Воробель А.В

доцент кафедри анатомії та фізіології людини Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Практичне застосування лімфотропного введення спленіну в терапії хронічної лімфоїдної лейкемії (ХЛЛ)

Питома вага гемобластозів в структурі онкологічної захворюваності складає 5%. Половину від цього відсотку складають лімфопроліферативні захворювання (ЛПЗ), зокрема, хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ), який є найчастішою формою лейкозів. За останні 10 років відмічається зростання захворюваності на ЛПЗ по Україні, а також на Прикарпатті.

З огляду літературних джерел видно, що є багато невирішених проблем при ЛПЗ. Недостатньо вивчена функція імунокомпетентних клітин при ЛПЗ. Не розроблені оптимальні методи імунотерапії імунодефіцитних станів та аутоімунних ускладнень при цих захворюваннях.

В зв’язку в цим нами запропонований метод імунотерапії імунодефіцитних станів та аутоімунних ускладнень при ХЛЛ шляхом лімфотропного введення спленіну.

Враховувалось, що насичення лімфатичної системи низькомолекулярними лікарськими середниками може бути досягнене підшкірним введенням препарату в умовах затрудненого венозного відтоку та експозиції 1,5-2 години.

Мета роботи - виробити диференційований підхід в лікуванні ХЛЛ та його ускладнень з використанням лімфотропного введення спленіну.

Для здійснення мети роботи поставлені наступні завдання:
- вивчити вплив лімфотропної терапії спленіну на показники
імунограм у хворих ХЛЛ. Контролем була група, яким спленін
вводили парентерально;

- оцінити ефективність лімфотропного введення спленіну в терапії ХЛЛ та його ускладнень.

- розробити диференційоване лікування ХЛЛ та його ускладнень з використанням лімфотропного введення спленіну.

НАУКОВА НОВИЗНА. Запропонований метод імунотерапії імунодефіцитних станів при ХЛЛ шляхом лімфотропного введення спленіну. Вироблений диференційований підхід в лікуванні хворих на ХЛЛ з використанням лімфотропного введення спленіну залежно від клінічного перебігу та вираженості імунодефіциту.

Матеріал та методи дослідження.

Робота проводилась на базі гематологічного відділення Івано-Франківської ОКЛ. Спостерігали в динаміці стаціонарно та амбулаторно 62 хворих на ХЛЛ. В групі хворих на ХЛЛ переважали чоловіки (41 чол. – 66%; жінок 21 – 34%; найбільше хворих було у віці старше 50років - 52 хворих (83,9%); тільки 16,1% пацієнтів захворіли у віці до 50 років.

Дослідження проводили згідно стандартного протоколу обстеження хворих на ЛПЗ.

Стадійність ХЛЛ встановлювали за класифікацією Rаі (1975 „О” стадія – 2 (3,2% ) хворих, І ст. - 4 (6,5% ). ІІ ст. – 24 ( 38,7% ), Ш ст. - 21 (33.9%), ІVст. - II (17,7%).

Серед імунологічних методів дослідження застосовували визначення кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-лімфоцитів, кількості В-лімфоци-тів, визначення вмісту сироваткових імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів.

Інфекційні ускладнення зустрічались у хворих на ХЛЛ в різних стадіях захворювання. В 0-1 стадіях інфекційні ускладнення не сягали глибокого ступеня імунодефіциту і у зв’язку з невеликою кількістю хворих відносна величина не виводилась. В ІІ стадії у 63% хворих спостерігали синдром вторинного імунодефіциту ,найчастіше (47%) він знаходив своє вираження в пневмоніях, ГРЗ. Найвищий процент вторинного імунодефіциту спостерігали у хворих III групи (75%) - відмічалось зниження опірності організму, як до бактеріальних інфекцій (пневмонії, бронхіти, синусіти), так і до вірусних (герпетичні висипання, аденовірусні інфекції) тагрибкових (кандидоз слизових). У деяких хворих спостерігалось поєднання інфекційних ускладнень вірусної та бактеріальної природи, що свідчить про глибший cтупінь імунодефіциту.

Є дані також про розвиток аутоімунних ускладнень у хворих на
ХЛЛ. У жодного з хворих на початкових стадіях ускладнення не спостерігалось.

У хворих з ІІ стадією ХЛЛ лише у 4-х хворих спостерігалась гемолітична анемія. У хворих в III—ІV стадіями ХЛЛ аутоімунна гемолітична анемія спостерігалась найчастіше. У 8 хворих з ІV стадією ХЛЛ поєднувались 2 аутоімунні ускладнення, а в 2-х хворих – навіть три (гемолітична анемія, тромбоцитопепія, нейтропенія).

