Секція – Географія і геологія,

підсекція № 6 (природокористування і екологічний моніторинг)

Яров Я.С.

Одеський державний екологічний університет

СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ ГОСПОДАРСЬКО-ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ В БАСЕЙНІ Р.ТИСА І ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО ЗМІН.

За законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” громадяни мають право на безпечну для здоров’я і життя питну воду. Втім, на сьогоднішній день користування питною водою в Україні стає небезпечним. В останні роки, внаслідок господарської діяльності, спостерігається різке погіршення стану основних джерел водопостачання. Незадовільний стан водних об’єктів є головною причиною низької якості питної води. Вже зараз постало багато гострих проблем соціально-економічного характеру, пов'язаних з вживанням населенням неякісної питної води. За оцінками експертів ВОЗ, близько 70–80% усіх захворювань у світі пов’язані зі споживанням неякісної води. Тому метою данного дослідження було проаналізувати сучасний стан галузі питного водопостачання в Закарпатській області та його динаміку за останнє десятиліття (1996-2006 рр.).

Система водоспоживання в басейні р. Тиса (Закарпатська область) неоднорідна – близько 70 % від загального водоспоживання в області припадає на басейни транскордонних річок Уж та Латориця.

Основними джерелами водопостачання в Закарпатській області є:

- для населення міст і більшості населених пунктів- підземні води;

- для промисловості- поверхневі і підземні води;

- для зрошення - поверхневі води.

Сільськогосподарське водопостачання, за виключенням невеликої кількості водозаборів із гірських потічків, базується переважно на підземних водах. Підземні води в області є важливим джерелом водопостачання, особливо в сільській місцевості. Запаси прісних підземних вод в басейні р. Тиси значні (прогнозні запаси - 1096,7 тис. м³/добу, з яких на водовідбір використовується 245,9 тис. м³/добу (або 42%)), нерівномірність залягання призводить до того, що умови їх використання по області неоднакові. У ряді гірських районів (В.Березнянський, Воловецький, Міжгірний, Рахівський) запаси підземних вод практично відсутні, тому і в перспективі основним джерелом водопостачання там залишаться поверхневі води.

За умовами захисту від забруднення, експлуатовані горизонти підземних вод не захищені (лише 20 % відносять до умовно захищених), тому розвідані і вже використовувані водозабори підземних вод в області є інфільтраційними, тобто утвореними взаємозв'язком водоносного горизонту з поверхневими водами. А це означає, що якість здобутої на водозаборах підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і вимагає особливого захисту. Треба відмітити також важліву рису формування та поповнення підземних вод в умовах Закарпаття - через гірські умові поверхневій стік нерівномірний протягом року - 25 % припадає на межінь, 75% - на паводки (під час яких якість поверхневіх вод суттєво погіршується через змів забруднювачів з поверхні річкових водозборів). Основні джерела дифузного забруднення в басейнах закарпатських річок - водовідведення з населених пунктів (не приєднаних до каналізаційної мережі), стік з сільгоспугідь, забруднення з атмосферними опадами, аварійне забруднення.

Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням і особливо каналізацією залишається низьким. В області тільки 2 міста повністю забезпечені централізованим водопостачанням і водовідведенням. З 28 селища міського типу лише 50 % мають централізоване водопостачання і 46 % - централізоване водовідведення, з них тільки в 5 населених пунктах очисні споруди працюють стабільно. Значно гірше ситуація в селах - з 561 сіл тільки 15 (3%) забезпечені централізованим водопостачанням і 5 (1%) - централізованим водовідведенням. Населення тут користується в основному шахтними колодязями і вигрібними ямами, що за несприятливих погодних умов істотно ускладнює санітарно-епідеміологічну ситуацію і приводить до виникнення інфекційних і кишкових захворювань.

У системах каналізації вичерпали свій ресурс і знаходяться в аварійному стані 30 % мереж, половина очисних споруд вимагає реконструкції із збільшенням пропускної спроможності і введенням більш передових технологій очищення стічних вод. Скидання неочищених і недостатньо очищених стоків приводить до забруднення водоймищ, порушення їх екологічного режиму, загального погіршення стану такою, що оточує середовища в регіоні.

Основними споживачами води залишаються підприємства житлово-комунального господарства області. Вони ж є і основними джерелами скидів стічних вод у поверхневі водойми. Більшість очисних споруд, що належать ВУВКГ і ВУЖКГ потребують реконструкції, розширення потужностей, модернізації або капітального ремонту. Відсутність у підприємств комунального господарства вільних коштів, хронічні неплатежі населенням, велика заборгованість за енергоресурси не дає змоги вживати планомірні заходи для покращення роботи очисних споруд. В результаті 93 % об’єктів житлово-комунального господарства є основними забруднювачами поверхневих вод області. Ситуація по очистці стоків на очисних спорудах підприємств області була ускладнена наслідками паводків (в листопаді 1998 року було затоплено 28 каналізаційних насосних станцій та 20 каналізаційних очисних споруд, 3 очисні споруди взагалі було виведено з ладу внаслідок руйнувань приміщень та каналізаційних колекторів).

Протягом останніх років проблемою стало хронічне недофінансування невідкладних природоохоронних заходів та проектів модернізації очисних споруд в області. Як наслідок – зараз повністю не вирішена проблемі захисту господарства та населення області від паводків, триває збільшення об’єів скиду недостатньо-очищених та неочищених стічних вод в річки.

Складною залишається ситуація в охороні водних ресурсів через регулярнi зриви виконання планiв по введенню в експлуатацiю водоочисних об'єктiв по мірі розвитку об'ектiв соціально-побутової сфери, що спричинює дисбаланс мiж потужностями діючих очисних споруд та об'ємами стiчних вод, що на них поступають. В 2000 році в поверхневі водойми області скинуто 13,9 млн.м³ забруднених стічних вод. Майже 70% скидів (біля 30 млн.м³), здійснюють комунальні служби ВУВКГ та ВУЖКГ. Із 15 КОС, що значаться на балансі комунальних служб, сьогодні з перевантаженням працюють 8, неефективно працюють 6 КОС. По цим причинам, в частині очищення стічних вод, залишається складною ситуація в м.Ужгороді, Тячеві, Чопі та смт.Міжгір'я.

Зважаючи, що основними споживачами води в області є підприємства житлово-комунального господарства, тенденції до зменшення об’ємів забору води за останні роки цілком йде за їх рахунок. Цьому є дві причини. По-перше через значні борги за спожиту електроенергію протягом цього періоду ставались постійні відключення водозаборів від електричних мереж. Протягом частих паводків не проводиться водозабір об’єктами підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, також певні потужності були зупинені через ремонт або руйнування.

Ситуація з очисткою стічних вод на території області продовжує залишатися складною. На території області нараховується 95 споруд очистки зворотних вод різних методів очистки (74 споруди повної біологічної очистки, 14 споруд механічної очистки, 7 споруд фізико-хімічної очистки). Як правило, власниками споруд біологічної очистки є підприємства житлово-комунального господарства (20 очисних споруд), підприємства туристичного та санаторно-курортного комплексів (32 очисні споруди), селищні ради (2 очисні споруди) та промислові підприємства (20 очисних споруд). До очисних споруд біологічної очистки значної частини промислових підприємств підключені і житлові будинки, які раніше були у власності цих підприємств. Спорудами механічної та фізико-хімічної очистки в більшості обладнані підприємства харчової промисловості (переробка овочів та фруктів), підприємства, де розміщені гальвановиробництва та великі підприємства по транспортуванню та зберіганню нафтопродуктів. В 2001 році при сумарній проектній потужності очисних споруд перед скиданням у водні об’єкти 51,6 млн. м³ в рік (в 2002 р. – 46,7 млн м³/рік) на них для очищення поступило 47,97 млн.м³ (2002р. – 29,8 млн м³/рік) . При цьому скид забруднених стічних вод в поверхневі водойми склав 14,75 млн. м³ (2002р. – 15,2 млн м³). Це свідчить, що більшість очисних споруд на території області на даний час не відповідають паспортним даним, закладеним при будівництві і потребують ремонту. Попадання забруднених стічних вод в водні об’єкти загрожує погіршенням якості поверхневих вод. що, зважаючи на їх міждержавне значення, може викликати застосування штрафних санкцій з боку держав-сусідів, створює загрозу забруднення підземних водоносних горизонтів, в тому числі і тих, які містять мінеральні води. Для проведення ремонтних робіт на хоча б найголовніших КОС в області щороку відсутні необхідні кошти.

Водопостачання населення Закарпатської області здійснюється з 123 водопроводів, у тому числі: 21 – комунального; 66 – відомчих; 36 – сільських та 2937 джерел нецентралізованого водопостачання, з них: 2130 колодязів, 499 каптажів, 308 артезіанських свердловин. 8,9% водопроводів не відповідають санітарним нормам і правилам (через відсутність зон санітарної охорони – 4,8%, через відсутність необхідного комплексу очисних споруд – 5,7%, через недостатню потужність знезаражуючих установок – 2,4%). Знос основних фондів у водопровідному господарстві області (насосне обладнання, електрообладнання, заглиблені споруди, тощо) становить 40%. Експлуатуються близько 250 км аварійних водопровідних мереж, які потребують заміни.

Протягом останніх років відсоток нестандартних проб з комунальних водопроводів склав від 5,9 – 6,2 процентів, з відомчих водопроводів – 7,0 – 14,6%, з сільських водопроводів – 8,0 – 12,2%.Найбільший процент нестандартної по санітарно-хімічним показникам водопровідної води реєструвався в Перечинському, Берегівському та Тячівському районах. Найбільший процент нестандартних по мікробіологічним показникам проб водопровідної води реєструвались в Великоберезнянському, Перечинському та Ужгородському районах.

Треба відмітити певні зусилля щодо налагодження міжародного співробітництва в галузі охорони прикордонних вод. В 2000 р. в м.Ужгороді створено Головний міжнародний центр аварійного оповіщення (ГМЦО) про надзвичайні забруднення в басейні ріки Дунай, програми TACIS “Транскордонний моніторинг та оцінка якості води річок Західний Буг, Латориця/Уж”, введення в експлуатації автоматичної станції моніторингу якості води р. Тиса в м. Тячів.

Для вирішення проблеми водопостачання та водовідведення в області розроблено цільову комплексну програму “Розвиток водопровідно-каналізаційного господарства Закарпатської області у 2002-2007 рр.”.

Таким чином, стан господарсько-питного водопостачання та водовідведення в Закарпатській області зараз можна охарактеризувати як незадовільний в зв'язку з цілим комплексом причин, серед яких провідними є - загальна тенденція погіршення стану водних ресурсів, недофінансування природоохоронних заходів.

Рис 1 - Стан водокористування в Закарпатськійобласті (млн.м³)