Физическая культура и профессиональный спорт: 3. Спортивная медицина и реабилитация

Крюков Ю.М., Ремешевський О.В., Крюкова І.М.

Запорізький національний технічний університет. Україна

Запорізька державна інженерна академія. Україна

ПЛАНУВАННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ

Організація тренувального процесу спортсменів-плавців на етапі початкової спортивної спеціалізації поряд із загальними закономірностями побудови тренувального процесу має ряд особливостей за формою і змістом. Виходячи зі структури багаторічної системи підготовки, здійснюється планування тренувального процесу на його окремому етапі.

Під характеристикою побудови розуміють сукупність структурних компонентів, спрямованість тренувальних навантажень. Між тим, для організації тренувального процесу юних спортсменів потрібно знати основні положення вікової періодизації дітей, підлітків та юнаків.

Тренувальний процес являє собою багатогранний комплекс елементів системи підготовки спортсменів. Великого значення набуває грамотне управління цією системою, де провідне місце відводиться тренеру-педагогу. Від його знань і здібностей до управління залежить кінцевий результат. Тренер повинен бути одночасно педагогом-організатором, психологом, знати основи фізіології, досконало теорію побудови тренувального процесу в обраному виді спорту. Важливо грамотно і успішно поєднувати різні засоби і методи тренувального впливу. Основною метою є досягнення результату на змаганнях, який залежить від взаємодії тренер-спортсмен, використання перспективних тренувальних методик, праці вчених різних галузей. Цільове управління в системі багаторічної підготовки дозволяє підходити до поставленої мети з різних точок зору, дає можливість спроектувати цільову структуру (завдання) і підібрати адекватні засоби і методи спортивного тренування, дозволяє визначити конкретні дії та раціонально планувати їх у часі. Тренувальний процес, будучи цілеспрямованим психолого-педагогічним процесом, являє собою динамічну систему, яка впливає на спортсмена. Кожен атлет має свої індивідуально-психологічні, фізіологічні та інші особливості, властиві тільки йому одному. Для правильного управління спортивним тренуванням потрібно знання індивідуальних особливостей і властивостей особистості.

Однієї з необхідних передумов для оптимального керування тренувальним процесом, зокрема для регулювання навантажень як протягом одного заняття, так і протягом різних тренувальних циклів, є одержання під час тренування можливо більш вичерпної інформації про функціонування найважливіших систем організму, що забезпечують м'язову діяльність .

Раціональне планування тренувального процесу, правильне використання засобів і методів спортивного тренування на протязі багаторічної підготовки юних спортсменів можливо лише за умови обліку анатомо-фізіологічних особливостей зростаючого дитячого організму.

Розвиток організму в дітей відбувається хвилеподібно. Періоди посиленого росту, що сполучаються зі значним підвищенням енергетичних й обмінних процесів, переміняються вповільненим ростом, що супроводжується найбільшим нагромадженням маси тіла й перевагою процесів диференціювання. У медичній і спортивно-педагогічній практиці прийнята наступна вікова періодизація:

з 4 до 7 років - дошкільний вік з 7 до 11 років - молодший шкільний вік, з 12 до 15 років - середній, з 16 до 18 років - старший. Кожен віковий період має свої особливості в будові й функціях окремих органів і систем, у реактивності організму й емоційно-психічному формуванні особистості.

Реакція організму молодших школярів на фізичне навантаження відрізняється своєрідністю. Це особливо помітно по показниках функції подиху й кровообігу. У них відзначаються більш низькі величини максимального споживання кисню (МСК), що характеризує інтенсивність окисних обмінних процесів при тривалих фізичних навантаженнях або аеробній продуктивності організму. Так, у хлопчиків 8-9 років МСК досягає в середньому лише 1535 мл/хв, а в дівчаток - 1022. При невеликому стандартному фізичному навантаженні споживання кисню в них вище, ніж у підлітків й юнаків, а відсоток використання кисню (утилізація його) нижче. Звідси в них більш сумарні енергетичні витрати (вище киснева вартість) на виконання рівної по обсязі роботи й менше кисневий пульс: в 8 - 9-літніх хлопчиків лише 8,1 мл/уд, а в дівчинок і того менше - 5,4 мл/уд.

У дітей цього віку відзначається обмежена здатність працювати в "борг", тобто знижена анаеробна продуктивність. Вони припиняють інтенсивну роботу, коли кисневий борг становить лише 800 - 1200 мл. максимальна питома потужність (на 1 кг ваги) роботи в дітей 8 - 9 років в 2 рази менше, ніж у дорослих. Однак уже до 12 років помітно підвищується витривалість до роботи субмаксимальної інтенсивності.

При напруженій м'язовій діяльності подих у дітей молодшого шкільного віку більш часте, ніж у дорослих. У молодших школярів значно нижче й максимальна вентиляція легенів (МВЛ). В 8 - 9-літніх хвилинний обсяг дихання (МОД) під час напруженої м'язової діяльності становить лише 30 - 40 л/хв, а в 10 - 11-літніх - 40 - 50 л/хв. Це обумовлено тим, що в дітей 8 - 11 років максимальна величина дихального обсягу не перевищує 900 мл.