Враховуючи дані літератури про відмінні та деякі спільні механізми в розвитку набутого імунодефіциту, інфекційних та аутоімунних ускладнень, проаналізували наявність поєднання аутоімунного синдрому та синдрому інфекційних ускладнень у одного і того ж хворого на ХЛЛ. Виявилось_, що у 5-и хворих було поєднання одночасного розвитку інфекційного ускладнення з одним або кількома аутоімунними синдромами (аутоімунна гемолітична анемія + флегмона з наступним некрозом в ділянці статевого члена; гемолітична анемія + тромбоцитопенія + туберкулома + двобічна нижньодолева пневмонія; гемолітична анемія + рожисте запалення обличчя).

Згідно імунологічного моніторингу хворі були згруповані наступним чином: І група - хворі на ХЛЛ різних стадій без інфекційних та аутоімунних ускладнень (n=8); II група - хворі на ХЛЛ різних стадій (II—ІV) з наявністю інфекційних ускладнень. Клінічні прояви дозволяли говорити про І-ІІ ступінь імунної недостатності (n= 11); III група - хворі на ХЛЛ ІІ-ІV стадій з наявністю аутоімунних ускладнень (n=8); ІV група -хворі на ХЛЛ з наявністю інфекційних та аутоімунних ускладнень, які клінічно верифікували, як ІІІ ступінь імунної недостатності (n=9).

Найбільш інформативним виявився імунорегуляторний індекс Т- хелпер/Т супресор. В нормі ця величина коливається від 1,1 до 2,5. Нормальним цей показник був у хворих на ХЛЛ без ускладнень та у хворих з інфекційними ускладненнями (1,7⁺-0,3 і 2,1⁺-0,9 відповідно). У хворих III і ІV груп імунорегуляторний індеко був підвищений, особливо у хворих з аутоімунними ускладненнями (4,5- 2,1) і це підвищення індексу було за рахунок різкого зниження Т-супресорів.

Кількість "активних" Т-лімфоцитів в усіх 4-х групах не виходила за межі нормальних показників.

Отже, на основі виділення клініко-імунологічних субтипів перебігу ХЛЛ та даних імунограм нами запропонований диференційований метод лімфатичного введення спленіну з метою корекції імунодефіциту.

Спленін - препарат з селезінки великої рогатої худоби. Характеризується неспецифічною припухлинною активністю, є індуктором ендогенного інтерферону. Таким чином, спленін призначений хворим ХЛЛ II, III і стадій по Rаі в тому випадку, коли перебіг захворювання ускладнювався інфекційними захворюваннями. Хворі отримували десятиденний курс імуномодулятора спленіну 2,0 дом’язево.

Хворі були розділені на 2 групи: в першій контрольній групі(20 хворих ХЛЛ) спленін вводили парентерально, в другій групі - 14 хворих ХЛЛ спленін вводили лімфотропно.

В групі хворих на ХЛЛ, які отримували спленін лімфотропно, збільшувався процентний вміст Т-лімфоцитів, а популяція В-лімфоцитів з Сз-рецептором та концентрація ІgА, ІgМ знижувались після лікування. Однотипними були зміни в групі хворих на ХЛЛ, яким спленін вводили традиційно, парентерально.

В ІІ групі хворих на ХЛЛ, яким препарат вводили лімфотропно,співвідношення ТР/ТЧ знижувалось з 2.11. до 1,89. Тобто, збільшення процентного вмісту хелперної субпопуляції лімфоцитів були більш вираженим в дослідній групі хворих в порівнянні з контрольною.

Таким чином імунологічний моніторинг показав, що лімфотропне введення спленіну сприяє кращому відновленню функціональної і активності Т-лімфоцитів_, та супроводжується більш вираженим ефектом порівняно з контрольною групою хворих на ХЛЛ, яким спленін вводили парентерально.

Враховуючи, що спленін є індуктором ендогенного інтерферону, хворим з ІV стадією ХЛЛ препарат не призначався.

ВИСНОВКИ

1. Вироблений диференційований підхід в лікуванні хворих на ХЛЛ з використанням лімфотропного введення спленіну залежно від клінічного перебігу та вираженості імунодефіциту.

2. За результатами роботи розроблені практичні рекомендації щодо диференційованого підходу використання лімфотропного введення імуномодуляторів з метою імунокорекції у хворих на ХЛЛ в залежності від функціонального стану імунної системи.

3. Лімфотропне введення спленіну хворим ХЛЛ рекомендовано проводити при імунодефіциті І та ІІ ступеня.

4. Лімфотропне введення спленіну сприяє кращому відновленню функціональної активності Т-лімфоцитів у хворих ХЛЛ порівняно з парентеральним введенням даного препарату.