця трудовим законодавством, колективним або трудовим договором, а
також у випадках, якщо знаходження майна працівника на території, в приміщеннях
роботодавця або на місці виконання робіт є звичайним, а працівник не має
можливості здійснювати його зберігання, хоча б він був позбавлений такої
можливості тимчасово. Незабезпечення роботодавцем збереження майна працівника,
а також пошкодження майна працівника внаслідок неналежних умов праці покладає
на роботодавця обов’язок відшкодувати в повному обсязі вартість майна або
оплатити суму, на яку його вартість зменшилась. Крім того передбачається
матеріальна відповідальність роботодавця за невиконання обов’язків щодо надання
працівникові матеріальних благ і послуг. Невиконання роботодавцем передбачених
колективним або трудовим договором обов’язків щодо надання працівникові або
членам його сім’ї матеріальних благ і послуг дає працівникові право на
стягнення з роботодавця вартості зазначених благ і послуг відповідно до
роздрібних цін, що склалися в даній місцевості, незалежно від того, чи
здійснював працівник витрати в порядку оплати цих благ і послуг. Роботодавець
несе матеріальну відповідальність перед працівником також в інших випадках,
встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором [10].
Розглянувши правову та теоретичну
регламентацію питання статусу роботодавця як суб’єкта матеріальної
відповідальності, можна зробити висновки про те, що у чинному Кодексі законів
України про працю відсутні загальні норми про
відповідальність роботодавця за шкоду,
заподіяну працівникові. Матеріальна відповідальність роботодавця, так само як і
матеріальна відповідальність працівників,
має трудово-правову природу і, отже, повинна бути врегульована трудовим законодавством. Підстави, умови та санкції матеріальної
відповідальності роботодавця передбачені
законодавством України про працю. Проект
нового Трудового кодексу України детальніше регламентує матеріальну
відповідальність роботодавця. В нього включено окрему книгу восьму “Відповідальність сторін трудових відносин”. Глава 2
містить норми про відповідальність роботодавця.
Проектом передбачені такі випадки матеріальної відповідальності роботодавця:
1)
матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну майну працівника (ст. 415). Незабезпечення роботодавцем
охорони майна працівника, а також пошкодження майна працівника внаслідок неналежних
умов праці покладає на роботодавця обов’язок відшкодувати у повному обсязі вартість
майна або оплатити суму, на яку його вартість зменшилась;
2)
матеріальна відповідальність роботодавця за невиконання обов’язків щодо надання працівникові матеріальних
благ і послуг (ст. 416). Йдеться про відповідальність роботодавця за невиконання ним
передбачених колективним або трудовим договором обов’язків щодо надання працівникові або
членам його сім’ї матеріальних благ і послуг;
3)
матеріальна відповідальність роботодавця в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або
трудовим договором (ст. 417);
4)
відповідальність роботодавця за заподіяну моральну шкоду (ст. 418).
Література: