Кочеткова К.Ю., Власова І.О.

Донецький  національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського

Проблеми вдосконалення управлінського обліку на українських підприємствах.

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів

У сучасних ринкових умовах підприємства набувають більшої самостійності, а це, у свою чергу, передбачає принципове переосмислення таких функцій управління, як планування, облік, контроль та аналіз. Останнім часом для успішного вирішення проблем, що виникають перед менеджерами вищого та середнього рівнів управління, недостатньо лише інформації бухгалтерського обліку. [2]

Дослідження з цієї проблеми набули значного поширення в країнах з розвиненою ринковою економікою в 70-ті роки минулого століття. Економісти-науковці (К. Друрі, Т. Скоун, Ч. Хорнгрен, Д. Фостер, Р. Ентоні та ін.) обґрунтували необхідність відокремлення управлінського обліку, його призначення, основні функції та методичні принципи організації й звернули увагу на те, що управлінський облік включає планування, складання бюджету, відображення фактичних даних в аналітичному i синтетичному обліку й у звітності, контроль, аналіз, а також підготовку інформації для прогнозування та прийняття правильних ситуаційних управлінських рішень. [4]

В Україні розробленню вищезазначеної проблеми приділяється значна увага з боку вітчизняних дослідників М. Чумаченка, С. Голова, Л. Сухаревої та ін. Однак на практиці лише деякі вітчизняні підприємства застосовують систему управлінського обліку для ефективнішого вирішення питань i проблем ведення бізнесу. Основне пояснення цього — відсутність достатнього обсягу знань у керівництва. Водночас багато керівників не завжди усвідомлюють роль управлінського обліку в організації, недостатньо чітко розуміють поставлену мету i завдання. [4]

Тому, окреслюючи проблеми в функціонуванні системи управлінського обліку на українських підприємствах, варто зупинитися на найбільш типових на сьогодні.[3]

Перша. Вибір варіанту побудови системи - це найбільш відповідальний крок. Адже розмір підприємства, галузь та сфера  діяльності вимагатимуть індивідуального підходу. Наприклад, торгівельна сфера вимагає особливої уваги до ефективного управління джерелами фінансування, управління складськими запасами та оборотністю конкретних товарних груп, жорсткого контролю за дебіторами. Тому система організації управлінського обліку на основі єдиної головної книги може призвести до  декількох проблем. Припустімо, що облік надходження та відвантаження продукції на підприємстві, що здійснює торгівлю продуктами харчування, ведеться за методом “FIFO”. Для цілей бухгалтерського обліку, що ведеться за методом “FIFO”, зовсім не важливо, яким чином відбувається реальний рух товарів, тобто, які товари справді були продані з тих, що були на складі. Крім того, інформація про відвантажений товар надходитиме одночасно з закриттям бухгалтерського періоду (система управлінського обліку на основі єдиної головної книги).[3]

Можливі проблеми підприємства:

§        відвантаження продукції, термін придатності якої минув (відсутність системи кодування товарів: дата, номер партії і т. п., їх прибуття та вибуття)

§        формування неправильного замовлення продукції від постачальника (відсутність щоденних, щотижневих залишків продукції за видами товару).

§        оцінка ефективності діяльності складського господарства та відділу збуту.

Друга. Робота над побудовою системи управлінського обліку фінансового департаменту. Багато підприємств розпочинають роботу з налагодження системи щодо визначення функцій фінансового департаменту в частині управлінського обліку, забуваючи про те, що управлінський облік – це не тільки чітка діяльність фінансового департаменту, але й налагоджена, продумана, чітка робота всіх відділів та підрозділів. Тому, перш за все, необхідно визначити параметри інформації, що надходитиме з інших організаційних рівнів, продумати форми її вираження, терміни надходження, відповідальних за вчасне та правильне подання цієї інформації.[3]

Третя. Відсутність продуманої організаційної структури підприємства, невизначеність з виконавцями та користувачами інформації призводитиме до конфлікту даних та неможливості не тільки отримувати результати роботи, але й здійснювати їх контроль. Прикладом можуть бути підприємства, на яких відділи збуту та маркетингу знаходяться в “одній особі”. Виникає відразу декілька проблем: від кого ми маємо отримувати інформацію про розмір продаж та про плату за продукцію у розрізі покупців, видів продукції, а від кого – інформацію про ємність ринку, аналіз цін на продукцію конкурентів? [3]

Четверта. Невизначеність кваліфікаційних вимог до спеціалістів, котрі відповідають за постановку та ведення управлінського обліку. [3]

П’ята. Відсутність у менеджменту розуміння необхідності мотивації працівників складати якісні звіти призводить до спотворення результативності роботи всього підприємства. Якщо система винагород ґрунтуватиметься на реальних результатах, відображених у звіті підрозділу, то керівництво зможе реально контролювати ситуацію. [3]

Шоста. Складність у технічному функціонуванні системи. На багатьох сучасних українських підприємствах управлінський облік ведеться шляхом ручного заповнення даних у форми, або з використанням стандартних пакетів MS Excel (MS Access), або в додатковій бухгалтерській програмі. Використання  MS Excel (MS Access) призводить до багаторазового дублювання (кожний користувач – окремий файл) при введенні інформації, великої кількості помилок, можливість несанкціонованої зміни інформації або помилкового використання старої інформації. Підготовка звітів потребує великої кількості часу, а отримати певний показник часом є важкою працею. [3]

Достатньо велика кількість проблем при організації системи управлінського обліку на підприємстві спонукає до пошуку шляхів їх вирішення як на мікрорівні, так і на макрорівні. Тому сучасна система управлінського обліку повинна складатися із щонайменше трьох складових:

• облік та управління витратами.

• розробка показників діяльності товариства.

• планування виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності.[4]

Таким чином, в систему управлінського обліку та аналізу необхідно включати прогнози внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства, а також управлінську звітність. Вирішення проблем  управлінського обліку необхідно здійснювати і на рівні держави (хоча управлінський облік є виключним питанням керівництва підприємством): допомога у формуванні єдиної методологічної бази управлінського обліку, яка повинна бути тісно пов’язана з процесами вдосконалення корпоративного управління; формування  кваліфікованих професіоналів у сфері управлінського обліку.[4]

                                                         Література:

1.     Голов С. «Проблеми і перспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні» /:Київ - 2008.- с.11

2.     Лінник Є.С. «Предмет, методи, функції та вплив на розвиток управлінського обліку в Україні»: // Харків- 2007 – с.18 - 20.

3.     Кононенко О.В. Все про бухгалтерський облік [Электронный ресурс] / - Электрон. текстовые данные (256 байт). – Режим доступа: «http://www.vobu.com.ua/»

4.     Нападовська І.В. «Управлінський облік» /: Київ:  КНТЕУ, 2009 – с.54