Модульно-рейтингова система оцінювання

Медицина 1

Андрієць О.А., Боднарюк О.І.

Буковинський державний медичний університет

Частота прояву найбільш значущих ознак вульвовагініту у дівчат різних вікових періодів

В структурі гінекологічних захворювань у дівчаток запальні процеси геніталій посідають перше місце і складають 65-80% від загального числа, а запалення зовнішніх статевих органів займає перше місце в структурі гінекологічної захворюваності дівчаток та підлітків. За даними різних авторів, частота вульвовагінітів у дівчаток коливається від 13,5 до 93%, при цьому рецидивуючий перебіг захворювання відмічається у 60% хворих. Розповсюдженість неспецифічних вульвовагінітів у дівчаток складає 2,68-3,21 на 1000 дітей обох статей і згідно даних закордонних авторів в Іспанії вульвовагінітом страждають 28,7% дівчаток, у Великобританії – 40,5%, у США – 61,8% обстежених.

Питома вага запальних процесів статевих органів у дівчаток має стійку тенденцію до росту і збільшилась останніми роками на 25%, що призводить до збільшення випадків неплідності у шлюбі в майбутньому, а також відповідає науковим даним: майже кожна четверта жінка, яка в дитинстві та підлітковому віці мала запальні захворювання, не може завагітніти.

Під час діагностики та лікування вульвовагініту необхідно враховувати ряд вікових особливостей організму, а саме відносно гіпоестрогенію, помірну гіперандрогенію (у кожної третьої) та транзиторну імуносупресію. Окрім того, з віком все більший відбиток накладає характер репродуктивної поведінки: дебют статевого життя, нестійкість сексуальних відносин в поєднанні з недостатнім дотриманням правил гігієни, рідкою зміною білизни, носіння одягу, що щільно обтягує, білизни із синтетичних тканин.

Велика частота запальних захворювань гінекологічного генезу у дівчаток і підлітків пов’язана із анатомо-фізіологічними особливостями становлення репродуктивної системи, мікробіоценозом вульви та піхви, які характерні для препубертатного періоду.

Враховуючи різноманітність клінічних проявів вульвовагініту у дівчаток та підлітків нами було обстежено 441 хвору на запальні процеси зовнішніх статевих органів та піхви.

За віком обстежені хворі розподілилися наступним чином: у нейтральному періоді, який закінчується у 6-ти річному віці, знаходилось 162 дівчинки, що склало 36,7% від усіх обстежених, у препубертатному віці (7 – 12 років) – 156 дівчаток (35,4%) та у пубертатному віці (13 – 18 років) – 123 дівчини (27,9%).

Основними скаргами при вульвовагінітах були: патологічні виділення з піхви (водянисті, гнійні, пінисті), гіперемія вульви, набряк вульви, свербіж, печія, болючий сечопуск, вираженість яких залежала від форми захворювання. В деяких випадках, особливо у дівчат молодшої вікової групи, мали місце незначні кров’янисті виділення з піхви при гострій формі вульвовагініту.

Патологічні виділення з піхви, як і гіперемія, спостерігаються практично у всіх хворих з вульвовагінітами у всіх вікових періодах. У значної кількості обстежених (від73,4% до 94,5%) відмічалися свербіж та печія зовнішніх статевих органів, які були обумовлені подразливою дією патологічних виділень з піхви. Дизуричні розлади (болючий сечопуск) частіше спостерігалися у 27 дівчат (79,4%) молодшої групи (нейтральний період) проти значно меншого числа у дівчат препубертатного (42,9%) та пубертатного (25%) періодів. Ці клінічні прояви були обумовлені поширеністю запального процесу на слизову зовнішнього отвору уретри.

У деяких хворих молодшого віку при гострій (14,7%) та хронічній (3,8%) формах вульвовагініту за рахунок значного запального процесу слизової оболонки піхви спостерігались незначні нетривалі кровомазання, які не потребували призначення гемостатичної терапії.

З вивчених клінічних проявів найбільш частими скаргами у хворих на вульвовагініт дівчаток та підлітків усіх вікових періодів, з незначною тенденцією до зменшення частоти в старшому віці, були патологічні виділення з піхви (98,8%; 92,9%; 83,7% відповідно для кожного вікового періоду сумарно для гострого та хронічного перебігу вульвовагініту) які були різноманітними за своїми ознаками – кількість, колір, запах, густина, що було характерно для відповідного збудника запалення та його асоціацій. Свербіж та печія частіше зустрічалися у дівчат препубертатного періоду (92,3%), а болючий сечовипуск – в нейтральному періоді (56,2%) в порівнянні з підлітками (13,8%), що можна пояснити і нервово-психологічним станом наймолодших пацієнток.

Найбільш значущі об’єктивні ознаки вульвовагініту діагностувались практично у всіх хворих. Гіперемія вульви та патологічні виділення з піхви були виявлені при спеціальному гінекологічному огляді відповідно в 91,9%, 85,3% та 90,2% випадків, набряк вульви та стінок піхви був характерним для 57,4% дівчаток нейтрального періоду, в 75,0% в препубертатному та 77,2% в пубертатному періодах. Більша в 1,4 рази частота набряку вульви та піхви у дівчат – підлітків віком 13 – 18 років зумовлена розвинутішою сіткою лімфатичних та кровоносних судин в цій ділянці, які одними з перших негативно проявляють місцеву реакцію на запальний процес.