Економічні
науки / 10 Економіка підприємства
Шведенко М.М.
ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ АКВАКУЛЬТУРИ
З розвитком ринкової економіки відбуваються істотні зміни у розумінні значення такої
категорії економічної науки як ефективність. У загальному вигляді ефективність можна
визначити як відношення між результатами і витратами на такий результат. Якщо рибницьке
господарство здійснює свою діяльність з найменшими витратами всіх
факторів виробництва, то прийнято вважати господарювання ефективним. Іншими словами,
чим менше обсяг витрат і чим вище величина (розмір) прибутку, тим вище
ефективність виробництва. При цьому співвідношення “результат
/ витрати” може бути виражено як у натуральних, так і вартісних
(грошових) величинах, а ефективність виробництва виступає як
відношення величин – показників виробництва – результативності.
Ефективність є формою вираження цілі виробництва. Специфічний зміст
ефективності виробництва визначається: а) суспільною
формою виробництва; б) цільовим направленням виробництва;
в) своєрідністю притаманних певній системі факторів і результатів виробництва.
Ефективність виробництва – поняття складне і багатогранне. Тому слід
розрізняти поняття “ефект” і “економічна ефективність”. Ефект – це результат
певних заходів. Так, ефект від застосування добрив у рибництві
виявляється у вигляді
збільшення рибопродуктивності. Поняття економічного ефекту має фундаментальне значення і відображає його провідну
роль у розвитку суспільства, в досягненні його цілей.
Під ефектом, на думку П.Г.Буніч, Л.І.Абалкіна, Т.С.Хачатурова та інших
економістів, розуміють реальний результат виробництва [2]. В.С.Вечканов
відмічає, що під
“ефектом слід розуміти абсолютний результат виробничого
процесу – виготовлення продукції або отриманий дохід” [3]. Б.М.Болотін,
Л.М.Громов підкреслюють, що під ефектом економічної діяльності вони
розуміють “результат, який відповідає цілям, поставленим у сфері виробництва, розподілу, обміну і
споживання, тобто в процесі відтворення в цілому” [1].
Водночас, отриманий ефект не дає уяву про доцільність застосування,
наприклад, добрив. Більш повну відповідь на це запитання дає
показник економічної ефективності, коли порівнюють
результати виробництва з витратами матеріально-грошових коштів, тобто
оцінюють віддачу сукупних вкладень. У рибному господарстві – це отримання максимальної
кількості продукції з одиниці ставової площі (або збільшення валового доходу) при найменших витратах живої та
уречевленої праці. Досягається це за рахунок
раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів.
Категорія економічної ефективності виражає зв’язок між досягнутим
ефектом у результаті функціонування сфери виробництва і
витратами, які здійснені для отримання такого
ефекту. Визначення суті ефективності виробництва виявляє особливий аспект
функціонування та розвитку виробничих відносин, що пов’язані з формуванням специфічних результатів і витрат суспільної праці
і їх взаємозв’язку. Сутність ефективності виробництва полягає в
досягненні виробничої цілі з найменшими витратами.
На думку А.П.Рибалкіна і В.І .Нечаєва “сутність ефективності полягає
в досягненні сукупної економії живої та уречевленої
праці при виробництві необхідних суспільству споживчих вартостей. Як багатопланова
категорія, ефективність проявляється в різних аспектах, які тісно взаємодіють між собою і
разом характеризують не тільки окремі питання,
але й всю сукупність економічних відносин, які відбуваються”.
Автори відмічають, що термін “економічна ефективність виробництва” визначає
лише економічний результат діяльності,
а “ефективність виробництва” – поняття глибше і вміщує соціальний ефект від
виробничих витрат. Критерій ефективності виробництва продукції
аквакультури повинен відповідати двом основним вимогам методологічного
характеру: відображати відношення реального ефекту суспільного
виробництва до наявного виробничого потенціалу у рибництві і мати якісну
однорідність і кількісну співставність як по вертикалі (на усіх етапах форму-вання вартості сукупного суспільного продукту), так і
по горизонталі (по рибній галузі, що визначає
матеріально–речову структуру суспільного продукту).
Ефективність функціонування рибництва виражається в забезпеченні умов
розширеного відтворення і, на цій основі, отримання необхідних
для країни харчів, сировини для промисловості, а також ресурсів для
виходу на світовий ринок, забезпечення продовольчої безпеки
країни. Для оцінки економічної ефективності виробництва продукції
аквакультури необхідні конкретні показники, які відображають вплив різних
факторів на процес виробництва. Лише система показників дозволяє провести
комплексний аналіз і зробити висновки про основні напрямки підвищення
економічної ефективності виробництва продукції аквакультури. Економічна
ефективність характеризується системою показників (натуральних і вартісних).
Вихідними, безумовно, є вартісні показники. Наприклад,
рибопродуктивність. Проте один і той же рівень рибопродуктивності
може бути досягнутий при різних витратах праці і коштів. Більше того,
при цьому може бути різною якість продукції аквакультури.
Після вивчення думок економістів щодо обґрунтування показників
економічної ефек-тивності
у рибництві, необхідно зупинитись на таких основних показниках, які відображають використання
ставових площ, матеріальних і трудових ресурсів: загальна і природна рибопро-дуктивність
нагульних ставів; рибопродуктивність одержана за рахунок інтенсифікаційних заходів;
продуктивність живої і
уречевленої праці; виробництво валової, товарної, чистої продукції,
отримання валового, чистого доходу і прибутку з розрахунку на 1 га ставової площі, 1
грн. вартості виробничих фондів, одного середньорічного працівника; виробнича і повна
собівартість продукції; рентабельність виробництва продукції аквакультури.
Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції аквакультури абсолютної
величини прибутку недостатньо. Необхідно отриманий прибуток зіставити з виробничими витратами. Для
цього використовують відносний показник – рентабельність, тобто
відсоткове співвідношення прибутку до суми матеріальних
і трудових витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції.
У зв’язку з цим, головна проблема при визначенні ефективності
виробництва продукції аквакультури в умовах інноваційного
розвитку галузі – це відсутність єдиної методики тлумачення
і розрахунку економічних показників щодо виявлення резервів підвищення ефективності
виробництва такої продукції, спрямованого на підвищення її конкурен-тоспроможності як фактору
продовольчої безпеки і сталого розвитку
країни.
Література:
1. Болотин Б.М., Л.М. Громов,
Четыркин Е.М. Эффективность капиталистической экономики:
некоторые проблемы анализа и измерения.
– М.: Наука, 1990. – 128 с.
2. Буніч П.Г. Господарський розрахунок і
ефективність виробництва. – М.: Мысль, 1974.
– 142 с.
3. Галасун П.Т., Харитонова Н.Н.,
Приступа В.В. Совершенствование метода комплексной
интенсификации прудового рыбоводства на примере работы опытных хозяйств
УкрНИИРХ // Рыбное хозяйство. – 1971. – № 21. – С. 3 – 13.
4. Гринжевський М.В. Інтенсифікація виробництва
продукції аквакультури у внутрішніх водоймах України. – Київ. – Світ. – 2000. –
188 с.