Чим молодше організм, тим менше може збільшуватися систолічний викид крові при навантаженні. Це порозумівається меншим обсягом серця і його функціональних особливостей. У дітей 8 - 9 років при напруженій м'язовій роботі систолічний обсяг крові досягає 70 мл, а в 10 - 11-літніх - 80 мл. У них менше, ніж у підлітків, і систолічний індекс при фізичному навантаженні: відповідно 64 й 71 мл/м². Хвилинний обсяг крові в них може при цьому збільшуватися в порівнянні зі спокоєм в 4 - 5 разів, однак відбувається це в основному за рахунок збільшення ЧСС. Навіть при невеликих навантаженнях ЧСС у дітей збільшується більшою мірою , ніж у дорослих. При напруженій м'язовій діяльності у дітей 8 - років вона досягає 200 - 220 уд. в 1 хв, хоча МСК при цьому в 2,5 рази менше, ніж у дорослих. Звідси в них більше низький кисневий пульс, тобто низок ефект кожного серцевого скорочення.

У дітей цього віку при фізичному навантаженні АТ підвищується значно менше, ніж у дорослих, що порозумівається слабким розвитком серцевого м'яза: малим обсягом серця й більше широким просвітом посудин щодо розмірів серця.

Споживання кисню при стандартному фізичному навантаженні в підлітків трохи нижче, ніж у молодших школярів, а відсоток використання кисню вище. Проникність стінок легеневих альвеол для кисню в них вище. МСК у них також підвищується. Так, у хлопчиків 10 - 11 років воно становить 1657 мл/хв, а в підлітків 14 -15 років досягає 2299 мл/хв. У дівчинок МСК чітко нижче чим у хлопчиків. Якщо величина МСК характеризує ступінь готовності кардиіореспіраторного апарата до виконання тривалої й напруженої м'язової роботи, то величина кисневого пульсу, що показує кількість споживання кисню на одне скорочення серця, відбиває ефективність взаємодії функцій апарата кровообігу, подиху, системи крові й рівень економизации ЧСС при фізичних навантаженнях. Величина кисневого пульсу в підлітків вище, ніж у молодших школярів: в 10-11 -літніх хлопчиків вона становить 8,4 мл/уд, а в 14-15 - літніх - 12,5 мл/уд. У дівчинок величина кисневого пульсу істотно нижче, ніж у хлопчиків.

Найбільший річний приріст показників аеробної продуктивності відзначається в хлопчиків у віці 13-14 років (МСК збільшується на 28 %, а кисневий пульс - на 24 %), а в дівчаток на рік раніше, тобто в 12-13 років (МСК збільшується на 17 %, а кисневий пульс - на 18 %).

Відносна величина МСК на 1 кг ваги в підлітків залишається практично незмінною, тобто підвищення кисневої стелі в них найбільшою мірою пов'язане зі збільшенням ваги. Крім того, підлітки при фізичних навантаженнях досить швидко можуть удержати цю здатність.

Частота подиху в них при напруженій м'язовій діяльності нижче, ніж у молодших школярів, - 45 - 55 подихів в 1 хв, а дихальний обсяг досягає при цьому 1000 - 1500 мл, становлячи 40 - 45 % ЖЕЛ. Звідси максимальні величини легеневої вентиляції підвищуються: в 12-літніх МОД при напруженій м'язовій діяльності становить 41 - 59 л/хв, а в 14-15 років - 45 - 70 л/хв. Найбільший ріст величини легеневої вентиляції при максимальних фізичних навантаженнях спостерігається в хлопчиків у віці 13-14 років (на 28 %), а в дівчинок у віці 12-13 років (17 %).

МСК, тобто аеробна дієздатність організму, у юнаків підвищується нерівномірно. У період з 15 до 16 років спостерігається виразний ріст МПК, але не такий великий, як у віці 13 - 14 років, а старше 16 років збільшення МСК малопомітно. А в дівчин вже після 14 років спостерігається певна стабілізація МСК. Таку ж вікову динаміку має й максимальний кисневий пульс, що збільшується чітко в хлопчиків до 16 років, а в дівчин до 14 років. У цілому в цьому віці МСК і максимальний кисневий пульс вище, ніж у школярів середньої вікової групи.

Частота подиху в них при напруженій м'язовій діяльності наближається до цифр, характерним для дорослих. МВЛ збільшується у віці 16-18 років в 10-12 разів у порівнянні зі спокоєм, перевищуючи нерідко 80 л/хв, причому досягається це більшою мірою шляхом поглиблення подиху.

Регулярне дослідження фізичного розвитку юних спортсменів надає допомогу в рішенні практичних питань планування тренувального процесу, етапного відбору, поглибленої спеціалізації й прогнозування росту спортивних результатів.